іменем україни
13 грудня 2016року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
засудженої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014020010001313, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 28 січня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки та мешканки
АДРЕСА_1 ,
громадянки України, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 січня 2016 року вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на порушення кримінального процесуального закону при розгляді апеляційної скарги засудженої. Вказує, що суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не навів в ухвалі достатніх мотивів на спростування доводів засудженої та, залишаючи без задоволення її скаргу, не обґрунтував ухвалу належним чином.
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що вона 04 березня 2014 року о 14.05 год., знаходячись у приміщенні ПАТ ЗСК «Українська страхова група», розташованому на вул. Хмельницьке шоссе, 8/3 у м. Вінниці, що є місцем роботи її колишнього чоловіка ОСОБА_8 , куди вона прийшла під приводом необхідності підписання документів для оформлення квартири, усвідомлюючи, що перебуває у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи своїми діями явну неповагу до загальноприйнятих норм поведінки, діючи зухвало та умисно, пройшла в робочий кабінет ОСОБА_8 і, нецензурно висловлюючись, безпричинно розпочала з ним конфлікт, під час якого дістала пляшечку із сумішшю «зеленки» та іншої речовини і вилила на ОСОБА_8 , забруднивши останнього та приміщення офісу, а також пирснула йому в обличчя з балончика невстановленою речовиною. Після цього ОСОБА_6 дістала зі своєї сумки кухонний ніж, заздалегідь підготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, яким стала погрожувати ОСОБА_9 . На крик останньої прибігли інші працівники підприємства - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які намагалися заспокоїти ОСОБА_6 , однак остання, продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, ображала їх нецензурною лайкою, та,діючи умисно з особливою зухвалістю, безпричинно нанесла ОСОБА_11 декілька ударів ножем, заподіявши потерпілій в проекції правої молочної залози, що не проникає у грудну клітку, рани правого передпліччя та лівої кісті, що відносяться до легких тілесних ушкоджень ізкороткочасним розладом здоров'я. Хулігінські дії ОСОБА_6 на три години порушили режим роботи ПАТ ЗСК «Українська страхова група» і були припинені працівниками підприємства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу, пояснення захисника та засудженої, які вважали, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а, крім того, остання заявила клопотання про застосування щодо неї акту амністії, яке захисник просив задовольнити, а прокурор заперечував проти його задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження,проаналізувавши доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора та обговоривши клопотання засудженої, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали; при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, наяких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 апеляційний суд повною мірою дотримався вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 , не погодившись із вироком, оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі засуджена просила змінити вирок через неправильну кваліфікацію її дій та суворість призначеного їй покарання.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги засудженої та залишаючи без зміни вирок щодо ОСОБА_6 , апеляційний суд дав належну оцінку таким доводам і, визнавши їх неспроможними, належно мотивував своє рішення. При цьому зазначив достатні підстави з приводу необгрунтованості доводів ОСОБА_6 , яка в апеляційній скарзі посилалась на неправильну кваліфікацію її дій за ч. 4 ст. 296 КК України, вказувала, що під час події перебувала у стані необхідної оборони й перевищила її межі, а також вважала за можливе пом'якшити призначене їй покарання.
Апеляційний суд розглянув справу в межах поданої засудженою апеляційної скарги та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишити вирок щодо ОСОБА_6 без зміни, мотивувавши своє рішення належним чином.
Під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції дотримався вимог ч. 2 ст. 439 КПК України, оскільки повною мірою виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 листопада 2015 року, яким попередню ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 грудня 2014 року було скасовано через необгрунтованість звільнення ОСОБА_6 апеляційним судом від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Таким чином, ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, вона відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Що стосується клопотання ОСОБА_6 про застосування щодо неї Закону України від 08 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році», то воно не може бути задоволено, оскільки в судовому засіданні касаційного суду ні засуджена, ні її захисник не підтвердили наявність таких обставин, які свідчили б, що засуджена є суб'єктом амністії. Підстав для скасування ухвали апеляційного суду та направлення кримінального провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, про що йдеться в касаційній скарзі прокурора, немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 28 січня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3
