донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.01.2017 справа №905/3139/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю №2049 від 25.10.16р. Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Істек”, м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від10.11.2016р. (повний текст рішення підписано 10.11.2016р.)
у справі№ 905/3139/16 (суддя Матюхін В.І.)
за позовом доПублічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро Товариства з обмеженою відповідальністю “Істек”, м. Донецьк
простягнення штрафу у розмірі 35 505,00грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2016р. у справі №905/3139/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю “Істек”, м. Донецьк про стягнення 35 505,00грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу- задоволені в повному обсязі.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Істек”, м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не повідомляв відповідача належним чином про місце та час судового засідання, що є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду у відповідності до вимог ст.104 Господарського процесуального кодексу України. Також, в апеляційній скарзі апелянт просить у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився. Про час та дату судового засідання сповіщений належним чином.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/3139/16; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Істек”, м. Донецьк та скасування рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2016р. у справі №905/3139/16 з огляду на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 10.05.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Істек” (вантажовідправник) на адресу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” (вантажоодержувач) у напіввагоні № 62002357 за залізничною накладною на групу вагонів № 48081392 зі станції Горлівка на станцію Кривий Ріг-Головний відвантажило коксовий дріб'язок у вологому стані. В накладній також зазначено, що вантаж завантажений шапкою і промаркований вапном по всій площі вагону.
За накладною вага нетто у вагоні - 49 100кг, брутто - не зазначено, тари - 23 100кг.
При проходженні зазначеного вагону з вантажем станції ОСОБА_5 Придніпровської залізниці (попутна станція) виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу.
При контрольному переважуванні вагону з вантажем на станції ОСОБА_5 Придніпровської залізниці на справних 150 - тонних вагонних вагах №87 (державна повірка 01.02.2016р.) виявилось: навантаження шапкою, вище бортів на 30см, вантаж маркований вапном, що відповідає перевізному документу, без виїмок і заглиблень; вага брутто 81 050кг, вага тари (з документу) 23 100кг, вага нетто 57 950кг, що більше проти даних залізничної накладної на 8 850кг.
Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційним актом НА №001291/585 від 17.05.2016р., який підписаний належними особами, зокрема: заступником начальника станції, приймальником потягів, комерційним агентом.
У підтвердження наведених обставин позивачем також надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (зввт) № 87, що містить дані про здійснення періодичної повірки ваг.
На підставі ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем відповідачу нарахований штраф у розмірі 35505, 00грн. із розрахунку: 7101,00грн. (тариф) х 5.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Як зазначено в ст. 6 Статуту, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Правилами перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. за № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011р.), а саме п.1.1., розділом 4 “Правил оформлення перевізних документів”, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1. та п. 2.2., графи “Маса вантажу, визначена відправником, кг” та “Спосіб визначення маси” заповнюється вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п.5 “Правил приймання вантажів до перевезення”, визначається відправником.
Відповідно до додатку 3 “Правил оформлення перевізних документів” визначено, що “маса вантажу визначена відправником” заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3. “Правил оформлення перевізних документів”, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесення зазначених відомостей до накладної № 48081392 підтвердив представник Відповідача ОСОБА_6
Відповідно до п. 11 “Правил приймання вантажів до перевезення”, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) - додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто, відповідач мав можливість і зобов'язаний був запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.
Згідно з пунктами 5, 7 “Правил приймання вантажів” до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 р. за №442, та інших нормативно - правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Пунктом 22 “Правил видачі вантажів”, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Підставою для накладення на відправника відповідальності згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Частиною 1 статті 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно з п. 5.5. розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту.
У відповідності до статей 118, 122 Статуту штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає п'ятикратний розмір провізної плати.
Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. в редакції від 29.09.2008 р. № 04-5/225, при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
За таких обставин колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо правомірності вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.
Стосовно неналежного повідомлення відповідача про час дату та місце розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За змістом статті 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.11.16р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 10.11.16р. При цьому, місцевим господарським судом з'ясовано, що адреса місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК": 83030, Донецька область, м.Донецьк, вул.Тамбовська, буд.1. Залізнична накладна містить інформацію щодо адреси фактичного місцезнаходження відповідача: м.Донецьк, вул.Майська, буд. 66. Відомості щодо перереєстрації юридичної особи відсутні.
Наразі, якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України.
Так, матеріалами справи підтверджується, що інформацію про час дату та місце розгляду даної справи було вчасно розміщено на офіційній сторінці "Судова влада України" в мережі Інтернет, а саме 04.11.2016р. о 15:28год., про що свідчить світлокопія роздруківки відповідної сторінки веб- порталу.
Одночасно, згідно акту місцевого суду від 10.11.2016р. працівники відділу документального забезпечення та контролю не мали можливості направити за належністю зазначену ухвалу внаслідок того, що згідно листа Харківської дирекції УДППЗ Укрпошта від 24.06.2016р. №7-14-286 відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей.
Крім того з тексту апеляційної скарги, поданої саме Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК", вбачається, що про процесуальні документи і рішення суду першої інстанції Товариство дізналось саме з офіційного веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет та Єдиного державного реєстру судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції на підставі пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки місцевим господарським судом вжито заходи щодо повідомлення відповідача, який знаходиться на території проведення АТО.
В свою чергу, у відповідь на клопотання відповідача №01-788 від 11.11.2016р. щодо направлення копії рішення, листом від 21.11.2016р. господарським судом надіслано примірник рішення ТОВ «Істек» на адресу, яка зазначена у клопотанні, а саме: 02140, м. Київ, а/с №96.
Стосовно клопотання про зменшення розміру стягуваного штрафу, заявленого відповідачем у апеляційній скарзі, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Одночасно, згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у клопотанні про зменшення штрафу до однієї провізної плати посилався на те, що: позивач не зазнав жодних збитків внаслідок невірного визначення відомостей відповідачем в накладній; відсутність отримання позивачем негативних наслідків від порушення зобов'язання; у зв'язку з проведенням антитерористичної операції відповідач несе значні фінансові витрати.
Як зазначено вище, відповідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. в редакції від 29.09.2008 р. № 04-5/225, при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Необхідність з'ясовування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.
Більш того, в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, якими чітко визначено розмір штрафу.
Крім того, як свідчать матеріали справи відповідач не звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про зменшення розміру стягуваного штрафу.
За вказаних обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2016р. у справі №905/3139/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Істек”, м. Донецьк- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2016 р. у справі № 905/3139/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3