іменем україни
28 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Кафідової О.В., Гримич М.К., Ткачука О.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну черговості одержання права на спадкування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 02 грудня 2015 року,
У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив змінити черговість одержання права на спадщину після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та надати йому право на спадкування на рівні з ОСОБА_5, прирівнявши його до спадкоємців першої черги.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрилась спадщина, яка складалась з квартири АДРЕСА_1. Єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 були він та ОСОБА_7
Зазначав, що він та його брат ОСОБА_7 успадкували по Ѕ частини вказаної квартири, однак останній свідоцтва про право на спадщину не отримав, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Після його смерті відкрилась спадщина на Ѕ частини вищевказаної квартири та єдиною спадкоємицею першої черги за законом після його смерті стала його дочка ОСОБА_5
Звертав увагу на те, що його брату було встановлено другу групу інвалідності загального захворювання, він страждав розладом психіки. До дня смерті знаходився на стаціонарному лікуванні в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці, внаслідок хвороби ОСОБА_7 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребував постійного догляду та матеріальної допомоги.
Посилаючись на те, що відповідач знала про тяжку хворобу батька, однак не надавала йому допомоги, не відвідувала його, всі витрати з утримання та догляду за ОСОБА_7 були понесені ним, просив позов задовольнити.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 02 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - просить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивач не довів підстав для усунення від права спадкування дочки спадкодавця - ОСОБА_5 і, зокрема, того, що остання ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, як це передбачено ст. 1224 ЦПК України.
При цьому, судами правильно зазначено, що придбання ОСОБА_4 медичних препаратів для ОСОБА_7 та відвідування його у лікарні не є належним доказом на підтвердження факту свідомого невиконання відповідачем свого обов'язку з утримання батька.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 -відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 02 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Кафідова
М.К. Гримич
О.С. Ткачук