08 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
МазурЛ.М., Коротуна В.М., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою адвокатом Поляком Петром Петровичем, на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 21 квітня 2016 року,
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який в процесі розгляду справи уточнив, та остаточно просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь борг у розмірі 140 477 грн., курсову різницю у розмірі 272 690 грн 60 коп. та 3% річних від суми боргу у розмірі 8 555 грн 63 коп.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 21 серпня 2012 року між ним, ОСОБА_7 та відповідачем було укладено договір позики, на підтвердження чого останніми надано йому розписку, у якій зазначено, що позичальники мають перед позикодавцем грошовий борг у розмірі 140 477 грн, який зобов'язались повернути до 31 грудня 2013 року.
Позивач вказував про погодження сторонами прив'язки суми боргу до курсу долара США, а також повернення заборгованості у будь-якому випадку одним із боржників.
Посилаючись на порушення позичальниками взятих на себе зобов'язань та неповернення позики у визначений у розписці строк, ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 150 522 грн 96 коп. боргу та 3 % річних.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 квітня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, подану представником Поляком П.П., відхилено, рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5 - Поляк П.П., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що між сторонами було укладено договір позики, що підтверджується борговою розпискою (а. с. 12), проте відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів у визначений строк не виконав, у зв'язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суми боргу та 3 % річних від простроченої суми відповідно до вимог статей 1046-1050, 625 ЦК України; при цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення курсової різниці, суди правильно керувались положеннями ст. ст. 192, 533 ЦК України та виходили з того, що грошове зобов'язання має бути виражено та виконано у грошовій одиниці України - гривні, а будь-яких доказів того, що у зобов'язанні сторін визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті позивачем не надано.
Також суд апеляційної інстанції, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_5 про існування між сторонами не боргового зобов'язання, оскільки посилання на акт проведеної інвентаризації від 01 березня 2012 року, яким встановлено нестачу на виробничому майданчику, не є доказом вчинення такої нестачі саме ОСОБА_5, докази перебування якого у трудових правовідносинах з позивачем відсутні.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5, подануадвокатом Поляком Петром Петровичем відхилити.
Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
В.М. Коротун
Т.О.Писана