Справа № 683/2635/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Бондарчук Л.А.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
11 січня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій,
в жовтні 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій.
Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02.11.2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалася на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що позивач - ОСОБА_2 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, яке видано 10.06.2015 року управлінням особового складу штабу командування Повітряних Сил Збройних Сил України.
Зі змісту довідки № 05/2693/16, виданої 29.09.2016 року управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, вбачається, що ОСОБА_2 у 2016 році було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, як учаснику бойових дій, у розмірі 920 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Згідно із вимогами ч. 5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій повинна щорічно до 05 травня виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Відтак, у 2016 році він повинен був отримати 5650 грн., однак фактично йому виплатили лише 920 грн.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і "Про жертви нацистських переслідувань", прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Однак, зазначену редакцію цієї норми, викладену в Законі України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 було визнано такою, що не відповідає Конституції України і вона втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин діяла редакція частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 28.12.2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" (далі - Закону №79-VIII) Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дане положення Закону України неконституційним не визнавалося.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року у справі №1-11/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, було визначено, що в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, Кабінет Міністрів України уповноважений встановлювати розмір соціальних виплат.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій: частина п'ята статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, та п. 63 Закону №79-VIII, яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Отже, на час виплати позивачу у 2016 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягали положення Закону №79-VIII, яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів також зазначає, що 02.03.2016 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань», згідно якої у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), учасникам бойових дій у розмірі 920 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності нарахування та виплати позивачу одноразової допомоги до 5 травня у розмірі 920 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.
Відповідно ч. 1 ст. 200 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 12 січня 2017 року.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Матохнюк Д.Б. Сапальова Т.В.