Справа № 760/4380/16-к
Провадження №1-кс/760/345/17
11 січня 2017 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 захисника ОСОБА_5 на бездіяльність процесуальних осіб сторони обвинувачення під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000009,-
В провадження слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 захисника ОСОБА_5 на бездіяльність процесуальних осіб сторони обвинувачення під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000009.
В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_3 посилається на те, що 11 грудня 2015 року Національним антикорупційним бюро України було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про отримання протягом 2009 - 2015 років, представниками державної влади, службовими особами ДП “НАЕК “Енергоатом” та його відокремленого підрозділу “Атомкомплект”, хабара від представників акціонерного товариства “Skoda JS” за вчинення в інтересах вказаного товариства дій з використанням наданого службового становища, що полягали у закупівлі обладнання вказаного товариства на атомні електростанції України (на 1 -й та 3-й енергоблоки Рівненської АЕС, 1-6 енергоблоки Запорізької АЕС та 1-й енергоблок Хмельницької АЕС). Вказані дії було кваліфіковано за ч.4 ст.368 КК України (в редакції від 01.09.2001 р.) та розпочато розслідування у кримінальному провадженні №52015000000000009.
Посилаючись на ст. 219 КПК України, адвокат ОСОБА_3 вказує, що з моменту початку розслідування пройшов рік, а тому встановлений кодексом проміжок часу у межах якого учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії - закінчився.
14 грудня 2016 року, захисником ОСОБА_5 , було подано детективу Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 клопотання про закриття зазначеного кримінального провадження.
Посилаючись на ст. 220 КПК України скаржник вказує, що клопотання учасників кримінального провадження про виконання будь-яких процесуальних дій, слідчий зобов'язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Вказав, що всупереч цим вимогам, детектив Національного антикорупційного бюро України ухилився від належного розгляду клопотання про закриття кримінального провадження та не вирішив його у триденний строк, вмотивовану постанову не виніс, а її копію - не вручив особі, яка заявила клопотання.
Таким чином, адвокат ОСОБА_3 вважає, що бездіяльність детектива НАБ України, яка полягає в ухиленні від прийняття протягом триденного строку процесуального рішення, про закриття кримінального провадження, внаслідок спливу граничних строків досудового розслідування та відсутності даних про причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Скаржник пояснює, що обставини здійснення досудового розслідування, а також численні офіційні повідомлення органу досудового розслідування, його керівництва, вказують на те, що кримінальне провадження № 52015000000000009 від 11.12.2015спрямоване безпосередньо на кримінальне переслідування ОСОБА_5 .
Посилається на те, що у відповіді Директора НАБ України ОСОБА_7 від 22.12.2015 р. № 01-206/3316, на ім'я народного депутата ОСОБА_8 прямо зазначається, що кримінальне провадження № 52015000000000009 розпочато 11.12.2015 року та розслідується стосовно народного депутата України ОСОБА_5 .
На думку адвоката ОСОБА_3 , виключно з причин кримінального переслідування, ОСОБА_5 , у грудні 2015 року, за власною ініціативою та добровільно склав повноваження Народного депутата України. Тим самим ОСОБА_5 проявив свою відкритість для органу розслідування та небажання прикриватися депутатською недоторканністю, очікуючи, що йому без зволікань будуть пред'явлені офіційні звинувачення і він зможе реалізувати своє право на розгляд його обвинувачення в суді, щоб довести свою невинуватість.
Про той факт, що досудове розслідування розпочато саме проти ОСОБА_5 , свідчать загально доступні судові рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалені слідчими суддями Солом'янського районного суду м. Києва в межах кримінального провадження за № 52015000000000009 від 11.12.2015.
Протягом 2016 року детективами Національного антикорупційного бюро України було проведено ряд слідчих дій (обшуків, тимчасових доступів до речей і документів, тощо) стосовно ОСОБА_5 , членів його сім'ї та близьких родичів, а також щодо майна цих осіб.
ОСОБА_3 звертає увагу на те, що останні 12 місяців Національне антикорупційне бюро України систематично і неодноразово поширювало у засобах масової інформації відомості про хід розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, прямо пов'язуючи його з особою ОСОБА_5 .
Директор Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 та заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 в своїх численних виступах та інтерв'ю, синхронно та систематично називали досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000009 від 11.12.2015 “справою Мартиненка”,
Вказав, що з посиланням на кримінальний процесуальний кодекс України, відповідно до ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідними положеннями цього Кодексу.
У кримінальному процесуальному законі відсутнє визначення граничних строків для вчинення слідчим таких процесуальних дій, як завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, якщо жодній особі не повідомлялося про підозру.
Між тим, частиною 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Зокрема, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру абовстановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, практика Європейського суду тлумачить норму ст.6 Конвенції достатньо розширено, згідно з якою “розумні строки” розгляду справи починають відраховуватися з дати обвинувачення чи з моменту коли стало відомо, що органи державної влади сприймають особу як підозрюваного, навіть якщо офіційного повідомлення про підозру не було.
У справі “Меріт проти України” due. п. 70,рішення від 30.03.2004 року), ЄСПЛ зазначив, що обґрунтування, надане Урядом в оцінці тривалості провадження, не відповідає прецедентній практиці Суду (див. Kudla v. Poland [GC}, по. 30210/96, § 124, ECHR 2000-ХІ). Він нагадує, що у кримінальних справах “розумний строк”, передбачений статтею 6 § 1 Конвенції, починається з того часу, коли особі було пред'явлено обвинувачення; це може статись як до моменту розгляду справи в суді (див., для прикладу, вищезгадану справу Deweer v. Belgium, judgemnt, p. 22, § 42), так і з дня арешту, дня, коли відповідна особа була офіційно повідомлена, що проти неї висунуте обвинувачення у справі, або з дня, коли було розпочато попереднє слідство (досудове розслідування).
Адвокат ОСОБА_3 зазначив, що у випадку кримінального провадження № 52015000000000009 початком строку, від якого слід починати обраховувати розумний строк, є відомості, внесені 11.12.2015 року до ЄРДР щодо відкриття кримінального провадження. З цих відомостей, а також з численних повідомлень та процесуальний дій керівників та детективів НАБ України, прямо вбачається, що дане кримінальне провадження спрямоване безпосередньо проти ОСОБА_5 .
Враховуючи загальні строки досудового розслідування, встановлені ч.2 ст.219 КПК України, а також ч.2 ст.8 КПК України та ст.2 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, розумний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000009 щодо ОСОБА_5 , на думку адвоката ОСОБА_3 , обраховується з 11.12.2015 року - дати внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції від 01.09.2001). Цей строк не може становити більше дванадцяти місяців, а отже він сплинув 11.12.2016 року.
На думку адвоката, граничний та розумний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000009 відносно ОСОБА_5 закінчився. При цьому, в результаті тривалого слідства не були встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді, що потребує встановлення процесуального строку для органу досудового розслідування (детектива) та процесуальних осіб сторони обвинувачення длявиконання вимог ст.ст. 220, 284 КПК України шляхом вирішення клопотання про закриття кримінального провадження.
Також адвокат ОСОБА_3 зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000009 від 11.12.2015 стосується подій 2009 - 2015 років щодо обставин укладення та виконання угод між ДП “НАЕК “Енергоатом” (його відокремленого підрозділу “Атомкомплект”) та AT “Skoda JS” про поставку обладнання вказаного товариства на атомні електростанції України (зокрема, на 1-й та 3-й енергоблоки Рівненської АЕС, 1-6 енергоблоки Запорізької АЕС та 1-й енергоблок Хмельницької АЕС).
За версією органу досудового розслідування, для забезпечення укладання вказаних угод, представниками AT “Skoda JS” було передано представникам державної влади, службовим особам ДП “НАЕК “Енергоатом” та його відокремленого підрозділу “Атомкомплект” хабар, шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки товариства “Bradcrest Investment”, зареєстрованого за правом Республіки Панама.
Пояснив, що статтею 368 КК України (в редакції Закону від 01.09.2001 р.) встановлена кримінальна відповідальність за одержання хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Таким чином, кримінальна відповідальність за одержання хабара можлива лише щодо особи, яка наділена владою чи повноваженнями вчиняти певні дії, за які, власне, і надається хабар.
Відповідальність за одержання хабара настає тільки за умови, якщо службова особа одержала його за виконання або невиконання в інтересах того, хто дає хабара, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. При цьому є істотним, щоб ця особа одержала незаконну винагороду за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків
ОСОБА_3 звертає увагу на те, що причетність ОСОБА_5 до вказаних подій може бути підтверджена лише наявністю у нього службових повноважень та об'єктивної можливості впливати на тендерну політику з закупівель робіт, товарів та послуг ДП “НАЕК “Енергоатом”, в тому числі його відокремленого підрозділу “Атомкомплект”.
Наявність у ОСОБА_5 таких повноважень, як вказує адвокат, спростовується наступним:
А) Щодо правового статусу діяльності ДП “НАЕК “Енергоатом”, його відокремлених підрозділів та службових осіб цих підприємств.
Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” було створене на підставі та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” від 17.10,1996 р. № 1268 на базі атомних електростанцій та їх інфраструктур - ВО “Запорізька АЕС”, ВО “Южно-Українська АЕС”, ВО “Рівненська АЕС” та ВО “Хмельницька АЕС” і є правонаступником їх майна, майнових та немайнових прав і обов'язків,
ДП “НАЕК “Енергоатом” здійснює свою діяльність відповідно до Статутів, затверджених Наказами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16.09.2011 р. № 514, зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві від 03.10.2011 р. за номером 10741050075000221 та від 08.04.2013 р. № 156, зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві від 03.10.2011 р. за номером 10741050088000221.
Відповідно до статті 5 частини 1 пункту 4 Статуту, ДП “НАЕК “Енергоатом” самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку.
Підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, засноване і діє на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Вищим органом управління ДП “НАЕК “Енергоатом” є Правління, яке очолює Президент підприємства, та який здійснює керівництво його господарською діяльністю.
Президент ДП “НАЕК “Енергоатом” призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням органу управління - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - стаття 6 частина 6 Статуту.
Згідно посадових повноважень службових осіб ДП “НАЕК “Енергоатом”, відповідальними за фінансово - господарську діяльність ДП “НАЕК “Енергоатом” є його Президент та головний бухгалтер.
Процедура державних закупівель визначена та регламентована Законом України “Про державні закупівлі”, на підставі якого було розроблено “Положення про комітет з конкурсних торгів”. Голова та члени центрального комітету з конкурсних торгів ДП “НАЕК “Енергоатом” призначаються Президентом ДП “НАЕК “Енергоатом”. При цьому, голова та члени комітетів з конкурсних торгів на відокремлених підрозділах призначаються на підставі відповідних наказів керівників цих відокремлених підрозділів.
Процедура здійснення закупівель відокремленого підрозділу ДП “НАЕК “Енергоатом” “Атомкомплект” полягає в наступному: на першому етапі спеціалістами відокремленого підрозділу АЕС формується відповідна заявка, яка потім проходить процес суворого контролю у профільних дирекціях ДП “НАЕК “Енергоатом”, в залежності від профільного напрямку закупівлі. На даному етапі функції “Атомкоплекту” обмежені лише координацією з профільними дирекціями ДГІ “НАЕК “Енергоатом” та полягає у зборі необхідних даних та отримання підтвердження від відповідної дирекції про те, що дійсно існує необхідність у проведенні закупівлі. Паралельно з цим, працівники “Атомкомплекту” здійснюють збір даних щодо відповідності закупівлі фінансовому плану ДП “НАЕК “Енергоатом”. Далі, з числа працівників профільної дирекції ДП “НАЕК “Енергоатом” формується комісія, яку очолює перший віце-президент ДП “НАЕК “Енергоатом”, і яка проводить засідання, де вирішує питання затвердження чи відхилення заявки на закупівлю.
Після цього створюється “роздільна відомість”, яка розділяє конкретні заявки на закупівлю між “Атомкомплект” та іншими відокремленими підрозділами ДП “НАЕК “Енергоатом”. На підставі зазначених документів відокремлені підрозділи АЕС повторно скеровують окремо документи щодо кожної з позицій, після чого “Атомкомплект” організовує проведення закупівель, згідно порядку, затвердженому чинним законодавством України.
Таким чином, зазначив, що складна та розгалужена процедура формування заявки на проведення закупівлі робіт, товарів та послуг ДП “НАЕК “Енергоатом”, а також колегіальна форма прийняття та затвердження рішень, сама по собі унеможливлює здійснення зовнішнього втручання.
Також пояснено, що ОСОБА_5 ніколи не працював в системі державних підприємств та відокремлених підрозділів ДП “НАЕК “Енергоатом”, не був службовою особою цих підприємств та ніколи не мав посадових повноважень приймати, затверджувати чи контролювати їх рішення.
Відповідно пункту 1 примітки до ст. 364 КК України (в редакції від 01.09.2001 р.), ОСОБА_5 не є суб'єктом службових злочинів, в тому числі за ст. 368 КК України, оскільки він не обіймав постійно чи тимчасово посади у ДП “НАЕК “Енергоатом”, його відокремлених підрозділах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських обов'язків.
Б) Щодо відсутності у ОСОБА_5 протягом 2009 - 2015 повноважень впливати на діяльність ДП “НАЕК “Енергоатом”, його відокремлених підрозділів, а також на їх кадрову політику.
Вказав, що ОСОБА_5 у 1998, 2002, 2006, 2007, 2012 та 2014 роках обирався Народним депутатом України, де обіймав посади члена, першого заступника та голови комітету з питань паливно - енергетичного комплексу.
Зазначений комітет Верховної Ради України було створено для організації підготовки та доопрацювання законопроектів для подальшого якісного розгляду та прийняття законів на пленарних засіданнях.
До функціональних обов'язків ОСОБА_5 , як члену комітету з 1998 по 2002 року, входило: присутність на засіданнях комітету, робота над законопроектами за дорученням керівництва комітету, а також розробка профільних законопроектів в енергетичній галузі.
З 2002 по 2006 року на посаді першого заступника Голови комітету до обов'язків ОСОБА_5 належало головування на засіданнях комітету під час відсутності голови та виконання інших повноважень, передбачених Регламентом Верховної Ради України.
У 2006, 2007, 2012 та 2014 роках ОСОБА_5 обирався Головою зазначеного комітету. В обов'язки входило організація роботи комітету, головування на засіданнях та інше, передбачене Регламентом Верховної Ради України.
Згідно Закону України “Про комітети Верховної Ради України”, голова комітету не наділений жодними повноваженнями, які б надавали йому можливість безпосередньо чи опосередковано впливати на діяльність державних компаній енергетичного комплексу.
Статтею 34 вказаного Закону визначено виключний обсяг повноважень голови комітету, які обмежені здійсненням організаційної функції щодо забезпечення діяльності очолюваного ним комітету. При цьому, до компетенції профільного комітету належить здійснення законопроектної, організаційної та контрольної функцій в контексті забезпечення законотворчої діяльності Верховної Ради України.
Відповідно до ст.ст. 42, 44 та 49 зазначеного Закону України, формами роботи комітетів є виключно засідання та слухання в комітетах. Голосування на засіданні комітету здійснюється членами комітету особисто і відкрито (у виняткових випадках - особисте таємне голосування шляхом подачі бюлетенів). За результатами розгляду питань на засіданнях комітетів приймаються лише рішення, висновки та рекомендації.
Таким чином, голова комітету чи його заступники не мають можливості впливати на інших членів комітету щодо прийняття певного рішення по законопроектах, оскільки їх обговорення супроводжуються дискусіями на відкритому засіданні, а всі рішення приймаються шляхом особистого голосування кожним членом комітету.
При цьому, комітет Верховної Ради України з питань паливно - енергетичного комплексу, його голова та члени, не беруть участі у прийнятті жодного рішення щодо утворення державних підприємств енергетичного комплексу, здійснення їх діяльності, формування тендерних комітетів, проведення тендерних закупівель товарів, робіт чи послуг, тощо.
Члени та голова комітету не мають регуляторних повноважень, які б дозволяли впливати, скасовувати чи заблокувати виконання рішень профільних підприємств енергетичної сфери.
В свою чергу, взаємодія ДП “НАЕК “Енергоатом” та комітету Верховної Ради України з питань паливно - енергетичного комплексу відбувається виключно в межах підготовки профільних законопроектів в ядерній галузі.
Ані у члена комітету, ані у голови чи його заступників, немає можливості впливати на службових осіб ДП “НАЕК “Енергоатом”, в тому числі Президента, оскільки зазначений орган не наділений жодними повноваженнями щодо підприємства, його діяльності, рішень чи призначенняна посади службових осіб. Співпраця між ДП “НАЕК “Енергоатом” та зазначеним комітетом обмежена виключно законотворчою діяльністю.
Тобто, з його точки зору, повноваження ОСОБА_5 протягом 2009 - 2015 років, як Голови комітету Верховної Ради України з питань паливно - енергетичного комплексу, не давали йому об'єктивної можливості прямо чи опосередковано здійснювати вплив на діяльність ДП “НАЕК “Енергоатом”, його відокремлених підрозділів, службових осіб цих підприємств, а також на їх кадрову політику.
Таким чином, на дужку адвоката ОСОБА_3 , причетність ОСОБА_5 до подій, які становлять предмет розслідування у межах кримінального провадження № 52015000000000009 від 11.12.2015, а саме - до укладення та виконання угод між ДП “НАЕК “Енергоатом” (його відокремленого підрозділу "Атомкомплект”) та акціонерного товариства “Skoda JS” про поставку обладнання на атомні електростанції України, а також до можливого факту отримання хабара від представників акціонерного товариства “Skoda JS” шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки товариства "Bradcrest Investment”, повністю та об'єктивно виключається.
Зазначено, що остання обставина (фактор участі товариства “Bradcrest Investment” в угодах між ДП “НАЕК “Енергоатом” та товариством “Skoda JS”, а також відношення до цього ОСОБА_5 ) вказує на те, що орган досудового розслідування відверто однобічно та упереджено досліджує її в ході кримінального провадження, з огляду на наступне.
Участь компанії посередника є типовою практикою здійснення зовнішньоекономічної діяльності, відома як торгово-посередницька операція, що полягає у наданні послуг в сфері купівлі-продажу, у тому числі при здійсненні експортно-імпортних операцій.
Згідно загальнодоступних відомостей про обставини укладання угод між ДП “НАЕК “Енергоатом” та товариством “Skoda JS”, товариство "Bradcrest Investment” мало прямий договір з товариством “Skoda JS” про співпрацю, згідно якої компанія “Bradcrest Investment” зобов'язувалася надати підтримку компанії “Skoda JS”, а також послуги, що пов'язані з підвищенням продажів обладнання та послуг компанії “Skoda JS” на ринку України.
При цьому, орган досудового розслідування безпідставно уникає всебічного дослідження комерційних обставин та передумов укладання зазначеної угоди між “Bradcrest Investment” та “Skoda JS”, відпрацьовуючи лише одну, завідомо упереджену версію про протиправний характер вказаних взаємовідносин між цими компаніями.
Відомості про те, що ОСОБА_5 має відношення до діяльності компанії “Bradcrest Investment”, якими оперує орган досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000009 від11.12.2015, є нічим іншим, на думку адвоката, як припущенням сторони обвинувачення, оскільки ані сам ОСОБА_5 , ані представники компаній “Bradcrest Investment” та/чи “Skoda JS” ніколи не підтверджували цього.
Пояснив, що у свою чергу, твердження органу розслідування про те, що ОСОБА_5 є кінцевим бенифіціаром компанії “Bradcrest Investment” грунтується не на реєстраційному документі Республіки Панама, а на банківських формулярах, які носять декларативний характер зазначення прізвища бенифіціарного власника компанії, зроблений представником компанії “Bradcrest Investment”, без відома та участі ОСОБА_5 .
Адвокатом вказано, що у розпорядженні сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні немає жодного документу з підписом ОСОБА_5 на документах, пов'язаних з діяльністю “Bradcrest Investment”, оскільки він ніколи не виступав та не розпоряджався її майном, грошовими коштами чи банківськими рахунками. Жодних коштів від діяльності компанії “Bradcrest Investment” ОСОБА_5 не отримував, що підтверджується, зокрема, його податковими деклараціями.
У зв'язку з цим, ОСОБА_3 вважає, що в розпорядженні органу досудового розслідування було достатньо часу та процесуальних повноважень в ході здійснення кримінального провадження перевірити дії ОСОБА_5 на посаді голови зазначеного профільного парламентського комітету щодо його можливої причетності до укладання зазначених угод між “Skoda JS” та ДП "НАЕК “Енергоатом”, а також на предмет наявності у його діях ознак складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368 (в редакції Закону від 01.09.2001 р.)КК України - одержання хабара.
Адвокат вказує, що жодних фактів, які б переконливо доводили вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень органом розслідування здобуто не було.
Зазначено, що ОСОБА_5 всіляко сприяв слідству, надавши всі необхідні покази під час свого допиту як свідок. Варто зазначити, що в ході тривалого досудового розслідування ОСОБА_5 лише один раз викликався на допит ще 18 січня 2016 року. Це дає підстави стверджувати, що детективи НАБ України отримали відповіді на всі питання, які в них були до ОСОБА_5 , і за весь 2016 рік, протягом якого тривало досудове розслідування, додаткових запитань до ОСОБА_5 не виникало та останній на допит більше не викликався.
Пояснив, що сподіваючись на те, що детективи НАБ України здатні провести швидке, всебічне та об'єктивне розслідування, щоб раз і назавжди припинити будь-які політичні спекуляції навколо прізвища ОСОБА_5 та зазначених угод у енергетичній сфері, ОСОБА_5 всіляко сприяв останнім, в тому числі під час проведення обшуків, вилучення речей, предметів та документів.
ОСОБА_3 звертає увагу на те, що на момент звернення до суду, минуло вже понад 12 місяців з початку кримінального провадження, а досудове розслідування все ще триває, керівники НАБ України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури продовжують безпідставно поширювати неправдиві відомості у засобах масової інформації про причетність ОСОБА_5 до злочину, що розслідується в даному провадженні.
Внаслідок чого, адвокат ОСОБА_3 вимушений був звернутися до слідчого судді з скаргою на бездіяльність процесуальних осіб сторони обвинувачення для захисту процесуальних прав ОСОБА_5 .
Та просить:
1)
визнати протиправною бездіяльність детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 , яка полягає у нездійсненні уповноваженою процесуальною особою сторони обвинувачення процесуальних дій зі своєчасного закриття кримінального провадження № 52015000000000009 від 11.12.2015 відносно ОСОБА_5 ;
2)
зобов'язати уповноважену процесуальну особу сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 52015000000000009 від 11.12.2015, детектива Національного антикорупційного бюро України та/або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратуру України, розглянути клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 від 12.12.2016 p., та протягом десяти днів з моменту проголошення ухвали слідчого судді прийняти за результатами його розгляду процесуальне рішення про закриття кримінального провадження № 52015000000000009 від 11.12.2015 відносно ОСОБА_5 .
В судовому засіданні особа, яка подала скаргу, доводи скарги підтримав. Просив скаргу задовольнити.
Детектив проти доводів скарги заперечував, просив повернути скаргу ОСОБА_3 , а в разі прийняття рішення про її неповернення - відхилити цю скаргу.
У своїх запереченнях детектив зазначив, що скаржник не має права на подання скарги ні за ст. 220, ні за ст. 303 КПК, оскільки не має статусу підозрюваного (представника підозрюваного).
Детектив вказав, що і в клопотанні, і в скарзі ОСОБА_3 визнається, що ОСОБА_5 не має статусу підозрюваного з точки зору КПК. Практика ССПЛ, на яку посилається скаржник, стосується ст. 6 Європейської конвенції про права людини, де йдеться лише про початок відліку строку судового розгляду і яка в принципі не зачіпає (не встановлює і не регулює) права на подання клопотань чи оскаржень бездіяльності органів досудового розслідування, як і загалом процесуального статусу особи в розумінні національного законодавства.
Крім того, зазначив, що одночасно оскаржено нерозгляд клопотання і відхилення клопотання, розгляд яких є взаємовиключним.
Як вказує детектив, відхилення клопотання оскаржено за відсутності доказів його розгляду (і відхилення). Клопотання не було відхилено, натомість, його не було розглянуто (з огляду на подання неналежним суб'єктом). Відхилення клопотання про закриття провадження в принципі не підлягає оскарженню за ст. 220, 303 КПК.
У заперечені, детектив зазначив, що вимога до суду зобов'язати закрити провадження по суті є вимогою до суду закрити провадження, що суперечить 2 ст. 284 КПК.
Згідно зі ст. 284 КПК суд у будь-якому випадку не уповноважений вирішувати питання про закриття провадження під час досудового розслідування на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 (через відсутність складу злочину).
В діянні детектива, на його думку, немає порушення ст. 220 КПК, оскільки клопотання скаржника не підлягало розгляду в порядку ст. 220 КПК (з огляду на відсутність статусу підозрюваного чи представника підозрюваного).
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників провадження, дослідивши письмові докази та матеріали, що додані до скарги, приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що 11 грудня 2015 року Національним антикорупційним бюро України було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за №52015000000000009 про вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209 КК України.
Як вбачається з фабули Витягу з кримінального правопорушення №52015000000000009, внесеного до ЄРДР 11.12.2015 за ч. 4 ст. 368 КК України, службові особи ДП «НАЕК «Енергоатом», його ВП «Атомкомплект», представники державної влади України та інші особи одержали упродовж 2009-2015 років хабар (неправомірну вигоду) у розмірі понад 10,88 млн. Євро від чеського товариства «Skoda JS» (реєстраційний номер 25235753) за вчинення в інтересах вказаного товариства дій з використанням службового становища, що полягали у сприянні закупівлі обладнання вказаного товариства на атомні електростанції України, зокрема, на 1-ий та 3-ій енергоблоки Рівненської АЕС, 1-6 енергоблоки Запорізької АЕС та 1-ий енергоблок Хмельницької АЕС. Указані грошові кошти перераховувались товариством «Skoda JS» панамському товариству «BRADCREST INVESTMENTS SA» нібито за консультаційні послуги згідно з угодою про співпрацю №JAD-PM/380/08, укладеною в листопаді 2008 року, на рахунок № НОМЕР_1 у швейцарському банку BNP PARIBAS SA в сумі близько 3,6 млн. Євро протягом 2009, 2010 років та на рахунок НОМЕР_2 у швейцарському банку BANQUE HOTTINGER & Сіє. в сумі близько 2,7 млн. Євро протягом 2011, 2012 років; товариству Співдружності Домініки «BARTON BUSINESS LLC» нібито за консультаційні послуги згідно з угодою про співпрацю №JAD-OBCH/433/12, укладеною в жовтні 2012 року, на рахунок у литовському банку АВ CITADELE BANKAS в сумі близько 2,1 млн. Євро, в подальшому ці кошти у сумі 2 125 300,00 дол. США спрямовано на рахунок "FARETTA TRADING S.A." LV24RIBR00120250N000 і в сумі 683 860,00 дол. США на рахунок "WELLRISE TRADING S.A." НОМЕР_3 ; товариству Співдружності Домініки «VISILOGIK LIMITED» нібито за консультаційні послуги згідно з угодою про співпрацю №JAD- ОВСН/227/13, укладеною в серпні 2013 року, на рахунок LT447290000005603503 у литовському банку АВ CITADELE BANKAS в сумі 0,1 млн. Євро, в подальшому ці кошти в сумі 85 050,00 дол. США спрямовано на рахунок "FARETTA TRADING S.A." НОМЕР_3 ; британському товариству «INLORD SALES LLP» нібито за консультаційні послуги згідно з угодою про співпрацю №JAD-OBCH/327/13, укладеною у вересні 2013 року, на рахунок НОМЕР_4 в латвійському банку BALTIKUMS BANKAS в сумі близько 1,99 млн. Євро, в подальшому ці кошти в сумі 1,975 млн. Євро спрямовано на рахунок "ZIRTEX TRADING LLP" LV91RIBR00119300N0000; кіпрському товариству «DEVECOM COMPANY LIMITED» нібито за консультаційні послуги згідно з угодою про співпрацю №JS-OBCH/150/14, укладеною у квітні 2014 року, на рахунок НОМЕР_5 у кіпрському банку EUROBANK CYPRUS LTD. в сумі близько 0,39 млн. Євро. При цьому бенефіціарним власником компаній «BRADCREST INVESTMENTS S.A.» і «DEVECOM COMPANY LIMITED» є ОСОБА_12 .. ОСОБА_5 має можливість розпоряджатися коштами на рахунках в ПАТ «Діамантбанк» № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , дружина ОСОБА_5 .
ОСОБА_13 має можливість розпоряджатися коштами на рахунках в ПАТ «Діамантбанк» № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 . ОСОБА_5 також є бенефіціарним власником белізької компанії «KENSON TRADING LIMITED» (реєстраційний номер 66,313), рахунки якої № НОМЕР_13 у швейцарському банку «BANQUE HOTTINGER & Сіє» та IBAN: НОМЕР_14 і I BAN: НОМЕР_15 у кіпрському банку BANK OF CYPRUS (SWIFT: BCYPCY2N) могли бути використані для відмивання коштів, отриманих компанією «BRADCREST INVESTMENTS S.A.» для ОСОБА_5 .
З фабули Витягу з кримінального правопорушення №52015000000000009, внесеного до ЄРДР 24.10.2016 за ч. 3 ст. 209 КК України, вбачається, що народний депутат України, член та голова Комітету Верховної Ради України з питань паливно- енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки ОСОБА_5 , член колегії Міністерства палива та енергетики України (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище у період з 19 березня 2009 року по 17 вересня 2012 року одержав хабар (неправомірну вигоду) на розрахункові рахунки «BRADCREST INVESTMENT S.A», бенефіціаром якого він являвся, у сумі 6 400 777,5 Євро, що у перерахунку за курсом Національного банку України на дату їх одержання становить 69 301 783, 86 гривень, після чого їх легалізував (відмив) з використанням розрахункових рахунків товариств «RANDSTONE COMMERCIAL LLP», TOB «TIA «Консольінвест», ПАТ «Прайм-банк», «MACROSS INVESTMENT LTD», «HUMMERON COMPANY LIMITED», «KENSON TRADING LIMITED», «WENMOR ENTERPRISES LTD», «GUILFORD ESTATES LTD», «UKRAINE SPIRIT INC.», «PRINCESS COLLECTION SA», «STRILETS UK LTD», «Company Kredo-Z Kft. Limited» та ряду інших суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб, зокрема ОСОБА_14 та ОСОБА_13 .
Слідчий суддя враховує, що завданням суду, слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод; які перешкоди він зобов'язаний поновити або усунути для їх реалізації.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 63 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до принципів і засад, гарантованих ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. При цьому, з урахуванням можливого продовження строку, загальний строк досудового розслідування згідно з ч. 2 ст. 219 КПК України не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Разом із тим, ст. 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Кримінальне провадження закривається згідно з ч. 1 ст.284 КПК України у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення; або встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; або якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Відповідно до ч.2 ст. 283 КПК України прокурор зобов'язаний у такому випадку закрити кримінальне провадження у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру.
Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК України. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими ( ч.8 ст.223 КПК України ).
Згідно ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Відповідно до ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Для розуміння поняття найкоротших, розумних строків досудового розслідування, то слід керуватися ст.6 Європейської конвенції з прав людини (Право на справедливий суд) та практикою Європейського суду з прав людини.
Зокрема, ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Частина 2 також передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2016 року адвокат ОСОБА_3 захисник ОСОБА_5 звернувся з клопотанням про закриття кримінального провадження №52015000000000009 до детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 .
Як встановлено в судовому засіданні, дане клопотання розглянуто не було, оскільки, як вважав детектив, подане особою, яка не є стороною та іншим учасником кримінального провадження.
Зі змісту витягу із ЄРДР, що долучений до матеріалів скарги вбачається, що відомості щодо можливою вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України були внесені до ЄРДР за № 52015000000000009 11.12.2015 та за ч. 3 ст. 209 КК України - 24.10.2016.
Згідно фабули кримінального правопорушення, внесеної до ЄРДР, вбачається, що вказане кримінальне провадження відкрите щодо діянь ОСОБА_5 .
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, початком кримінального переслідування особи вважається не тільки момент формального повідомлення про підозру, але також і момент коли стало відомо, що органи державної влади сприймають особу як підозрюваного, навіть якщо офіційного повідомлення про підозру не було.
Так, у справі “Меріт проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що обґрунтування, надане Урядом в оцінці тривалості провадження, не відповідає прецедентній практиці Суду, нагадавши, що у кримінальних справах “розумний строк”, передбачений статтею 6 § 1 Конвенції, починається з того часу, коли особі було пред'явлено обвинувачення; це може статись як до моменту розгляду справи в суді, так і з дня арешту, дня, коли відповідна особа була офіційно повідомлена, що проти неї висунуте обвинувачення у справі, або з дня, коли було розпочато попереднє слідство (досудове розслідування).
У відповіді Директора НАБ України, ОСОБА_15 від 22.12.2015 №01-206/3316 на ім'я народного депутата ОСОБА_8 прямо зазначається, що кримінальне провадження №52015000000000009 розпочато 11.12.2015 року та розслідується стосовно народного депутата України ОСОБА_5 (ця відповідь ОСОБА_15 була розміщена в засобах масової інформації).
Враховуючи вищевикладене, практику Європейського суду з прав людини, а саме: вищезазначене рішення “Меріт проти України”, слідчий суддя приходить до висновку про право адвоката ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , на звернення до детектива з клопотанням в порядку ст. 220 КПК України.
Так, відповідно до приписів статті 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, а також рішення слідчого про зупинення досудового розслідування.
Зважаючи на те, що клопотання, подане 14.12.2016, розглянутим не було, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення вимог про визнання протиправною бездіяльності детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , яка полягає у нездійсненні уповноваженою процесуальною особою сторони обвинувачення процесуальних дій, а саме: зі своєчасного розгляду клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 від 12.12.2016, з зобов'язанням уповноважених осіб сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 52015000000000009 від 11.12.2015 Національного антикорупційного бюро України та /або Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України розглянути клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 від 12.12.2016 та протягом десяти днів з моменту проголошення ухвали слідчого судді прийняти рішення за результатами його розгляду, з урахуванням висновків та встановлених фактів, викладених у мотивувальній частині.
Між тим, враховуючи те, що прокурор та слідчий є самостійними у своїй процесуальній діяльності, слідчий суддя не наділений повноваженнями вказувати органам досудового розслідування, які саме рішення за наслідком вирішення процесуальних питань вони повинні приймати, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність вчинення органом досудового розслідування у згадуваному кримінальному провадженні дій, визначених ст. 283 КПК України у строк, що не перевищує 10 днів з дня проголошення ухвали, вважаючи вказаний строк таким, що відповідає критерію розумного та достатнього для вчинення вказаної процесуальної дії, та вважає за необхідне в задоволенні вимоги про зобов'язання уповноваженої особи сторони обвинувачення, детектива НАБ України, прокурора САП України за результами розгляду клопотання прийняти процесуальне рішення про закриття кримінального провадження №52015000000000009 від 11.12.2015 відносно ОСОБА_5 відмовити.
Аналізуючи вищевикладене, слідчий суддя знаходить порушеним право сторони захисту на справедливий розгляд справи в розумні строки без необґрунтованих затримок, що передбачене ст.ст. 9, 21, 113, 283 КПК України, оскільки вважає, що початком строку, від якого слід починати обраховувати розумний строк, є відомості внесені 11.12.2015 до ЄРДР щодо відкриття кримінального провадження № 52015000000000009.
Одночасно, з аналогічних мотивів, слідчий суддя вважає такими, що сплинули можливі граничні строки досудового розслідування даного кримінального провадження, визначені ст. 219 КПК України.
За таких обставин, скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, ст.ст. 3, 8, 19, 23, 68 Конституції України, ст.ст. 2, 8, 9, 28, 113, 114, 116, 219, 220, 223, 283, 284, 303-307, 333 КПК України,-
Скаргу задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , яка полягає у нездійсненні уповноваженою процесуальною особою сторони обвинувачення процесуальних дій, а саме :
- зі своєчасного розгляду клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 від 12.12.2016;
- зі своєчасного закриття провадження № 52015000000000009 від 11.12.2015 відносно ОСОБА_5 .
Зобов'язати уповноважену процесуальну особу сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 52015000000000009 від 11.12.2015, детектива Національного антикорупційного бюро України та /або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України розглянути клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 від 12.12.2016 та протягом десяти днів з моменту проголошення ухвали слідчого судді прийняти рішення за результатами його розгляду, з урахуванням висновків та встановлених фактів, викладених у мотивувальній частині.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала не оскаржується.
Слідчий суддя: