Ухвала
Іменем України
29 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С.,
ГримичМ.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року,
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 23 грудня 2005 року ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5 тис. грн. У результаті неналежного виконання умов цього договору утворилася заборгованість, яку позичальник, незважаючи на вимоги, не погасила.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 6 340 грн. 71 коп.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23 грудня 2005 року у розмірі 6 340 грн. 71 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Задовольняючи позов, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що у результаті неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яку позичальник, незважаючи на вимоги, не погасив.
При цьому наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, зокрема простроченої заборгованості за процентами, штрафи за порушення строків платежів по грошовим зобов'язанням, передбаченим договором.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 6-1206цс15 від 23 вересня 2015 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К.Гримич