Справа № 822/1429/16
Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
11 січня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,
позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, начальника управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
в лютому 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, начальника управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.08.2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
У судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що позивач - ОСОБА_2З звернулась до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому з інформаційним запитом про надання публічної інформації, в якому просила повідомити про дату виготовлення та ким виготовлено й підписано довідки про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, що вийшли на пенсію з Хмельницького обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України"; дата актів, назва пенсійного органу, яким складено акт перевірки відомостей про заробітну плату для обчислення пенсії вищезазначених працівників та індивідуальні коефіцієнти заробітної плати, що обчислені УПФУ на підставі заробітної плати.
12.02.2016 року відповідач - управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом № 9523/02 надав відповідь на запит та повідомив, що відповідно до ст. 32 Конституції України, ст.11 Закону України "Про інформацію", рішень Конституційного суду України від 30.10.1997 року № 5-зп та від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 запитувана інформація є конфіденційною та може бути надана лише за згодою особи, якої вона стосується. При оформленні звернення не вказано підстав для отримання конфіденційної інформації та не надано доказів того, що громадяни, зазначені у інформаційному запиті, дійсно довіряють позивачу право на отримання інформації щодо себе. Враховуючи вищевикладене, запит позивача щодо надання інформації може бути задоволено лише після надання довіреностей вказаних громадян на отримання інформації щодо себе, за запитом суду чи правоохоронних органів.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Конституції України, Закону України "Про доступ до публічної інформації", КАС України, прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі Закон № 2939-VI).
Частиною 1 ст.6 Закону № 2939-VI передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Відповідно до ст.7 Закону № 2939-VI, конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно ч.1 ст.8 Закону № 2939-VI таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Відповідно до ст.9 Закону № 2939-VI, відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Аналіз положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" про конфіденційну інформацію дає підстави виокремити такі її ознаки: встановлювати конфіденційність публічної інформації та визначати порядок її поширення можуть лише фізичні та юридичні особи; суб'єкти владних повноважень не наділені правом відносити інформацію до конфіденційної; публічна інформація не може бути віднесена до конфіденційної у випадках, визначених Законом (ч. 1,2 ст.13 Закону № 2939-VI); у випадках, встановлених законодавством, може не бути обмежено доступ до визначеної інформації, в тому числі й конфіденційної (ч.5,6 ст.6 Закону № 2939-VI).
Колегія суддів зазначає, що у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки публічна інформація є обмеженою лише у випадках, передбачених цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами інших Законів, зокрема Закону України "Про інформацію".
Колегія суддів вважає безпідставним твердження представника відповідачів про те, що запитувана інформація відноситься до службової, оскільки в Переліку відомостей, що становлять службову інформацію, в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого Наказом Пенсійного фонду України № 79 від 09.06.2011 року вказана інформація не зазначена.
Слід також зазначити, що встановлену статтями 7,8,9 Закону № 2939-VI можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації. Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI ("трискладовий тест").
Частиною 5 ст.6 Закону № 2939-VI встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Аналізуючи вищезазначені норми, колегія суддів вважає, що публічна інформація про дату виготовлення та ким виготовлено та підписано довідки про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, що вийшли на пенсію з Хмельницького обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України"; дата актів, назва пенсійного органу, яким складено акт перевірки відомостей про заробітну плату для обчислення пенсії вищевказаних осіб, не є інформацією з обмеженим доступом, зокрема конфіденційною чи службовою інформацією.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати ОСОБА_2 вищезазначену інформацію.
Щодо вимоги позивача про надання інформації про індивідуальні коефіцієнти заробітної плати вищевказаних працівників, що обчислені УПФУ на підставі заробітної плати, суд зазначає наступне.
Конституційний Суд України в рішенні від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України вирішив, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так, що інформацією про особисте та сімейне життя особи (конфіденційною) є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що інформація щодо індивідуальних коефіцієнтів заробітної плати працівника носить особистий майновий характер, а тому в силу вимог ст.7 Закону 2939-VI є конфіденційною і може бути наданою тільки за згодою особи. В зв'язку з чим, вимога позивача про надання інформації за запитом від 08.02.2016 року про індивідуальні коефіцієнти заробітної плати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 не підлягає задоволенню.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відмови в частині позовної вимоги про визнання неправомірними дій начальника управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому ОСОБА_3, зазначаючи наступне.
Так, управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому є розпорядником інформації в силу вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому відповідальність за вчинені дії повинен нести саме відповідач - управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, а не начальник управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону 2939-VI, особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Однак, позивачем не надано суду вагомих доказів завданої моральної шкоди, яка відповідала б об'єму зазначеного відшкодування.
А тому, вимога про стягнення моральної шкоди, правомірно задоволена судом першої інстанції в розмірі 500 грн.
Оскільки суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах вимог апеляційної скарги, підстав для збільшення суми відшкодування моральної шкоди судом не встановлено.
Частиною 1,2 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.
Відповідно ч. 1 ст. 200 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 13 січня 2017 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_20 ОСОБА_21