Справа № 2-2074/17
760/21808/16-ц
18 грудня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до посадових осіб ІПП УПП у м. Києві лейтенанта поліції Гавенко І.В., ІПП УПП у м. Києві рядового поліції Задорожнього В.Є. про визнання незаконною примусову евакуацію автомобіля,-
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просив визнати незаконною примусову евакуацію на штрафмайданчик його автомобіля, яку здійснили посадові особи ІПП УПП у м. Києві лейтенант поліції Гавенко І.В., ІПП УПП у м. Києві рядовий поліції Задорожній В.Є. на підставі складеного ними протоколу АП2 №471631 за ч.1 ст. 130 КУпАП, чим завдали позивачу матеріальних збітків у сумі 1426 грн.
Також просив повернути йому з Державного чи іншого, визначеного законом бюджету кошти у сумі 1426 грн., які він сплатив за послуги евакуатора та зберігання автомобіля на штрафмайданчику (разом з послугами банку).
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі:- найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; - зміст позовних вимог; - виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням фактів та посиланням на докази, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування, ціну позову, сплатити судовий збір.
Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення, оскільки від того наскільки правильно обрано спосіб судового захисту, залежить значною мірою і правильне вирішення спору та своєчасний і швидкий розгляд справи.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до інспекторів ПП УПП у м. Києві Гавенко І.В. та Задорожнього В.Є. як до відповідачів по справі, не зазначено підстав пред'явлення даного позову, як до посадових осіб патрульної поліції, з точки зору порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача, оскільки не викладено, яким чином саме вказані особи повинні відповідати у даному випадку, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких позивач звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, частина перша ст. 1174 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 жовтня 2001 року в справі №1-36/2001 (про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади.
Згідно ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в розгляді справи представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує своє право кожної вимоги та правові підстави звернення до суду відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені, ким саме та якими діями, як вони взаємопов'язані, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і яких саме порушених прав позивача, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.
Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, які його права, свободи чи інтереси були порушені та ким саме, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який він просить застосувати, з посиланням на правові підстави, а також на докази в підтвердження кожної обставини на обґрунтування заявлених вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
За таких обставин в силу ч.1 ст. 121 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до посадових осіб ІПП УПП у м. Києві лейтенанта поліції Гавенко І.В., ІПП УПП у м. Києві рядового поліції Задорожнього В.Є. про визнання незаконною примусову евакуацію автомобіля залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі позовної заяви в новій редакції з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С.І. Кушнір