Справа № 515/2042/16-ц
Провадження № 2/515/104/17
Татарбунарський районний суд Одеської області
12 січня 2017 року. Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Семенюк Л.А.
за участю секретаря Унгурян Т.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку,
08.12.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, посилаючись на слідуючі обставини.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.1993 року мати позивача, ОСОБА_4 є власницею 1/2 частини житлового будинку №62, розташованого по вул. Джерельна (колишня Котовського) в с. Баштанівка Татарбунарського району Одеської області.
28 грудня 2003 року в с. Баштанівка Татарбунарського району Одеської області померла його мати - ОСОБА_4, після смерті якої ОСОБА_5, який є батьком позивача, фактично прийняв у спадок 1/2 частину вищевказаного житлового будинку у зв'язку з тим, що проживав постійно з спадкодавцем на день відкриття спадщини, а також в шестимісячний строк після смерті ОСОБА_4, зробив ремонт у своїй частині будинку і постійно наглядав за своєю частиною будинку. Всі ці дії він робив у згоді з власником іншої 1/2 частини цього ж будинку - ОСОБА_3, однак з невідомих причин батько позивача не оформив на себе свідоцтво про право власності на 1/2 частину вищевказаного спадкового будинку після смерті його дружини, що є матір'ю позивача.
14 вересня 2015 року помер батько позивача - ОСОБА_5. Після його смерті позивач своєчасно звернувся до нотаріуса і прийняв у спадок батьківський житловий будинок, розташований по вул. С.Лазо №15 в с. Баштанівка Татарбунарського району Одеської області. А в прийнятті 1/2 частини житлового будинку по вул. Джерельна с. Баштанівка Татарбунарського району, йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на ім'я покійного батька на цю частину будинку, що залишилась після смерті його дружини і матері позивача - ОСОБА_4.
Крім того, у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 21.12.1993 року на ім'я матері позивача, помилково вказано її ім'я «Милидора» замість правильного «Минодора», в зв'язку з чим позивачу необхідно встановити факт належності правовстановлюючого документу покійній матері. Також у свідоцтві про народження позивача ім'я матері помилково вказано «Мілідора» замість правильного «Минодора», всі інші відомості вказано правильно, в зв'язку з цими обставинами позивачу необхідно встановити факт родинних відносин з спадкодавцем.
Вказані невідповідності та розбіжності перешкоджають позивачу оформленню спадкових прав у нотаріальній конторі у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.
Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, повністю підтримуючи позовні вимоги (а.с. 31 )
Відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, направивши до суду заяву з проханням заслухати справу у його відсутність, не заперечуючи проти вимог позову (а.с. 30 ).
Згідно з частиною 2 статті 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 197 ЦПК України, не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву та надані сторонами письмові докази в сукупності, суд, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону та не порушує законних прав і інтересів сторін та інших осіб, відповідно до частини 4 статті 174 ЦПК України, вважає можливим позов задовольнити, виходячи з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
При цьому, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії повторного свідоцтва про смерть 1-ЖД №460188 від 10.10.2016 ОСОБА_4 померла 28 грудня 2003 року (а.с.5), копії свідоцтва про смерть І-ЖД №428890 від 17.09.2015 року ОСОБА_5 помер 14 вересня 2015 року (а.с.6).
Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію із зазначенням відомостей про другого з подружжя серії АМІ 244824, виданого 16 листопада 2016 року (а.с.7) слідує, що 20 жовтня 1959 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис №8. Після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище “Буза”.
Копією повторного свідоцтва про народження І-ЖД №384730 (а.с.8) підтверджується, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_7.
Із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №2650 від 21.12.1993 року (а.с.9) слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є спадкоємцями зазначеного в заповіті майна, а саме житлового будинку, розташованого в с.Баштанівка Татарбунарського району по вул.Котовського (нині Джерельна), 62 після смерті ОСОБА_8, померлої 29.04.1993 року.
Копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НАІ 039367, зареєстрованого в реєстрі №225 від 16 березня 2016 року (а.с.10) підтверджується, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна, а саме житлового будинку з надвірними спорудами №15, розташованого в селі Баштанівка Татарбунарського району Одеської області по вул. Сергія Лазо, який належав спадкодавцю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер 14.09.2015 року. Зазначені відомості зареєстровані в реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.11) та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно(а.с.12).
Із довідки ТОВ «Татарбунарського РБТІ та РОН» за №4 від 29.01.2016 року (а.с.13) слідує, що вартість житлового будинку №62 по вул. Джерельна (колишня Котовського) в с. Баштанівка Татарбунарського району Одеської області складає 48894 грн.
З копії технічного паспорту на будинок №62 по вул. Джерельна в с. Баштанівка Татарбунарського району, виготовленого 12.04.2016 року (а.с.14-18), вбачається, що замовником вказаного документу є ОСОБА_3, в паспорті зазначено характеристика спадкового будинку, господарських будівель та споруд, експлікація внутрішніх обмірів, план будинку.
Листом нотаріуса про відмову у відкритті спадкової справи (а.с.19) підтверджується, що позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку, що залишився після смерті ОСОБА_5, у зв'язку з тим, що він фактично прийняв у спадок, але не оформив цю частину будинку після смерті своєї дружини ОСОБА_4. Крім того, в правовстановлюючому документі на 1/2 частину спадкового житлового будинку та у свідоцтві про народження спадкоємця, ім'я матері позивача вказано «Мілідора», а у свідоцтві про смерть матері, її ім'я вказано «Минодора».
Із довідки за №723 від 25.11.2016 року, виданої Баштанівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області (а.с.21) вбачається, що ОСОБА_5 дійсно проживав постійно сумісно з ОСОБА_4 по день її смерті, 28.12.2003 року, за адресою: вул.С.Лазо, 15 с. Баштанівка Татарбунарського району Одеської області.
Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №46330710 від 27.12.2016 року (а.с.38) повідомляється, що за результатами пошуку спадкової справи після померлої 28.12.2003 року ОСОБА_4 - інформація відсутня.
Таким чином, між сторонами виникли спадкові правовідносини, які неможливо вирішити в позасудовому порядку.
У відповідності до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно п.5 прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2004 року, правила книги шостої цього ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, хоча мати позивача ОСОБА_4 померла - 28.12.2003 року, тобто до набрання чинності цим Кодексом, але до правовідносин застосовуються правила ЦК України в редакції 2004 року, зокрема й ст. 1261, ч.3 ст. 1268.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що вказана вище 1/2 частина спадкового житлового будинку належала спадкодавцю ОСОБА_5 на законних підставах, хоча за життя він і не оформив на своє ім'я свідоцтво про право на спадщину на вказану нерухомість після смерті своєї дружини ОСОБА_4, яка набула право власності на це майно по заповіту.
При вирішенні зазначеного спору, суд керується наступними вимогами закону.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Так, у першу чергу, як передбачено ст.1261 ЦК України, право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.
У відповідності з п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище,ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.
Згідно п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Вирішуючи попередньо питання про встановлення факту родинних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_4, як сином та матір'ю, а також фактом належності останній правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право на спадщину по заповіту (а.с.9), суд вважає, що вказані факти знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як вбачається з досліджених судом доказів, всі інші відомості щодо матері позивача, яка дійсно є дружиною спадкодавця ОСОБА_5, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбів від 16.11.2016 року (а.с.7), збігаються з її анкетними данними. Встановлення вищезазначених фактів має для заявника юридичне значення, так як дозволяє реалізувати його право на спадкування нерухомості, яка залишилась після смерті його матері, фактично прийнятої у спадок його батьком спадкодавцем ОСОБА_5, в установленому законом порядку.
Згідно ст. ст. 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюєтся або не визнається іншою особою.
Відповідно до п.4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, нотаріусом проводиться після подання до нотаріального контори правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві».
Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3.1 Інформаційного листа №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», вказав, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може бути позивачем у справі про визнання права власності на це спадкове майно.
В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позивач є сином спадкодавця ОСОБА_5 (а.с.8) та, відповідно, спадкоємцем першої черги за законом після його смерті на 1/2 частину житлового будинку №62, розташованого по вул. Джерельна в с. Баштанівка Татарбунарського району Одеської області, яку останній фактично прийняв у спадок після смерті своєї дружини ОСОБА_4, власником якої остання була на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.1993 року (а.с.9). В зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вказану нерухомість на ім'я спадкодавця ОСОБА_5, який не оформив офіційно свого часу вищевказану спадкову частину будинку, приватним нотаріусом ОСОБА_9 правомірно відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану нерухомість (а.с.19), незважаючи на те, що він частково прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 (а.с.10). Відсутність правовстановлюючого документу на 1/2 частину житлового будинку за спадкодавцем ОСОБА_5 підтверджується матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні. Разом з тим, надана суду довідка Баштанівської сільської ради за вих.№722 від 21.11.2016 року (а.с.20), підтверджує, що згідно книги ведення по господарського обліку №3, номер об'єкта по господарського обліку №0216-1, станом на 21.11.2016 року за адресою: с. Баштанівка, вул. Джерельна (колишня вул. Котовського), 62 значиться житловий будинок, власниками якого по 1/2 частині є: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка померла 28.12.2003 року.
У зв'язку з неможливістю отримання позивачем після смерті спадкодавця зазначеного правовстановлюючого документу на спадкову нерухомість, при відсутності заперечень відповідача, з урахуванням роз'яснень абзацу 3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», згідно яких у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, суд вважає, що права останнього мають бути захищені шляхом визнання за ОСОБА_1, як спадкоємцем першої черги за законом, права власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого по вул. Джерельна, 62 в с. Баштанівка Татарбунарського району Одеської області, що залишився після смерті його батька ОСОБА_5, померлого 14.09.2015 року, який фактично прийняв цю нерухомість у спадок після смерті своєї дружини ОСОБА_4, померлої 28.12.2003 року, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.1993 року.
Керуючись ст.ст. 15,16,1216,1217,1218,1261,1268 ЦК України, ст.ст.11, 58, 59, 60, 158,197, 208, 209, 213, 215, 256 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, /паспорт серії КМ № 876798 виданий Татарбунарським РСГУДМС України в Одеській області 29.03.2014 року, ідентифікаційний номер - 2570501418/, як спадкоємцем першої черги за законом, право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого по вул. Джерельна, 62 в с. Баштанівка Татарбунарського району Одеської області, який залишився після смерті його батька ОСОБА_5, померлого 14.09.2015 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів с дня отримання копії цього рішення.
Суддя Семенюк