15 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
МазурЛ.М., Писаної Т.О., ПоповичО.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 11 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року,
У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 906 грн 75 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 4 499 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 547 грн 29 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом - 1 133 грн 72 коп., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 37 064 грн 51 коп., штрафу фіксованої частини - 500 грн та штрафу (процентної складової) - 2 162 грн 23 коп.
На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 23 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №ODХRRC12020209, відповідно до якого позивачем було надано відповідачці кредит у сумі 4 499 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Посилаючись на невиконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило задовольнити позовні вимоги.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 11 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 11 квітня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї ОСОБА_4, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували висновок судової-почеркознавчої експертизи № 4135/02 від 26 лютого 2016 року, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_4 у заяві позичальника ODXRRC 12020209 від 23 жовтня 2008 року, розміщені: в графі «Підпис» та праворуч від друкованого запису «23.10.2008 графі «Підпис», виконані не самою ОСОБА_4, а іншою особою з наслідування її підписам, у зв'язку з чим дійшли обґрунтованого висновкупро відсутність між сторонами договірних зобов'язань, пов'язаних з укладенням кредитного договору, що унеможливлює стягнення з ОСОБА_4 кредитної заборгованості за відсутності належних та допустимих доказів.
При цьому посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на часткове виконання відповідачкою кредитних зобов'язань не підтверджуються матеріалами справи, зокрема такі відомості не зазначено і в наданому банком розрахунку (а. с. 4-5, т. 1).
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку«ПриватБанк» відхилити.
Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 11 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
Т.О. Писана
О.В.Попович