Ухвала
21 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоЧервинської М.Є.,
суддів: Коротуна В.М., Писаної Т.О.,Мазур Л.М., Попович О.В.,
розглянувши у відкритому судовому справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування майна, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2015 року,
У листопаді 2013 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що під час перевірки дотримання вимог земельного та водного законодавства при передачі у власність земельних ділянок встановлено, що розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 05 вересня 2008 року № 1430 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20 громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області. Розпорядженням від 17 лютого 2009 року № 233 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 15 громадянам земельних ділянок. 09 червня 2009 року державні акти на право власності на вказані земельні ділянки пройшли державну реєстрацію, які потім на підставі договорів купівлі-продажу від 17 червня 2009 року за № № 2557, 2582, 2587, 2592, 2598, 2603, 2653, 2658, 2663, 2673, 2678, 2683, 2688, 2693, 2698 було відчужено на користь ОСОБА_21, яким у подальшому на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 10 серпня 2009 року № 998 змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею 15 га з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
Розпорядженням від 06 липня 2009 року № 820 Обухівська районна державна адміністрація надала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок ОСОБА_21 з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва» в адміністративних межах Української міської ради, а в подальшому розпорядженням від 10 серпня 2009 року № 998 затвердила технічну документацію із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок ОСОБА_21
З урахуванням вищевикладеного позивач просив скасувати розпорядження, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки та витребувати земельну ділянку на користь Київської обласної державної адміністрації та визнати за державою в особі Київської обласної державної адміністрації право власності на земельну ділянку площею 15 га.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що обставини щодо того, що спірні земельні ділянки не відносяться до категорії земель водного фонду встановлені рішенням суду, а тому доказуванню не підлягають.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 15 га, що належить ОСОБА_21, суд виходив із недоведеності позовних вимог в цій частині, оскільки ОСОБА_21 подав заяву про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки в межах тієї ж самої категорії земель, що не заборонено законом.
Такі висновки є правильними та відповідають обставинам у справі.
Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 05 вересня 2008 року № 1430 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20 громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 17 лютого 2009 року № 233 затверджено розроблений ТОВ «Дельта 2003» проект землеустрою щодо відведення у власність 15 громадянам, а саме: ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_19, земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області площею по 1 га кожна, загальною площею 15 га.
09 червня 2009 року відповідачі: ОСОБА_6 ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_19, отримали державні акти на право власності на земельні ділянки по 1 га кожний, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
17 червня 2009 року відповідачі: ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_19, продали вищевказані земельні ділянки ОСОБА_21, що підтверджується договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 17 червня 2009 року № № 2557, 2582, 2587, 2592, 2598, 2603, 2653, 2658, 2663, 2673, 2678, 2683, 2688, 2693, 2698, згідно з якими власником вищевказаних земельних ділянок став ОСОБА_21, який в подальшому отримав державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер НОМЕР_1.
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 06 липня 2009 року № 820 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок ОСОБА_21 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради.
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від
10 серпня 2009 року № 998 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок ОСОБА_21 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради.
Відповідно до висновку спеціаліста від 05 травня 2014 року земельна ділянка площею 15 га, державний акт серії НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, яка належить ОСОБА_21, розташована на землях сільськогосподарського використання, що належали сільськогосподарській артілі «День врожаю» с. Жуковці Обухівського району Київської області (а. с. 41-51, т. 2).
18 липня 2013 року рішенням сорок другої сесії шостого скликання Української міської ради було затверджено містобудівну документацію «Внесення змін до Генерального плану с. Плюти Української міської ради».
Згідно з містобудівною документацією вбачається, що спірна земельна ділянка значиться як територія забудови садівничих товариств із житловими і магістральними вулицями, чим підтверджується дійсність розпорядження про зміну цільового використання земельної ділянки, і що рада не вбачає спірну земельну ділянку землею водного фонду та, як єдиний уповноважений орган підтверджує категорію спірної земельної ділянки як садівництво.
Рішенням Обухівської районної ради народних депутатів п'ятнадцятої сесії двадцять першого скликання від 28 травня 1993 року «Про робочий проект водоохоронної зони Канівського водосховища на території району» було затверджено проект водоохоронної зони Канівського водосховища на території Обухівського району, розроблений Дніпровським басейновим водогосподарським об'єднанням; встановлено особливий режим господарської діяльності в водоохоронній зоні Канівського водосховища згідно з чинною нормативною документацією у межах, які визначені проектом. Таким чином, враховуючи наявність затвердженого проекту водоохоронної зони Канівського водосховища на території Обухівського району, відведена відповідачам у січні 2009 року ділянка, мала бути відведеною з урахуванням затвердженої водоохоронної зони, яка включає в себе прибережну захисну смугу, тому висновки суду про те, що в даному випадку вимоги закону щодо нормативних розмірів прибережної захисної смуги не можуть бути застосовані до даних правовідносин відповідають встановленим у справі обставинам.
Згідно з ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 60 ЗК України та ч. 2 ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.
Відповідно до ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зокрема зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Згідно зі ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Стаття 19 Земельного кодексу України закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.
Землями сільськогосподарського призначення згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
У свою чергу відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Статтею 10 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального та процесуального права, правильним є висновок суду про відсутність підстав для визнання недійсними розпоряджень голови Обухівської районної державної адміністрації від 05 вересня 2008 року № 1430 та від 17 лютого 2009 року № 233, оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази стосовно віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, а із поданих прокурором письмових документів не вбачається достовірних відомостей про те, що спірні земельні ділянки повністю або частково перебувають саме у межах прибережної захисної смуги, оскільки ця обставина не відображена належним чином на відповідних схемах, планах та не наведено будь-яких вимірів щодо відстані розташування спірних земельних ділянок від берегової лінії та площі такого накладення.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що обставини, на які посилається позивач, про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, а тому не підлягають передачі у приватну власність, вже були предметом судового розгляду за участю тих же осіб, які приймають участь і у цій справі.
Так, рішенням апеляційного суду Київської області від 27 червня 2012 року в справі № 2/1018/417/12 відмовлено у задоволенні позову прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівської РДА до ОСОБА_22, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_25, ОСОБА_16, ОСОБА_15,ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_21, було встановлено, що земельні ділянки, які є предметом спору і у справі, що переглядається, не відносяться до земель водного фонду і були набуті у власність відповідно до вимог діючого законодавства.
У частині 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки обставини щодо того, що спірні земельні ділянки не відносяться до категорії земель водного фонду встановлені рішенням суду, а тому згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають. Отже суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень обґрунтовано вважали, що спірні земельні ділянки не відносяться до категорії земель водного фонду, а тому позовні вимоги стосовно визнання незаконними розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації від 05 вересня 2008 року № 1430 та від 17 лютого 2009 року № 233, якими надано дозвіл на розробку та затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 15-ти громадянам земельних ділянок є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.
Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.Є. Червинська
Судді: В.М. Коротун
Л.М. Мазур
Т.О. Писана
О.В. Попович