Ухвала
19 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Євтушенко О.І., Кадєтової О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок порушення договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року, -
вс т а н о в и л а:
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ТзОВ «Райдуга», третя особа - ПАТ «Державний ощадний банк України», про відшкодування матеріальної шкоди, мотивуючи його тим, що позивачем укладено 08 жовтня 2015 року кредитний договір з ПАТ «Державний ощадний банк України» про отримання цільового кредиту на суму 15 446 грн строком на 36 місяців для придбання вікон з двокамерними енергоефективними склопакетами відповідно до Державної цільової програми. Для оформлення кредиту позивач подав банку рахунок № 20 від 02 жовтня 2015 року, який виписано відповідачем ТзОВ «Райдуга» на придбання 9 вікон з двокамерними енергоефективними склопакетами за ціною по 1 907 грн на загальну суму 17 163 грн. Банк, виконавши умови договору, перерахував на рахунок ТзОВ «Райдуга» 15 446 грн, і ним умови цього договору були також виконані - сплачено товариству 10 % вказаної суми - у розмірі 1 717 грн за товар. Крім того, ним банку було внесено 463,38 грн комісійної винагороди за надання кредиту та в подальшому він повинен протягом трьох років повертати банку, крім суми кредиту, нараховані проценти у розмірі 6 059,87 грн, а всього витрати складають 23 686,25 грн.
Однак позивач вказує, що 28 жовтня 2015 року відповідачем йому було доставлено товар, який не відповідає тим розмірам та якості, які були ними обумовлені, а саме: вікна більші за розміром і не двокамерні, а однокамерні. У зв'язку з цим, позивач відмовився від товару і спочатку просив відповідача замінити товар на належний, однак цього не було виконано.
ОСОБА_4, посилаючись на порушення його прав як споживача послуг, встановлених Законом України «Про захист прав споживача», просив суд стягнути з ТзОВ «Райдуга» на його користь у зв'язку з продажем товару неналежної якості грошові кошти в сумі 23 686,25 грн та понесені ним судові витрати.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 січня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ТзОВ «Райдуга» в користь ОСОБА_4 23 686,25 грн матеріальної шкоди та 487,20 грн витрат по сплаті судового збору, а всього - 24 173,45 грн.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ТзОВ «Райдуга» в користь ОСОБА_4 12 797,25 грн сплаченої за товар суми.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що відповідно до Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2010 року № 243, з метою придбання енергоефективного обладнання та/або матеріалів (вікон з двокамерними енергоефективними склопакетами), між ОСОБА_4 та ПАТ «Державний ощадний банк України» було укладено кредитний договір № 5698 від 08 жовтня 2015 року.
Згідно з умовами кредитного договору банк надав позивачу кредит одноразово в безготівковій формі в сумі 15 446 грн на 36 місяців з терміном остаточного повернення до 05 жовтня 2018 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача з цільовим призначенням для придбання вікон з двокамерними енергоефективними склопакетами.
Пунктом 3.1.1. договору визначено умовою надання кредиту сплату позичальником комісійної винагороди в розмірі 463,38 грн протягом 1 дня з моменту підписання договору.
Згідно з п. 3.9.1.2 договору банк має право вимагати дострокового повернення суми кредиту та процентів, зокрема у разі ненадання позичальником банку підтверджуючих документів щодо використання кредиту за цільовим призначенням.
А відповідно до п.4.3.12. кредитного договору на підтвердження використання кредитних коштів за цільовим призначенням кредиту протягом 30 календарних днів з моменту отримання кредиту позичальник зобов'язаний надати банку відповідні документи щодо отримання товарів згідно цільового призначення кредиту (видаткову накладну та/або акти приймання-передачі товару, товарний чек чи інший документ, що підтверджує передачу товару).
Судом також встановлено, що між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу вікон металопластикових, що зафіксовано у комерційних пропозиціях № 1931 від 02 жовтня та від 09 жовтня 2015 року, де вказано кількість виробів, тип, колір, розміри, вартість та інші параметри замовлення. У зазначених комерційних пропозиціях вказано про виготовлення для замовника ОСОБА_4 восьми енергозберігаючих вікон різних розмірів: 4 вікна вартістю по 2 052,75 грн, 1 вікно - 2 063,83 грн та 3 вікна по 1 565,67 грн, та міжкімнатних дверей в кількості 1 шт. вартістю 2 193 грн.
Позивачем 07 жовтня 2015 року було сплачено ТзОВ «Райдуга» 10 відсотків першого внеску за енергообладнання згідно рахунку № 20 в сумі 1 717 грн.
28 жовтня 2015 року на адресу позивача було доставлено замовлений товар, однак позивач заявив, що вікна не відповідають розмірам та якості тим, які оплачені ним згідно з договором, оскільки є однокамерними енергозберігаючими склопакетами та більші за розмірами. Від отримання товару позивач відмовився.
Також судом, з пояснень представників відповідача та з накладної № 20 від 28 жовтня 2015 року, а також акта прийому-передачі майна від 28 жовтня 2015 року встановлено, що позивачу дійсно було доставлено вказаний товар на суму 17 284,84 грн, однак він відмовився його отримувати, крім одного вікна енергозберігаючого 6-16-4і PRIMEPLAST AXON К-3 1490х1400 вартістю 2 052,75 грн та дверей міжкімнатних в комплекті з ручками шириною 90 см вартістю 2 313 грн.
Згідно зі ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті, виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 672 ЦПК України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.
Згідно з частиною 3 даної статті у разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару, покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Скасовуючи рішення суду першої інстанціїта ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, з'ясувавши належним чином всі обставини по справі та оцінивши всі зібрані докази, на підставі ст.ст. 655, 671, 672 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність факту передання відповідачем позивачу товару в асортименті, що не відповідає умовам договору, оскільки було передбачено поставку вікон з двокамерними склопакетами, а фактично надано вікна з однокамерними склопакетами, а тому, враховуючи, що позивачем фактично прийнято частину товару на суму 4 365,75 грн (вартість дверей 2 313 грн. + вартість 1 вікна 2 052,75 грн), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у сумі вартості товару, який позивач відмовився прийняти, тобто 12 797 грн (17 284,84 - 4 365,75 грн).
Крім того, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що не підлягає до стягнення сума, що нарахована позивачем у зв'язку з користуванням кредитом протягом 36 місяців, оскільки вона прямо не пов'язана із договором купівлі-продажу, а витікає із кредитних правовідносин, що існують між банком як кредитором і позивачем як боржником, та регулюються іншим законом.
Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального закону, а також встановленим обставинам справи.
Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Л. Ізмайлова
О.І. Євтушенко
О.В. Кадєтова