іменем україни
21 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Кафідової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні; за об'єднаним позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні; за об'єднаним позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні; за об'єднаним позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні; за об'єднаним позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні; за об'єднаним позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2016 року,
У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаними позовами, посилаючись на те, що з 2005 року перебував у трудових відносинах з Закритим акціонерним товариством «Укрпрофтур», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Укрпрофтур» (далі - ПрАТ «Укрпрофтур»).
Зазначав, що 01 квітня 2011 року його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. При звільненні не було проведено оплату всіх належних йому сум, не видано трудову книжку та письмово не повідомлено про належні йому при звільненні суми.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року стягнуто з відповідача на його користь недоплачену премію за перевиконання плану у 2010 році у розмірі 79 400 грн та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 березня 2013 року стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2011 року по 29 липня 2011 року у розмірі 90 593 грн 65 коп.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року стягнуто з ПрАТ «Укрпрофтур» на його користь невиплачену компенсацію за невикористану відпустку за 73 дні у розмірі 12 933 грн 84 коп., а рішенням від 03 червня 2014 року стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 липня 2011 року по 08 квітня 2013 року у розмірі 12 933 грн 84 коп.
Посилаючись на те, що остаточний розрахунок з ним у повному обсязі не проведено, із урахуванням ухвал Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 рокута від 12 листопада 2015 року про об'єднання справ в одне провадження, просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періоди: з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року у розмірі 25 552 грн 12 коп., з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року - 23 229 грн 20 коп., з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року - 20 906 грн 28 коп., з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року - 24 390 грн 66 коп., з 01 липня 2015 року по 31 липня 2015 року - 26 713 грн 58 коп., з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року - 23 229 грн 20 коп.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2016 року, у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2015 року по 31 липня 2015 року відмовлено, інші позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Укрпрофтур» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періоди: з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року у розмірі 506 грн, з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року - 460 грн, з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року - 414 грн, з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року - 483 грн, з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року - 460 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2015 року по 31 липня 2015 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що остаточний розрахунок з позивачем було проведено 12 червня 2015 року, шляхом перерахування коштів ПрАТ «Украпрофтур» на рахунок Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, відтак з цього часу відповідач не несе відповідальності, передбаченої положенням ст. 117 КЗпП України.
Частково задовольняючи позови та стягуючи середній заробіток за час затримки при звільненні за періоди з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року, з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року, з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року, з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року, з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні врахував розмір спірної суми та частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та обґрунтовано застосував принцип співмірності.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Кафідова
М.К. Гримич
І.М. Фаловська