Ухвала
Іменем України
29 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С.,
ГримичМ.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитиниза касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - ОСОБА_4, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2016 року,
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з січня 2005 року по 22 травня 2015 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, від якого мають неповнолітнього сина − ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу неповнолітній син проживає разом з нею, перебуває на її утриманні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.
Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина аліменти в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, виходячи з матеріального стану її та відповідача та прожиткового мінімуму, розміру необхідної допомоги на утримання сина, витрат необхідних для всебічного розвитку дитини щомісячно з моменту подачі позову та до повноліття дитини.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 січня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції, скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й стягнути з відповідача 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Задовольняючи позов та встановлюючи розмір аліментів на утримання дитини на рівні ј частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно застосувавши положення ст. ст. 141, 180, 182 СК України, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення аліментів з відповідача.
При цьому позивачка просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі ј частини від його доходу, а не 1/3 частину. Отже, її вимоги в апеляційному та касаційному судах з приводу зміни рішення суду першої інстанції та визначення розміру аліментів на рівні 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходів) відповідача є виходом за межі позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), висновків судів не спростовують і на законність судових рішень не впливають.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_4, відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К.Гримич