08 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
МазурЛ.М., Писаної Т.О., ПоповичО.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та Державної казначейської служби України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року,
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, який в процесі розгляду справи уточнила, та остаточно просила стягнути з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України на її користь 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що постановою Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (далі - Староміський ВДВС Вінницького МУЮ) від 06 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/16030/14 від 23 вересня 2014 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання рішення цього ж суду від 09 вересня 2014 року, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6.) на її користь 20 477 грн.
Позивачка зазначала, що у грудні 2014 року на виконання вищевказаного судового рішення боржником сплачено 500 грн, проте в іншій частині рішення залишилось не виконаним.
ОСОБА_4 вказувала, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27 січня 2016 року, визнано неправомірними дії заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ Заплетнюка Б.І. щодо винесення ним постанови від 17 листопада 2015 року про повернення позивачу вищевказаного виконавчого листа, визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ Заплетнюка Б.І. щодо виявлення транспортних засобів та іншого майна боржника ФОП ОСОБА_6 та зобов'язано начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ Заплетнюка Б.І. поновити виконавче провадження, здійснивши всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, необхідні для виконання вказаного рішення в повному обсязі.
Посилаючись на те, що вищевказаними незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у перенесених душевних та психічних стражданнях, нервових стресах та погіршенні самопочуття, ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2016 року замінено первісного відповідача Староміський ВДВС Вінницького МУЮ на належного - Державу Україну в особі Староміського ВДВС Вінницького МУЮ та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 2 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзіГоловне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували роз'яснення, викладені у п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»,та виходили з того, що обставини протиправних дій державного виконавця встановлені судовими рішеннями, а тому дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у визначеному судом розмірі, виходячи із засад розумності та справедливості, із врахуванням глибини фізичних і моральних страждань позивачки, їх тривалості і тяжкості, істотності вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках, пов'язаних з наслідками таких дій.
Докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та Державної казначейської служби України відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
Т.О. Писана
О.В.Попович