18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"12" січня 2017 р. Справа № 925/1421/16
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Гень С.Г.,
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача - ОСОБА_2 - особисто,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,
м. Дніпро
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,
м. Золотоноша, Черкаської області
про стягнення 13 197 грн. 31 коп.
До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки №БТ-0017063 від 24 вересня 2014 року в розмірі 13 197 грн. 31 коп., а саме: 5 377 грн. 95 коп. основний борг, 4 461 грн. 73 коп. пеня, 3 053 грн. 08 коп. інфляційні втрати та 304 грн. 55 коп. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 08 грудня 2016 року.
Розгляд справи здійснюється після відкладення.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, однак письмового відзиву суду не надав. В усних поясненнях відповідач зазначав, що договір поставки не підписував, товар не отримував.
В судовому засіданні, яке відбулося 12 січня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1421/16.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 24 вересня 2014 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки за №БТ-0017063.
Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцеві товар, а покупець - прийняти та оплатити визначений товар в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав та поставив відповідачу товар на суму 5 377 грн. 95 коп., що підтверджується копією видаткової накладної №БТ-53315 від 25 листопада 2014 року (а.с. 11).
Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у видатковій накладній та відтиском печатки відповідача.
Однак відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 5 377 грн. 95 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №БТ-0017063 від 24 вересня 2014 року.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 2.2. договору оплата за товар здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на сім банківських днів з моменту поставки товару за накладною.
З урахуванням умов п. 2.2. договору строк оплати поставленого товару настав 04 грудня 2014 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір поставки №БТ-0017063 від 24 вересня 2014 року на момент прийняття рішення чинний та у встановленому законодавством порядку недійсним не визнавався.
Оригінал договору та видаткову накладну було досліджено судом в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, сума боргу в розмірі 5 377 грн. 95 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до п. 4.2. договору поставки за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочки до дня погашення заборгованості.
Тобто умовами договору визначено період нарахування пені понад строки встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції.
Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оскільки сторонами було визначено інший період нарахування штрафних санкцій, то нарахування пені за кожен день прострочки до дня погашення заборгованості не суперечить вимогам чинного законодавства.
Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 4 461 грн. 73 коп. пені нарахованої за період з 24 грудня 2014 року по 11 листопада 2016 року.
Про застосування судом наслідків спливу позовної давності відповідач не заявляв.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 8 431 грн. 03 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції та 304 грн. 55 коп. 3% річних нарахованих за період з 24 грудня 2014 року по 11 листопада 2016 року.
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1.” судом встановлено, що розрахунок пені, річних та інфляційних втрат здійснено позивачем вірно, відповідачем не спростовано, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, вул. Скрипника, 33 А, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ж/м Тополь-2АДРЕСА_1, м. Дніпро, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - 5 377 грн. 95 коп. основного боргу, 4 461 грн. 73 коп. пені, 3 053 грн. 08 коп. інфляційних втрат, 304 грн. 55 коп. 3% річних та 1 378 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 13 січня 2017 року.
Суддя А.В.Васянович