29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"12" січня 2017 р.Справа № 924/1174/16
Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Виноградову Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57", м. Хмельницький
про стягнення 18 505,68 грн.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 14-95 від 18.10.14р.
відповідача: ОСОБА_2 - згідно довіреності від 26.12.2016 року
ОСОБА_3 - згідно довіреності від 15.09.2014 року
Рішення приймається 12.01.2017 року, оскільки в судовому засіданні 27.12.2016 року оголошувалась перерва
В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення
ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.12.2016 року порушено провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57", м. Хмельницький про стягнення 18 505,68 грн. В судовому засіданні 27.12.2016 року оголошено перерву до 12.01.2017 року.
Повноважний представник позивача під час судових розглядів спору позов підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача в судових засіданнях та у відзиві на позов від 12.01.2017 року просять суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень наголошують, що позивачем неправомірно здійснено нарахування 3% річних та втрат від інфляції, а з наданого розрахунку ПАТ "НАК "Нафтогаз" неможливо з'ясувати правильність заявленої до стягнення суми.
В судовому засіданні 12.01.2017 року представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності, у якій ОСББ "Фортеця 57" просить суд відмовити в позові в частині стягнення втрат від інфляції у зв'язку із пропуском трирічного строку для звернення до суду із даною вимогою.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
28.12.2012 року між Національною компанією „Нафтогаз України” (продавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „ЖКЦ-57/3” (покупець) (в подальшому - відповідач ОСББ "Фортеця 57") укладено договір №13/3103-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, а покупець зобов'язується прийняти та оплати цей природний газ на умовах цього договору.
Газ, відповідно до п. 1.2. договору, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 89,000 тис. Куб. М., у тому числі, по місяцях кварталів (тис. куб. м.): січень - 12,000; лютий - 12,000; березень - 10,000; квітень - 6,000; травень - 5,000; червень - 5,000; липень - 5,000; серпень - 5,000; вересень - 5,000; жовтень - 6,000; листопад - 8,000; грудень - 24,000 (п. 2.1. договору).
Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1. договору).
Продавець в силу положень п. 3.1. договору передає покупцю газ в пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.
У п. 3.1.2. договору сторонами передбачено, що покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписаною уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.
Приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3. договору).
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).
Ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (п. 5.1. договору).
Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без врахування податку на додану вартість. До сплати за 1000,00 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п. 5.2. договору).
У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення його в дію (п. 5.3. договору).
Згідно п. 5.5. договору, загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 97099,00 грн., разом з ПДВ - 116518,80 грн.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).
У п. 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів за наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У п. 9.3. договору погоджено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.
На виконання умов договору НАК „Нафтогаз України” передано, а ОСББ „ЖКЦ 57/3” прийнято імпортований природний газ згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року на суму 15752,30 грн.; акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 року на суму 13000,35 грн.; акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 року на суму 11520,96 грн.; акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2013 року на суму 9530,97 грн.; акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2013 року на суму 1176,96 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.05.2014 року частково задоволено позов ПАТ „НАК „Нафтогаз України” до ОСББ „Сагада” (в минулому - ОСББ „ЖКЦ - 57/3”) про стягнення 21383,72 грн. боргу, та стягнуто з відповідача 19199,23 грн. основного боргу, 1610,07 грн. пені та 427,53 грн. 3% річних (за зобов'язаннями березня 2013 року по 21.12.2013 року, за зобов'язаннями квітня 2013 року по 23.12.2013 року та за зобов'язаннями травня 2013 року по 23.12.2013 року).
Проте, оскільки відповідач не здійснив сплату боргу, позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить стягнути з ОСББ „Фортеця 57” 3% річних та втрат від інфляції згідно поданого розрахунку.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „ЖКЦ 57/3” (в подальшому - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Фортеця 57”) укладено договір №13/3103-ТЕ-34, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
На підставі договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року позивач продав відповідачу природний газ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу, а також рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.05.2014 року у справі №924/596/14. Проте, відповідачем не в повному обсязі здійснено оплату поставленого газу та створено заборгованість перед позивачем на суму 19199,23 грн. (1176,96 грн. - за травень 2013 року, 9530,97 грн. - за квітень 2013 року та 8491,3 грн. - за березень 2013 року).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1587,91 грн. 3% річних згідно з розрахунком: за зобов'язаннями березня 2013 року за період з 24.12.2013 року по 25.09.2016 року на суму 702,29 грн.; за зобов'язаннями квітня 2013 року за період з 24.12.2013 року по 25.09.2016 року на суму 788,28 грн. та зобов'язаннями травня 2013 року за період з 24.12.2013 року по 25.09.2016 року на суму 97,24 грн.
Як вбачається із розрахунку, позивачем здійснено нарахування 3% річних по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період. Проаналізувавши подані розрахунки 3% річних, суд вважає, що останні здійснено правомірно, а тому позовні вимоги про стягнення 1587,91 грн. 3% річних підлягають задоволенню.
При цьому, судом враховано, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року) (п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року). Відтак, наведеним спростовується заперечення відповідача про правомірність нарахування втрат від інфляції та 3% річних з 15 числа наступного місяця.
Позивач також просить стягнути з відповідача 16917,77 грн. втрат від інфляції за зобов'язанням березня на суму 7536,28 грн., зобов'язанням квітня на суму 8350,33 грн. та зобов'язанням травня на суму 1031,16 грн.
Щодо інфляційних нарахувань, судом враховуються положення п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Здійснивши перерахунок розміру інфляційних нарахувань, судом приймається до уваги, що з врахуванням проплат за зобов'язаннями березня 2013 року (15.03.2013 року - 99,66 грн., 30.05.2013 року - 2130,00 грн. та 01.08.2013 року - 800,00 грн.), вірним буде нарахування інфляційних втрат наступним чином: за травень 2013 року на суму 11421,3 грн. = 11,42 грн.; з червня 2013 року по липень 2013 року на суму 9291,3 грн. = - 9,29 грн.; х серпня 2013 року по серпень 2016 року на суму 8491,3 грн. = 7457,52 грн. Таким чином, до стягнення за зобов'язаннями березня 2013 року підлягає 7457,52 грн. втрат від інфляції, загалом 16839,01 грн. втрат від інфляції. В стягненні 78,76 грн. відповідних нарахувань слід відмовити.
З приводу поданої 12.01.2017 року заяви про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення втрат від інфляції, судом приймається до уваги, що відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.
Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності (п. 3.3. Постанови Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від. 28.05.2013 року).
У п. 9.3. договору №13/3103-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року сторони дійшли згоди, що строк позовної давності, у межах якого сторони можуть звернутися до суду із вимогою про захист своїх право та інтересів, в тому числі, щодо стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань, становить п'ять років. Відтак, позивачем в даному випадку не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про стягнення 16917,77 грн. втрат від інфляції згідно договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року. Тому у суду відсутні підстави для відмови в позові в частині стягнення інфляційних нарахувань у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Враховуючи вказане вище, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 1587,91 грн. 3% річних та 16839,01 грн. втрат від інфляції. В стягненні 78,76 грн. втрат від інфляції слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Фортеця 57” (29000, АДРЕСА_1, код 38045603) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 1587,91 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім грн.) 3% річних, 16839,01 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять грн. 01 коп.) втрат від інфляції, 1372,14 грн. (одна тисяча триста сімдесят дві грн. 14 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Повне рішення складено 13.01.2017 року
Суддя М.В. Музика