Ухвала
19 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Євтушенко О.І., Мостової Г.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Теплоенерго» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року,
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» (далі - КП «Теплоенерго») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що вона з 31 жовтня 2003 року працювала у відповідача на посаді інженера-хіміка центральної хімічної лабораторії.
Наказом № 491 - к від 25 листопада 2015 року її було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з скороченням чисельності штату.
Позивачка вважає своє звільнення незаконним, оскільки при звільненні не було враховано її переважне право на залишенні на роботі та відсутня згода профспілкового органу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межахповноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 з 31 жовтня 2003 року по 25 листопада 2015 року працювала на посаді інженера-хіміка центральної хімічної лабораторії на підприємстві КП «Теплоенерго».
Наказом № 491-к від 25 листопада 2015 ОСОБА_4 було звільнено з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України(за скороченням штату).
Судами також установлено, що позивачка з наказом № 278 від 16 вересня 2015 року по підприємству «Про попередження про звільнення за скороченням штату» та про майбутнє вивільнення була ознайомлена 16 вересня 2015 року, що підтверджується її особистим підписом.
Відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з вищою кваліфікацією і продуктивністю праці.
З урахуванням вказаних рекомендацій відповідачем було проведено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації щодо кожного працівника центральної хімічної лабораторії та встановлено, що перевага в залишенні на посаді інженера хіміка надається двом працівникам ЦХЛ до числа яких ОСОБА_4 не входила.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, дослідивши у повному обсязі обставини по справі та надавши належну оцінку доказам, наданих сторонами, дійшов до правильного висновку, що позивача звільнено з займаної посади з дотриманням вимог діючого законодавства. При цьому судом надано оцінку відмові профспілкового органу у наданні згоди на звільнення позивачки та правильно визнано її необґрунтованою.
Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Л. Ізмайлова
О.І. Євтушенко
Г.І. Мостова