Ухвала
30 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Мазур Л.М., Писаної Т.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства «АП «Укртранс», третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним та скасування наказів про внесення змін, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 лютого
2016 року,
У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що працював у приватному підприємстві «АП «Укртранс» (далі - ПП «АП «Укртранс») на посаді начальника охорони. Наказом директора ПП «АП «Укртранс» від 14 лютого 2014 року № 18-к його було звільнено з посади на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Зазначав, що в січні 2015 року йому стало відомо, що наказами
ПП «АП «Укртранс» від 21 липня 2014 року № 87-к та від 14 січня 2015 року № 4-к було внесено зміни до наказу від 14 лютого 2014 року № 18-к, а саме змінено дату звільнення з посади з 14 лютого 2014 року на 06 листопада
2013 року.
Враховуючи, що він був позбавлений можливості надати письмові пояснення своєї відсутності на роботі, просив визнати зазначені накази недійсними, скасувати їх, а також стягнути 25 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня
2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від
03 лютого 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних у кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач, не змінюючи формулювання причини звільнення, правильно вніс виправлення до наказу від 14 лютого 2014 року № 18-к в частині дати звільнення у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Даний висновок судів першої та апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.
Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від
29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), днем звільнення вважається останній день роботи.
Враховуючи, що останній день роботи ОСОБА_4 був
06 листопада 2013 року, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що внесення виправлень до наказу від 14 лютого 2014 року № 18-к в частині зміни дати звільнення ОСОБА_4, є таким, що здійснено у відповідності до вимог Інструкції. При цьому судами на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України були враховані встановлені рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року обставини щодо правомірності наказу від 14 лютого 2014 року № 18-к про звільнення ОСОБА_4 за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують.
Докази та обставини, на які посилається представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 у касаційній скарзі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.
Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня
2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Попович
Л.М.Мазур
Т.О. Писана