Справа № 500/2399/14-ц
Провадження № 2/500/1615/14
11 серпня 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Грубіян Л.І.
при секретарі - Парапан Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу, зареєстрованого 19.12.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 196, мотивуючи тим, що шлюбно-сімейні стосунки не склалися з причин відсутності взаєморозуміння та різних поглядів на життя, втрати любові та поваги один до одного, в зв'язку з чим їх сім'я фактично розпалася, вони разом не проживають з червня 2012 року та сумісного господарства не ведуть.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала.
Відповідач ОСОБА_2, у судове засідання не з'явився, викликався, що підтверджено поштовим відправленням від 07.06.2014 року, заперечень на позов не надав, тому суд відповідно до ст.224 ч.1 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за відсутності заперечень до того позивачки.
Вислухавши пояснення позивачки, та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 19.12.2006 року, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії 1-ЖД № 038103 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 196. Сторони будь-яких мір для примирення не приймають, посилаючись на недоцільність збереження шлюбу.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно ч. 3 ст. 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, які мають істотне значення.
Оскільки сторони однією сім'єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача, суд вважає за можливе шлюб розірвати.
Керуючись ст.ст.10,60,209,212,213-215,224-226 ЦПК України, ст.ст.110,112 СК України, суд,
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Лактіна) ОСОБА_3, що зареєстрований 19.12.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 196.
Після розірвання шлюбу за ОСОБА_1 залишити дошлюбне прізвище «Лактіна».
Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяОСОБА_4