Справа № 760/17820/15-ц
Провадження № 2/760/2086/16
21 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
з участю секретаря - Кучерини Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним, -
25.09.2015 позивач ПАТ «Кредобанк» звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 11.03.2013 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0443.09.00.2291, згідно якого банк видав кредит ОСОБА_1 у сумі 73 042, 58 грн. на строк до 01.03.2018, а останній зобов'язався повернути банку кредит у повному обсязі та сплатити проценти за його користуванням. Для забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, зокрема, щодо повернення кредиту та сплати процентів, 11.03.2013 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0443.09.00.2291/S-2, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати перед ПАТ «Кредобанк» за виконання ОСОБА_1 зазначених обов'язків. ОСОБА_1 порушив умови договору, своєчасне повернення кредиту та сплату процентів не забезпечив, у зв'язку з чим станом на 30.07.2015 має заборгованість загальний розмірі якої складає 110 989, 97 грн., в тому числі: 67 866, 36 грн. - неповернута сума кредиту; 24 796, 20 грн. прострочені відсотки; 18 372, 41 грн. - сума пені.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість у зазначеному вище розмірі.
18.11.2015 ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ПАТ «Кредобанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним, який ухвалою суду від 11.12.2015 прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом. Відповідно до зустрічної позовної заяви відповідач просить визнати недійсним договір поруки від 11.03.2013 №0443.09.00.2291/S-2, укладений між нею, ПАТ «Кредобанк» і ОСОБА_1, посилаючись на те, що вказаний договір вона не укладала та особисто не підписувала.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі та просив їх задовольнити, вирішення зустрічної позовної заяви залишив на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення первісного позову в частині вимог щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором заперечувала, зустрічний позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог визначених у ст. 74 ЦПК України. Про причини своєї неявки суд до відома не поставив, з заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався.
З урахуванням думки представника позивача, відповідача ОСОБА_2, суд керуючись ст. 169 ЦПК України знаходить можливим розглянути справу в даному судовому засіданні у відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов - задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.03.2013 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0443.09.00.2291, згідно якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 73 042, 58 грн. на строк до 01.03.2018 для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки ЗАЗ, модель VIDA, дата випуску 2012, номер кузова НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Автокредит».
Зі змісту зазначеного кредитного договору слідує, що відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути позивачу кредит у вищевказаний строк та сплатити проценти за його використання.
Відповідно до п. 3.2 кредитного договору сторонами погоджено, що за користування кредитом встановлюється змінювана процентна ставка на умовах визначених розділом 3 кредитного договору.
Пунктом 3.3 кредитного договору визначено, що на момент укладання договору сторонами обумовлено визначення процентної ставки в розмірі 16,49%, яка діє протягом першого періоду дії ставки (первинна відсоткова ставка).
Згідно п.п. 3.13, 3.14 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою визначеною у п. 3.2 кредитного договору. Позичальник сплачує проценти щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня, за який нараховані проценти.
В силу вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків стаття 11 ЦК визначає договори та інші правочини.
Виконання зобов'язання полягає у вчиненні або утриманні від вчинення дій, які складають його об'єкт.
За загальним правилом, визначеним у ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами ч. 1 ст. 612 ЦК, боржник вважається таким, що прострочив.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, як визначено п.п. 5.1, 5.4 кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, в казаної в п. 3.2 кредитного договору, але не менше десяти гривень за кожний день прострочення; строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені), за цим договором прирівнюється до строку позовної давності встановленої законом для основної вимоги за кредитним договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором від 11.03.2013 №0443.09.00.2291 виконав своєчасно та в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору порушив, у строк та в порядку, що встановлені договором, кредит в повному обсязі не повернув та не сплатив проценти за його користуванням.
Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 30.07.2015 загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 11.03.2013 №0443.09.00.2291 складає 110 989, 97 грн., в тому числі: 67 866, 36 грн. - неповернута сума кредиту; 24 796, 20 грн. - прострочені відсотки; 18 372, 41 грн. - сума пені.
Даний розрахунок з боку відповідача по суті не оспорений, доказів, які достовірно підтверджують оплату кредиту і іншу суму заборгованості, квитанцій по оплаті ОСОБА_1 суду не надано.
Підстави сумніватися у правильності представленого розрахунку заборгованості у суду відсутні, розрахунок детально аргументованим, повно відображає черговість погашення сум заборгованості, яка встановлена з дотриманням вимог закону та умов договору.
Таким чином, з огляду на зазначенні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Кредобанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 11.03.2013 №0443.09.00.2291 підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» належить стягнути 110 989, 97 грн., в тому числі: 67 866, 36 грн. - неповернута сума кредиту; 24 796, 20 грн. - прострочені відсотки; 18 372, 41 грн. - сума пені.
Окремо суд мотивує своє рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.
Як зазначено позивачем в обґрунтування позовних вимог в цій частині, для забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, зокрема, щодо повернення кредиту та сплати процентів, 11.03.2013 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0443.09.00.2291/S-2, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати перед ПАТ «Кредобанк» за виконання ОСОБА_1 зазначених обов'язків.
На підтвердження даної позиції, позивачем надано суду копію вказаного договору поруки №0443.09.00.2291/S-2 датованого 11.03.2013.
Сторонами у договорі зазначено ПАТ «Кредобанк» в особі регіонального менеджера відділу продажу Департаменту Автомобільного Кредитування ПАТ «Кредобанк» Київського відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк» ОСОБА_3 як кредитор, ОСОБА_1 як позичальник, ОСОБА_2 як поручитель.
Відповідно до ст. 1 договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконанням боржником зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати відсотків та комісії за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за кредитним договором №0443.09.00.2291 від 11.03.2013, укладеним між боржником та кредитором.
Факт укладання даного договору з боку відповідача ОСОБА_2 заперечується.
Зокрема, як зазначено відповідачем ОСОБА_2 договір поруки від 11.03.2013 №0443.09.00.2291/S-2 вона не підписувала.
Для підтвердження чи спростування зазначених обставин в ході розгляду справи ухвалою суду від 11.12.2015 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
13.04.2016 експертом ОСОБА_4, яка внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів, є експертом третього кваліфікаційного класу, має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів», (свідоцтво №24-11 від 21.02.2008, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 30.01.2018), експертом ОСОБА_5, яка внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів, є експертом першого кваліфікаційного класу, має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 2.1 «Дослідження реквізитів документів» (свідоцтво №18-11 від 08.08.2011, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 26.09.2017), складено висновок судово-почеркознавчої експертизи №1637/1638/16-32.
Висновком судових експертів встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в графі «ПОРУЧИТЕЛЬ» ________ /ОСОБА_2/ у договорі поруки від 11.03.2013 №0443.09.00.2291/S-2 виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки, підпис від імені ОСОБА_2 в графі «ПОРУЧИТЕЛЬ» ________ /ОСОБА_2/ у договорі поруки від 11.03.2013 №0443.09.00.2291/S-2 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_2
Оцінюючи висновок експертів у сукупності та взаємозв'язку з іншими письмовими доказами у справі, суд визнає останній достатньо обґрунтованим. Письмових доказів, з яким він вступає у суперечність матеріали справи не містять.
Істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, в ході розгляду справи не встановлено.
Вирішуючи спір між сторонами в частині позовних вимог, які гуртуються на договорі поруки від 11.03.2013 №0443.09.00.2291/S-2 та зустрічний позов суд керується наступними положеннями законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
В силу ч. 1 ст. 533 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Отже, зазначені вище обставини, дають суду підстави для висновку про те, що на момент досягнення сторонами договору згоди в письмовій формі щодо істотних умов договору поруки від 11.03.2013 №0443.09.00.2291/S-2, у ОСОБА_2 була відсутностня воля на його укладення.
Таким чином під час укладання оспорюваного договору не було дотримано вимога, визначена ч. 3 ст. 203 ЦК України. Недотримання цієї вимоги згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що вимоги відповідача ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки від 11.03.2013 №0443.09.00.2291/S-2 є обґрунтованими та належить задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, підстави для задоволення позову ПАТ «Кредобанк» в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 як поручителя відсутні.
У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ «Кредобанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 належить відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ «Кредобанк» належить стягнути судові витрати, які складаються із сплаченого позивачем судового збору в сумі 1'664,85 грн., з відповідача ОСОБА_1 та позивача ПАТ «Кредобанк» на користь відповідача ОСОБА_2 належить стягнути у рівних частинах судові витрати, які складаються із сплаченого відповідачем судового збору в сумі 487,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 509, 525, 526, 530, 533, 610-612, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-216 ЦПК України, суд
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним договір поруки № 0443.09.00.2291/S-2 від 11 березня 2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 0443.09.00.2291 від 11 березня 2013 року в розмірі 110'989 грн. 97 коп., витрати з оплати судового збору в сумі 1'664,85 грн., а всього - 112'654 грн. 82 коп..
В задоволенні інших вимог Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору в сумі 243,60 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору в сумі 243,60 грн..
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя