1 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Хопти С.Ф., Закропивного О.В., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», третя особа - первинна профспілка «Свободу праці» державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Вільногірського міською суду Дніпропетровської області від 13 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2016 року,
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 29 лютого 2016 року її було незаконно звільнено з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія») з посади інженера з проектно-кошторисної роботи 1 категорії кошторисно-договірного та планового бюро відділу капітального будівництва та ремонтів управління комбінату на підставі наказу від 21 грудня 2015 року № 375 про скорочення чисельності та штату працівників.
17 лютого 2016 року первинна профспілка «Свободу Праці» ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», членом якої вона є, одержала подання відповідача від 16 лютого 2016 року про отримання згоди на розірвання трудового договору з нею на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, але виконавчий комітет ПП «Свободу Праці» ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на засіданні 28 лютого 2016 року у її присутності розглянув дане подання, по якому було прийнято рішення про ненадання згоди на розірвання трудового договору, про що відповідача письмово повідомлено 29 лютого 2016 року. Повідомлення містить належне обґрунтування даного рішення. Однак, відповідач, у порушення положень ст. 43 КЗпП України, видав наказ від 29 лютого 2016 року № 80 про припинення трудового договору з нею.
З урахуванням зазначеного позивачка просила поновити її на посаді інженера з проектно-кошторисної роботи 1 категорії кошторисно-договірного та планового бюро відділу капітального будівництва та ремонтів управління комбінату у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13 227 грн 36 коп.
Рішенням Вільногірського міською суду Дніпропетровської області від 13 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2016 року, позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_4 на роботі, на посаді інженера з проектно-кошторисної роботи першої категорії кошторисно-договірного та планового бюро відділу капітального будівництва та ремонтів управління комбінату у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
Стягнуто з ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія») на користь ОСОБА_4 13 227 грн 36 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 березня 2016 року по 13 травня 2016 року, тобто за 51 робочий день, з утриманням із зазначеної суми податків та інших обов'язкових платежів.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
У касаційній скарзі ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивачки на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки при звільненні позивача відповідачем проігноровано, що первинна профспілкова організація «Свобода праці» ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», надала обґрунтовану відмову у наданні згоди на її звільнення, як члена профспілки. Крім того, відповідач не довів, що ним було запропоновано позивачу всі вакантні посади на підприємстві, відповідно до наданого списку та наявність переваг у інших працівників перед позивачем, стосовно зайнятих ними посад в період після персонального попередження позивача про її можливе звільнення, що свідчить про порушення її трудових прав, які підлягають захисту шляхом її поновлення на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що передбачено чч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 та від 1 липня 2015 року у справі № 6-703цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» відхилити.
Рішення Вільногірського міською суду Дніпропетровської області від 13 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
О.В. Закропивний
С.П. Штелик