21 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року,
У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: відступити від принципу рівності часток подружжя при поділі майна та стягнути з відповідачки на його користь 143 426 грн в якості грошової компенсації 2/3 частки вартості спільного майна подружжя, а саме - автомобіля «Toyota RAV 4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.
Вимоги за позовом обґрунтовував тим, що з 2000 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_5, який було розірвано 02 вересня 2009 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська. Під час шлюбу було придбано автомобіль «Toyota RAV 4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 рухоме майно, який відповідачкою був реалізований без його згоди, як співвласника, тому звернувся до суду з указаним позовом.
ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4В, у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила поділити майно, набуте подружжям за час шлюбу, шляхом виділення ОСОБА_4 причеп EZWV 1000, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 сірого кольору, стягнувши з ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію в розмірі 2 500,00 грн та припинивши право спільної сумісної власності на цей засіб.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2015 року позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 143 426,00 грн в рахунок грошової компенсації 2/3 частки вартості автомобіля «Toyota RAV 4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 2 500,00 грн в рахунок грошової компенсації Ѕ частки вартості причепу EZWV 1000, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 сірого кольору.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на причеп EZWV 1000, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 сірого кольору.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року рішення суду першої інстанції, в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4143 426,00 грн в рахунок грошової компенсації 2/3 частки вартості автомобіля «Toyota RAV 4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 77 552,88 грн у рахунок грошової компенсації 1/2 частки вартості автомобіля «Toyota RAV 4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову не переглядав, оскільки воно не оскаржувалось сторонами.
Не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся із касаційної скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Частиною 1 статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 Сімейного кодексу України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Судами попередніх інстанцій установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 січня 2000 року, який рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 вересня 2009 року було розірвано.
Від шлюбу мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Під час шлюбу сторони придбали автомобіль «Toyota RAV 4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_5, та причеп EZWV 1000, EZWV 1000, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 сірого кольору, зареєстрований за ОСОБА_4
Спірний автомобіль було відчужено ОСОБА_5 16 січня 2013 року за 101 602,9 грн., що підтверджується копією довідки-рахунку.
Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи від 17 лютого 016 року, дійсна (ринкова вартість) автомобіля Toyota RAV 4, типу легковий універсал В, сірого кольору, 2006 року випуску, станом на 16 січня 2013 року (на день його відчуження) становить 155 105,76 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, в частині позовних вимог за первісним позовом, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд правильно виходив із того, що оскільки спірний автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя, було відчужено ОСОБА_5 без згоди ОСОБА_4, то з ОСОБА_5 необхідно стягнути грошову компенсацію вартості Ѕ частки спірного автомобіля. При цьому, судом апеляційної інстанції правильно зазначено про те, що ОСОБА_4 не дано доказів, які б надавали суду підстави для відступлення від рівності часток подружжя при поділі спірного майна.
Такі висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального закону, а також встановленим обставинам справи.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду та зводяться до переоцінки досліджених судом доказів у справі, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, відхилити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова Г.І. Мостова