Ухвала
19 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_4 на дії старшого державного виконавця Фрунзенського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Зубко КатериниОлександрівни, заінтересована особа - ОСОБА_6, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2016 року,-
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаною скаргою на дії державного виконавця, в обґрунтування якої зазначила, що на виконанні у Фрунзенському відділі Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Фрунзенського ВДВС ХМУЮ) знаходився дублікат виконавчого листа № 643/13562/13-ц, виданий 09 жовтня 2013 року Московським районним судом м. Харкова на виконання рішення про стягнення зі ОСОБА_6 аліментів на неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 24 жовтня 1996 року і до досягнення дітьми повноліття.
Заявник зазначила, що державний виконавець Дзержинського ВДВС ХМУЮ нарахувала аліменти, виходячи з середньомісячної заробітної плати по регіону та наклала арешт на майно боржника і передала виконавче провадження до Фрунзенського ВДВС ХМУЮ, так як боржник подав заяву та просив передати виконавче провадження за місцем його прописки.
Державний виконавець Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Зубко (Кондратенко) К.О. ігнорувала свої посадові обов'язки та не вживала належних заходів щодо з'ясування реальних доходів боржника ОСОБА_6 Підтвердженням даного факту є те, що при розгляді в Жовтневому районному суді м. Харкова позову ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітнього сина інваліда та матір сина інваліда, була отримана інформація з податкової інспекції про доходи ОСОБА_6 за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2014 року у розмірі 914 510,00 грн.
У травні 2015 року ОСОБА_4 отримала аліменти, сума яких була розрахована виходячи з середньомісячного доходу по регіону. 24 серпня 2015 року вона надала вищевказану довідку про отримані боржником доходи за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2014 року до Фрунзенського ВДВС ХМУЮ для перерахування аліментів на утримання дітей за цей період, але отримала відмову.
Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених вимог ОСОБА_4 остаточно просила: визнати дії старшого державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Зубко(Кондратенко) К.О. неправомірними; визнати постанову старшого державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Зубко К.О. про закриття виконавчого провадження за виконавчим листом №643/133562/13ц від 09 жовтня 2013 року (дублікат виконавчого листа №6А-510 від 24 жовтня 1996 року Московського районного суду м. Харкова) про стягнення аліментів, незаконною та відновити виконавче провадження; зобов'язати старшого державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Зубко К.О. виконати рішення суду про стягнення аліментів зі ОСОБА_6, нарахувавши аліменти від його реального доходу, встановивши дійсний рівень доходу, який він мав за весь час несплати аліментів, враховуючи наявність довідки Головного Управління Міндоходів у Харківській області № 2827/9/20-36-17-02-14 від 05 травня 2015 року, у відповідності з чинним законодавством; зобов'язати старшого державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Зубко К.О. перерахувати пеню за кожний день прострочення сплати аліментів, починаючи з моменту відкриття провадження чи з моменту зволікання з виплатою під час перебування провадження на виконанні у Фрунзенського ВДВС ХМУЮ.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2016 року, скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та задовольнити її скаргу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі надходження виконавчого документу про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження обов'язок державного виконавця здійснити підрахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів.
Судами встановлено, що виконавчий лист надійшов до Фрунзенського ВДВС із Дзержинського ВДВС, де перебував на виконанні, 16 січня 2014 року, з довідкою державного виконавця про заборгованість із сплати аліментів за час з 01 листопада 2010 року по 31 листопада 2013 року у розмірі 33 051 грн 70 коп.
Виконавче провадження виконавцем Фрунзенського ВДВС відкрито 17 січня 2014 року, цього ж дня державним виконавцем складено довідку про розмір заборгованості із сплати аліментів станом на 01 лютого 2014 року, яка становила 35 089,03 грн.
Державним виконавцем, з метою встановлення розміру доходів боржника, надіслані запити до податкової служби, пенсійного фонду, звідки надійшли відповіді про відсутність доходів боржника.
У зв'язку зі зміною розміру середньомісячної заробітної плати, з розрахунку якої нараховувалися аліменти, державним виконавцем перераховано суму заборгованості і вона станом на 17 березня 2015 року склала 33 526 грн 46 коп. Вказана сума була перерахована стягувачу ОСОБА_4
З досягненням дітьми повноліття та погашення заборгованості по аліментам, державним виконавцем 17 березня 2015 року винесена постанова про закриття виконавчого провадження, яка за вихідним №2984 від 17 березня 2015 року була направлена сторонам виконавчого провадження.
Залишаючи без задоволення скаргу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, вірно встановив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що дії державного виконавця щодо виконавчого провадження про стягнення аліментів відповідають вимогам законодавства і не порушують права стягувача.
Доводи ОСОБА_4 про те, що державним виконавцем не враховано того, що боржник мав дохід від підприємницької діяльності є безпідставними, оскільки таку довідку ОСОБА_4 отримала після закінчення виконавчого провадження, а державний виконавець керувався при розрахунку заборгованості, виходячи з тих довідок, які отримав з податкової служби на свої запити.
Крім того, судами зроблено правильний висновок щодо доводів ОСОБА_4, що при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець не нарахував пеню за несвоєчасну сплату аліментів, оскільки це питання не входить до компетенції державного виконавця, а стягненні пені відповідно до ст. 196 СК України здійснюється в судовому порядку за зверненням стягувача.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних ухвал відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Л. Ізмайлова
О.В. Кадєтова
Г.І. Мостова
