Справа № 1512/6911/2012
Провадження № 2/520/3465/17
12.01.2017 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді Огренич І.В.
при секретарі - Бусленко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний Банк “Надра” в особі відділення ПАТ “КБ “Надра” Одеського Регіонального Управління до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_3 Надра” в особі філії ПАТ “КБ Надра” Одеського Регіонального Управління (надалі ПАТ “КБ Надра”) звернулось до суду з позовними вимогами та просить стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість у розмірі 57284,93 доларів США, що еквівалентно 457695 (чотириста п'ятдесят сім тисяч шістсот дев'яносто п'ять) гривень 14 копійок, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачами 29 жовтня 2007 року був укладений кредитний договір та договір поруки, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 39900 доларів США, на строк до 26 жовтня 2012 року, зі сплатою 12,70% річних, а ОСОБА_2, на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1 В зв'язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів та не сплати відсотків за користування кредитними коштами, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом. Також ПАТ “КБ Надра” просить стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 3219 гривень.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідачів у судовому засіданні надав письмові пояснення, а також клопотання про застосування строків позовної давності до заявлених ПАТ “КБ Надра” позовних вимог та просив відмовити в позові з підстав порушення строків позовної давності.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, 29 жовтня 2007 року ОСОБА_1 уклав Договір «Автопакет» №130-МКЦ/2007-840 з Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 банком «Надра». Предметом договору було надання банком ОСОБА_1 кредиту у вигляді грошових коштів в сумі 39900 доларів США на придбання автотранспортного засобу, зі строком користування кредитними коштами до 26 жовтня 2012 року, із сплатою 12,70% відсотків на рік, відповідно до п.п.1.1,1.1.2,1.1.3,1.1.3.1,1.1.4 зазначеного договору.
Згідно п.п.4.3.3,4.3.4,4.3.5,5.1,5.2 договору відповідач зобов'язався сплачувати необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених у п.п.2.2.1, 2.2.2 договору, у випадку порушення виконання зобов'язань сплатити банку штрафні санкції, а також протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги банку про дострокове виконання зобов'язань, виконати зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати нарахованих відсотків, інших платежів, передбачених договором та можливих штрафних санкцій. У разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення, а у разі порушення позичальником вимог договору позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 договору, за кожен випадок.
Згідно до п.4.2.4 ОСОБА_3 має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту/кредитної лінії, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник протягом чотирнадцяти днів від дати отримання вимоги Банку про надання додаткового забезпечення виконання зобов'язання, згідно з п.4.2.2. цього Договору, його не надасть (шляхом укладання відповідного договору) або якщо запропоноване забезпечення не влаштує ОСОБА_3.
Відповідно п.4.2.5 договору позивач має право вимагати від відповідача дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж.
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення.
Згідно з п.п.3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 вищезазначеного договору відповідач ОСОБА_2, безвідривно та безспірно зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, які виникають з умов договору №130-МКЦ/2007-840 від 29 жовтня 2007 року, відповідати перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник, як солідарні боржники на підставі статті 554 ЦК України.
Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_3 Надра” продовжує свою діяльність в результаті зміни найменування Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” та приведення його статуту у відповідність до вимог Закону України “Про акціонерні товариства”, відповідно до наказу Тимчасового адміністратора №52 від 26 січня 2011 року та є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра”.
У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і п. п. 4.2.5 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 16 вересня 2008 року претензію-повідомлення (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів чим змінив строк виконання зобов'язання з 26 жовтня 2012 року на 15 жовтня 2008 року.
Отже, з 15.10.2008 року почав відлік строк позовної давності (саме з цієї дати у Банку виникло право на позов, тобто можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд), щодо повернення заборгованості за Кредитним договором.
Представником відповідачів у справі заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог банку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.
У відповідності до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно приписів статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Кредитним договором не встановлено строку позовної давності, отже до зазначених правовідносин застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки.
Суд погоджується з доводами представника відповідачів, що строк позовної давності, в межах якого Позивач мав звернутися до суду за захистом свого порушеного права збіг 15.10.2011 року (з 15.10.2008 року - по 15.10.2011 року).
Однак позивач звернувся з зазначеним позовом лише 17.05.2012 року, тобто після спливу строку позовної давності.
У відповідності до статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.
Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно приписів ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Тобто 15.10.2008 року є днем настання строку виконання основного зобов'язання (Кредитного договору) в розумінні ч.4 ст. 559 ЦК України, від якого починає відлік шестимісячний строк для пред'явлення Кредитором (Банком) вимог до поручителя, отже вимоги до поручителя (ОСОБА_2М.) повинні були бути пред'явленими у строк до 15.04.2009 року.
Враховуючи зазначені обставини, в силу приписів ч.4 статті 559 ЦК України, порука передбачена Договором №130-МКЦ/2007-840 від 29 жовтня 2007 року припинилася з 15.04.2009 року (6 місяців від дати - 15.10.2008 року).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
У рішенні від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив: позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю.
Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.
Отже до спірних правовідносин необхідно застосовувати вимоги ч. 2 ст. 1050 ЦК України та вимоги ст. 256 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у Постановах 2 грудня 2015 року № 6-1349цс15, № 6-249 цс15, 6-17-7цс15.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «КБ Надра» не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.10,11,60,158,209,212-215,218 ЦПК України, ст.267 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству “Комерційний Банк “Надра” в особі відділення ПАТ “КБ “Надра” Одеського Регіонального Управління до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Огренич І. В.