21 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ХоптиС.Ф., Журавель В.І., Закропивного О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 3 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року,
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 6 березня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 21 600 грн зі сплатою 30 % річних з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки свої зобов'язання за фактичне використання кредиту відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 22 634 грн 93 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 3 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), керуючись ст. 257, ч. 5 ст. 261, ст. 267 ЦК України, правильно виходили з того, відповідач перестав виконувати зобов'язання за кредитним договором 31 березня 2008 року, кінцевий строк повернення кредиту відповідає строку дії договору, яким є лютий 2009 року. Останні платежі відповідач вніс у 2012 році: 13 липня 2012 року, 9 серпня 2012 року, 13 серпня 2012 року..
При цьому умовами кредитного договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Останній платіж здійснив 13 серпня 2012 року і саме з цієї дати перебіг строку позовної даності розпочався заново та закінчився 13 серпня 2015 року. Тобто, банк звернувся до суду з даним позовом у грудні 2015 року після спливу позовної давності, про застосування якої просив відповідач (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 3 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
В.І.Журавель
О.В.Закропивний