22 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Літинського району в інтересах держави в особі Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області до ОСОБА_4, третя особа - Державна міграційна служба Літинського РС УДМС України у Вінницькій області, про визнання особи такою, що втратила право користування службовим жилим приміщенням та зобов'язати звільнити службове жиле приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою адвокатом Брякіним Вячеславом Геннадійовичем, на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року,
У березні 2015 року прокурор Літинського району в інтересах держави в особі Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно просив визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування службовим жилим приміщенням та виселити його з службового жилого приміщення.
На обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що розпорядженням Президента України від 14 січня 2011 року № 13/2011-рп ОСОБА_4 призначено головою Літинської районної державної адміністрації, а 23 лютого 2012 року йому було видано ордер № 1 на право зайняття службового житлового приміщення житловою площею 50,6 кв. м по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Літинської селищної ради від 18 січня 2012 року № 3. Також було укладено договір найму вказаного службового приміщення, у пункті 1.1 якого передбачено, що наймодавець надає квартиру наймачу на строк виконання ним повноважень голови Літинської районної державної адміністрації.
Посилаючись на те, що відповідно до розпорядження Президента України від 27 червня 2013 року № 209/2013-рп відповідача було звільнено з посади голови Літинської райдержадміністрації, а тому він втратив право на подальше проживання в службовій квартирі, яку добровільно звільняти відмовляється, у зв'язку із чим прокурор Літинського району просив задовольнити позов.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2016 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування службовим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, разом з приміщеннями, які входять до його складу (4-1 коридор; 4-2 житлова кімната; 4-3 лоджія; 4-4 житлова кімната; 4-5 туалет; 4-6 ванна; 4-7 кухня; 4-8 житлова кімната; ХІІ сходова клітина; Vпідвал; VІІ підвал; ј сараю літера «Д»; навіс літера «в1»; сарай літера «в»; сарай літера «В»; гараж літера «В1»; погріб літера «п/В1».
Зобов'язано ОСОБА_4 звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_1, разом з приміщеннями, які входять до його складу (4-1 коридор; 4-2 житлова кімната; 4-3 лоджія; 4-4 житлова кімната; 4-5 туалет; 4-6 ванна; 4-7 кухня; 4-8 житлова кімната; ХІІ сходова клітина; V підвал; VІІ підвал; ј сараю літера «Д»; навіс літера «в1»; сарай літера «в»; сарай літера «В»; гараж літера «В1»; погріб літера «п/В1».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Брякіна В.Г. задоволено частково.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2016 року в частині зобов'язання ОСОБА_4 звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_2 разом з приміщеннями, які входять до його складу скасовано, ухваливши в цій частині нове рішення.
Виселено ОСОБА_4 з службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, разом з приміщеннями, які входять до його складу (4-1 коридор; 4-2 житлова кімната; 4-3 лоджія; 4-4 житлова кімната; 4-5 туалет; 4-6 ванна; 4-7 кухня; 4-8 житлова кімната; ХІІ сходова клітина; Vпідвал; VІІ підвал; ј сараю літера «Д»; навіс літера «в1»; сарай літера «в»; сарай літера «В»; гараж літера «В1»; погріб літера «п/В1», без надання іншого житлового приміщення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - адвокат Брякін В.Г., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування службовим приміщенням, який на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють; врахував роз'яснення, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», а також вимоги п. 34 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, та виходив з того, що відповідно до ордера від 23 лютого 2012 року та договору найму житлового приміщення від 02 січня 2013 року відповідач отримав право проживання у службовій квартирі на строк виконання ним повноважень голови Літинської районної державної адміністрації, проте з липня 2013 року він припинив виконання повноважень голови Літинської районної державної адміністрації, у зв'язку із чим суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних відносин положень ст. 124 ЖК України та вимог п. 34 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними та виселення відповідача із службового приміщення без надання іншого жилого приміщення.
Відхиляючим доводи відповідача щодо неможливості застосування положень ст. 124 ЖК України до спірних правовідносин, оскільки він не може бути виселений із службового приміщення без надання іншого житла на підставі ст. 125 ЖК України, апеляційний суд вмотивовано зазначив, що соціальні статуси ОСОБА_4 (учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 09 лютого 2006 року; ветеран ОВС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 16 січня 2006 року; інвалід 2 групи з числа співробітників органів внутрішніх справ, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3; пенсіонер, що підтверджується посвідченням від 31 грудня 2005 року № НОМЕР_4) не дають підстав вважати, що він входить до переліку осіб, яких не може бути виселено у порядку ст. 124 ЖК України без надання іншого жилого приміщення.
При цьому, врахувавши заяву прокурора про зміну позовних вимог від 01 вересня 2015 року (а. с. 1-4, т. 2), апеляційний суд правильно скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання ОСОБА_4 звільнити приміщення та ухвалив в цій частині нове рішення про виселення ОСОБА_4 з службового жилого приміщення без надання іншого службового приміщення.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану адвокатом Брякіним Вячеславом Геннадійовичем, відхилити.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2016 року в частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та рішення апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М. Завгородня
Т.О. Писана