22 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2016 року,
У серпні 2015 року кредитна спілка «Перше Кредитне Товариство» (далі - КС «Перше Кредитне Товариство») звернулось до суду з указаним позовом, який уточнило в процесі розгляду справи, та остаточно просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 228 410 грн 84 коп.
На обґрунтування позовних вимог КС «Перше Кредитне Товариство» посилалося на те, що 30 січня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 15 000 грн строком на 36 місяців зі сплатою 0,132 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що складає 48,18 % річних. Крім того при укладенні кредитного договору сторони домовились про зміну позовної давності до 10 років і за прострочення повернення кредитних коштів була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 1 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежів.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 12 лютого 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 228 410 грн 84 коп., з яких: 10 240 грн 56 коп. - залишок боргу за тілом кредиту; 23 414 грн 31 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 194 755 грн 97 коп. - пеня, КС «Перше Кредитне Товариство» просило задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Перше Кредитне Товариство» заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 196 грн 13 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким стягнути з неї на користь КС «Перше Кредитне Товариство» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 240 грн 56 коп.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-160цс14 та від 02 вересня 215 року у справі № 6-1085цс15, та виходили з того, що відповідно до умов п. 12.7 кредитного договору сторони домовились про зміну позовної давності до 10 років відповідно до вимог ст. 259 ЦК України, а тому враховуючи умови п. п. 2.1-2.2, 3.1-3.4, 9.4-9.11 кредитного договору та несплату чергового платежу з грудня 2010 року, що не заперечувалося відповідачкою, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, при цьому зменшивши заявлену позивачем суму процентів та пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Апеляційним судом також вмотивовано відхилено доводи відповідачки щодо неможливості виконання нею обов'язку своєчасного повернення кредитних коштів саме з вини кредитодавця, оскільки додатком № 1 до кредитного договору сторони погодили можливість погашення заборгованості позичальником через банк і кредитодавцем в договорі були зазначені розрахунковий рахунок та найменування банку, призначення платежу, тощо (а. с. 4-5), проте відповідачка з грудня 2010 року будь-яких платежів у будь-якій формі не здійснювала.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М.Завгородня
О.В. Попович