Ухвала
30 листопада 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору та стягнення коштів, за касаційною скаргою фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року, -
вс т а н о в и л а:
У травні 2015 року позивач ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, який мотивував тим, що за умовами договору про надання юридичних послуг від 09 липня 2014 року, укладеного між сторонами, позивач був зобов'язаний надати юридичні послуги відповідачу щодо представництва інтересів у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про повернення застави та відшкодування моральної шкоди. Вартість послуг за Договором про надання юридичних послуг від 09 липня 2014 року відповідно до п. 5.1.1., п. 5.1.3. визначена як попередня оплата в розмірі 3 000 гривень та грошової винагороди в розмірі 3 000 гривень, яка підлягала оплаті у випадку вирішення справи на користь ОСОБА_5 (повної або часткової відмови в задоволенні позовних вимог) не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2014 року, яке набрало законної сили 27 січня 2015 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено, однак ОСОБА_5 не виконала зобов'язання по сплаті коштів.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_5 оплату за юридичні послуги у відповідності до п. 9 Договору у сумі 15 000 грн та судовий збір.
У серпні 2015 року ОСОБА_8 звернулася до суду з зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_4, у якому просила Договір про надання юридичних послуг від 09 липня 2014 року розірвати, стягнути з ОСОБА_4 на її користь 3 000 грн, внесені на його рахунок в якості попередньої оплати послуг, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 належним чином не виконувалися умови договору, чим були порушені її права як споживача.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованість за надані послуги в сумі 15 000 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_5 в частині розірвання договору задоволено. Розірвано договір від 09 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про надання юридичних послуг.
В частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів відмовлено.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Апеляційним судом встановлено, що 09 липня 2014 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір про надання юридичних послуг (далі - Договір).
Предметом Договору є надання юридично-консультативних послуг щодо представництва інтересів Замовника у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 про повернення застави та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 Договору послуги здійснюються шляхом представництва інтересів ОСОБА_5 в суді першої інстанції, апеляційної та (або) касаційної інстанцій, складання необхідних заяв, скарг, інших процесуальних документів.
Відповідно до п. 5.1.3. Договору у випадку вирішення справи на користь Замовника (повної або часткової відмови в задоволенні позовних вимог). Замовник додатково сплачує на користь Виконавця грошову винагороду в розмірі 3 000 гривень (без ПДВ) не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до п. 9 Договору Замовник в разі не сплати коштів передбачених п. 5.1.3. Договору, сплачує на користь Виконавця оплату за юридичні послуги у п'ятикратному розмірі від суми, зазначеної в п. 5.1.3. цього Договору.
09 липня 2014 року Замовник видав на ім'я Виконавця та працівників Виконавця нотаріально посвідчену довіреність на представництво інтересів в судах.
На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач за основним позовом ознайомився із матеріалами справи, склав та подав до суду заяву про скасування заочного рішення суду та додаткового рішення, а ОСОБА_5 оплатила 3 000 грн, що було обумовлено умовами договору.
Згодом позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 відмовилася від послуг ОСОБА_4 як представника, що надає юридичні послуги по її справі, про що повідомила ОСОБА_4 та скасувала видану довіреність на її представництво. Після цього ОСОБА_4 участі у справі не приймав, інтереси ОСОБА_5 подальшому не представляв.
Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанціїта ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, з'ясувавши належним чином всі обставини по справі та оцінивши всі зібрані докази, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що фактично договір про надання юридичних послуг між сторонами було розірвано за відмовою ОСОБА_5 від послуг адвоката, що є її правом.
Також судом встановлено те, що оскільки договір між сторонами було розірвано, то подальша оплата послуг ОСОБА_9 припинилася з боку замовника, так як послуги ним більше не надавалися, що визнано в судовому засіданні представником ОСОБА_4
За таких обставин апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення коштів із ОСОБА_5, так як договір між сторонами було розірвано і послуги не надавалися, а відповідно оплата не підлягає стягненню.
Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано задоволено частково зустрічний позов в частині розірвання договору, оскільки позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 скористалася своїм правом на односторонню відмову від договору про надання послуг саме ОСОБА_4, про що письмово його повідомила та скасувала довіреність на його ім'я.
Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду щодо відмови у задоволенні вимог ОСОБА_5 в частині стягнення коштів, так як відповідач за зустрічним позовом виконав умови договору, укладеного між сторонами, в подальшому припинив виконання договору не з своєї вини, а за ініціативою самої ОСОБА_5, сплачені ОСОБА_5 кошти також були сплачені в межах договору, а тому підстав для їх стягнення колегія суддів не вбачає.
Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального закону, а також встановленим обставинам справи.
Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Л. Ізмайлова
О.В. Кадєтова
Г.І. Мостова