Ухвала
іменем україни
21 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
КоротунаВ.М., Мазур Л.М., ПоповичО.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача у виконавчому листі у справі за позовом акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2016 року,
У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі у справі за позовом акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» (далі - АКБ «Східно-Європейський банк») до ОСОБА_4 про стягнення боргу.
На обґрунтування заяви посилалось на те, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року на користь АКБ «Східно-Європейський банк» стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у сумі 37 979 грн 93 коп. На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист. Посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги № 23/ФК-14 від 25 квітня 2014 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Брокінвестгруп» (первісний кредитор), яке діє від імені АКБ «Східно-Європейський банк» на підставі договору про передачу в управління непроданих активів від 13 грудня 2013 року, та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (новий кредитор), первісний кредитор відступив за плату, а новий кредитор набув право вимоги за кредитним договором від 18 грудня 2006 року № 174/2006, а тому ТОВ «ФК «довіра та гарантія» набуло прав кредитора відносно боржника ОСОБА_6
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» просило суд задовольнити заяву про заміну стягувача у виконавчому листі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2016 року, заяву задоволено. Постановлено замінити сторону виконавчого провадження у справі за позовом АКБ «Східно-Європейський банк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу, а саме стягувача АКБ «Східно-Європейський банк» на стягувача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 25 квітня 2014 року № 23/ФК-14.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати ухвали першої та апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Аналогічний висновок міститься й у постановіВерховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з урахуванням вимог статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» та правових висновків Верховного Суду України, обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження на будь-якій стадії виконавчого провадження.
Отже, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому в силу вимог ч. 3 ст. 332 ЦПК України ці ухвали підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Коротун
Л.М.Мазур
О.В.Попович