ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.01.2017№910/18927/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/18927/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Самбір Львівської області,
до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», м. Київ,
про стягнення страхового відшкодування у сумі 192 178,40 грн.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2 (ордер від 04.05.2016 ЛВ №019575);
відповідача - не з'явився.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі - Товариство) 6 240,58 доларів США, що еквівалентно 161 006,96 грн., заборгованості (страхового відшкодування) за договором добровільного страхування відповідальності перевізника від 07.04.2015 №ВП-15-С-01№0000051 (далі - Договір); 7 792,86 грн. пені; 23 378,58 грн. 3% річних, а всього 192 178,40 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2016 порушено провадження у справі.
Товариство 17.11.2016 подало суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що: 02.10.2015 Товариство отримало від Підприємця заяву про виплату страхового відшкодування на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бей-Транс» (далі - ТОВ «Бей-Транс»); за розрахунком сума страхового відшкодування склала 629 465,69 грн.; платіжними дорученнями від 25.03.2016 №1826 та від 29.03.2016 №1827 Товариство перерахувало вказану суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок ТОВ «Бей-Транс»; 07.04.2016 Товариством отримано від Підприємця лист, згідно з яким остання після виплати Товариством зазначеної суми страхового відшкодування не має будь-яких претензій до Товариства.
Позивач 05.12.2016 подав суду нормативно-правове обґрунтування позовної заяви про стягнення боргу, страхового відшкодування та спростування заперечень відповідача, в якому фактично відтворив зміст позовної заяви та зазначив, що з аналізу листа Підприємця від 17.03.2016 №17-03 випливає, що позивач не узгоджує суму страхового відшкодування, а лише погоджується із запропонованим Товариством варіантом розгляду претензій власника-потерпілого пошкодженого майна.
Представник позивача у судовому засіданні 10.01.2017 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 10.01.2017 подав суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без участі представника.
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 10.01.2017 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва
07.04.2015 Підприємцем (страхувальник) і Товариством (страховик) укладено Договір, за умовами якого:
- предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю третіх осіб та/або їх майну під час надання страхувальником послуг перевезення на умовах: при здійсненні перевезень вантажів на умовах Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 (КДПВ/CMR) зі змінами та доповненнями, внесеними протоколом від 05.07.1978 (пункт 3 Договору);
- страховим випадком є подія, що передбачена Договором, яка відбулася після набуття чинності Договором та сталася внаслідок настання страхових ризиків, вказаних в розділі 4 Договору і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування третім особам (потерпілим): відповідальність за вантаж (пункт 4 Договору);
- термін дії Договору: з 00 год. 00 хв. 07.04.2015 до 24 год. 00 хв. 06.04.2016 (пункт 7 Договору);
- Договір набирає чинності з 00 год. 00 хв. дня, наступного за днем надходження на поточний рахунок чи в касу страховика обчисленої суми страхового платежу (його чергової частини) в повному обсязі, але не раніше 00 год. 00 хв. дати, зазначеної як дата початку строку дії Договору; Договір діє до 24 год. 00 хв. дати, зазначеної як дата закінчення строку дії Договору; Договір набирає чинності у всіх випадках, незалежно від технічних або інших помилок, допущених сторонами при укладенні Договору (пункт 8 Договору);
- страхове відшкодування підлягає виплаті після того, як повністю будуть встановлені причини та розміри збитку; виплата страхового відшкодування здійснюється згідно з Договором на підставі письмової заяви страхувальника та страхового акта, складеного страховиком або уповноваженою ним особою (пункт 15.1 Договору);
- протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня отримання всіх необхідних, належним чином оформлених документів та відомостей про обставини настання страхового випадку відповідно до розділу 19 Договору, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті та складає відповідний страховий акт (пункт 15.2 Договору);
- у разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування виплата здійснюється впродовж 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дня складання страхового акта (пункт 15.3 Договору);
- у випадку виникнення спорів між сторонами щодо причин та розмірів збитків кожна із сторін має право вимагати проведення незалежної експертизи, яка проводиться за рахунок сторони, яка вимагає проведення такої експертизи (пункт 15.6 Договору);
- страховик має право відстрочити виплату страхового відшкодування у випадку:
• якщо у страховика виникли сумніви відносно достовірності наданих страхувальником відомостей та документів; строк прийняття рішення про визнання випадку страховим продовжується на період збирання страховиком необхідних підтверджуючих документів у організацій, підприємств та установ, які володіють необхідною інформацією, але цей строк не може перевищувати 6 (шести) місяців з дня отримання всіх необхідних документів та відомостей про обставини настання страхового випадку та розмір збитків;
• якщо на підставі наданих документів неможливо встановити обставини, причини та розмір спричинених збитків; в цьому випадку з метою встановлення обставин, причин та розміру збитків страховик має право призначити розслідування або експертизу, яку виконує належний фахівець (експерт), який має відповідно до чинного законодавства України належні повноваження; страховий акт складається страховиком не пізніше 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після отримання страховиком остаточних результатів такого розслідування або експертизи, але не пізніше, ніж через 6 (шість) місяців з дня отримання всіх необхідних документів та відомостей про обставини настання страхового випадку та розмір збитків (відповідно до розділу 19 Договору) (пункт 15.7 Договору);
- страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов Договору; у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,01% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу, в межах 1% розміру простроченого страхового відшкодування (підпункт 17.5.4 пункту 17.5 Договору).
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
12.06.2015 Підприємцем (перевізик) і товариством з обмеженою відповідальністю «Бей-Транс» (експедитор; далі - ТОВ «Бей-Транс») укладено договір перевезення вантажу, за умовами якого перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому експедитором вантаж до пункту призначення у встановлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі.
Згідно з заявкою на перевезення вантажу від 12.06.2015 і інвойсу від 19.06.2015 №7850063805 у транспортний засіб «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - «DAF»), який належить на праві приватної власності Підприємцю, 19.06.2015 було завантажено 2 286 картонних коробок з 18 062 упаковками дитячих підгузників на загальну суму 46 195,35 євро або 52 487,16 доларів США, у тому числі у причіп-платформу-Е, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - причеп), було завантажено 1 506 коробок з 14 942 упаковками дитячих підгузників на суму 29 265,75 доларів США.
Маршрутом перевезення визначено: місце завантаження - м. Гемерська Горка Республіки Словакія; місце розвантаження - м. Баку Республіки Азербайджан.
Протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу від 15.01.2015 №00139-00034-15 транспортний засіб «DAF» визнано технічно справним, дата чергового проходження обов'язкового технічного контролю визначена - 12.01.2016.
Відповідно до довідки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 21.06.2015 №35 автомобіль «DAF» і причеп перебували на станції технічного обслуговування у зв'язку з діагностикою ходової частини транспортного засобу та причепа; автомобіль «DAF» і причеп станом на 21.06.2015 перебувають у технічно справному стані.
24.06.2015 біля 01 год. 10 хв. на території Курської області Російської Федерації поряд з с. Густомой Льговського району на 93 км траси Курск-Рильск під час перевезення застрахованого вантажу автомобілем «DAF» стався страховий випадок - загоряння колеса причепа.
Актом митного огляду від 29.06.2015 №10108032/300615/000080 відповідно до транзитної митної декларації від 23.06.2015 №10102090/230615/0034643 встановлено, що вантаж у причепі повністю знищений, вантаж, який знаходиться у автомобілі «DAF» у кількості 780 коробок є у наявності у непошкодженому стані, у зв'язку з чим проведено переопломбування кузову, про що складений акт про заміну засобів ідентифікації.
30.06.2015 уповноваженим митним органом Російської Федерації складено акт про аварію або дії непереборної сили, у якому зазначено, що вантаж, який перебував у причепі повністю знищений.
Згідно з висновком експерта Курської ОСОБА_4 Російської Федерації від 03.07.2015 №0650100338: факт загоряння причепа до автомобіля «DAF» в с.Густомой Льговського району по дорозі загального користування Курськ-Рильськ 93 км., підтверджується; вантаж, який знаходився у причепі повністю знищений відкритим вогнем; вантаж, який знаходився в автомобілі «DAF» у кількості 780 місць не пошкоджений.
Актом від 29.07.2015 №1, складеним вантажоодержувачем та власником за участю митного брокера, встановлено, що у транспортному засобі «DAF» відповідно до інвойсу від 19.06.2015 №7850063805 знаходилось 780 коробів з 3 120 упаковками дитячих підгузників; причіп відсутній, вантаж у кількості 1 506 коробів з 14 942 упаковками дитячих підгузників на суму 29 265,75 доларів США відсутній.
Висновком Львівської торгово-промислової палати від 28.09.2015 №19-09/1567 експертного товарознавчого дослідження підтверджена вартість пошкодженого-знищеного вантажу-майна під час дорожньо-транспортної події 24.06.2015 на 93 км Курськ-Рильск-Глухів Російської Федерації складає 30 204,89 доларів США з врахуванням транспортних видатків.
02.10.2016 позивач звернувся до Товариства із заявою про виплату страхового відшкодування.
Зверненням від 22.10.2015 позивач просив Товариство повідомити Підприємця щодо прийнятого рішення за Договором.
Товариство листом від 11.11.2015 №4746-ВРСВпросило позивача додатково надати такі документи: довідку про результати діагностики транспортного засобу з причепом, яку ніби з пояснення водія п. Мовчана Б.М. було проведено 21.06.2015 на СТО ФОП «КОПКО» перед поїздкою; акт органів пожежної охорони, які виїжджали для гасіння пожежі причепа; крім того, у вказаному листі Товариство повідомило Підприємця про те, що відповідачем надіслано запити у компетентні органи Російської Федерації для надання ними документів та інформації щодо причин виникнення пожежі причепа.
Запитами від 10.12.2015 №24-05, від 21.12.2015 №24-12 і від 27.01.2016 №27-01 позивач просив Товариство вжити заходів щодо прискорення розгляду наданих матеріалів за страховим випадком.
Листом від 28.01.2016 №367-ВРСВ Товариство повідомило позивача про те, що відповідачем надіслано запити у компетентні органи Російської Федерації, які займались з'ясуванням обставин ДТП (займання причепу з вантажем), щодо надання інформації та конкретних документів стосовно причини виникнення пожежі, внаслідок якої згорів причеп з вантажем; оскільки станом на 28.01.2016 Товариством не отримано відповіді від компетентних органів Російської Федерації, відповідачем повторно надіслано відповідні запити до Російської Федерації; крім того, Товариство повторно просило позивача надати акт органів пожежної охорони, які виїжджали на місце ДТП для гасіння пожежі причепа.
Позивач листом від 03.02.2016 надав Товариству запитувані останнім копії документів.
Підприємець запитами від 09.02.2016 №09-02 і від 16.02.2016 №16-02 просив Товариство вжити заходів щодо прискорення розгляду наданих матеріалів за страховим випадком.
11.03.2016 Товариством складно страховий акт №ВП.15-1573 згідно з яким прийнято рішення про виплату Підприємцю страхового відшкодування у сумі 629 465,69 грн.
Товариство листом від 17.03.2016 №1279-ВРСВ повідомило позивача про те, що після розгляду наданих відповідачу документів за страховим випадком, який стався 24.06.2015, було складено страховий акт №ВП15-1573 та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 629 465,69 грн.; при розрахунку сума збитку була переведена у гривні по курсу НБУ на день страхового випадку; сума страхового відшкодування згідно з пунктом 5.2 Договору зменшена на франшизу у сумі 500 грн.; отже сума страхового відшкодування становить 629 465,69 грн. (629 965,69 грн. - 500 грн.); сума страхового відшкодування буде перерахована безпосередньо на розрахунковий рахунок ТОВ «Бей-Транс» після надання узгоджувальної заяви, текст якої Товариством надіслано електронною поштою п. Бородій С.
Платіжним дорученням від 25.03.2016 №1826 Товариство перерахувало ТОВ «Бей-Транс» 300 000 грн., а платіжним дорученням від 29.03.2016 №1827 - 329 465,89 грн.
Відповідно до частин першої і третьої статті 19 Закону України «Про страхування» страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.
Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.
Крім того, абзацами другим - сьомим пункту 8.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно з частиною другою статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
За пунктом 3.3 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.
Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 Господарського кодексу України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).
Так, Договором передбачена страхова виплата у грошовій одиниці України.
Судом встановлено, що Товариством було переведено суму збитків 30 204,89 доларів США у гривню станом на день ДТП.
Разом з тим, сума збитків мала бути переведена Товариством у гривню станом на день подачі позивачем заяви про виплату страхового відшкодування, тобто станом на 02.10.2015.
Згідно з офіційним сайтом НБУ курс долара США до гривні станом на 02.10.2015 становив - 21,1533 грн.
Отже, 30 204,89 доларів США * 21,1533 грн. = 638 933,10 грн.
Відповідно до пункту 5.2 Договору франшиза за один страховий випадок становить 500 грн.
638 933,10 грн. - 500 грн. = 638 433,10 грн.
Таким чином, Товариством не виплачено Підприємцю 8 967,41 грн., тому саме в цій сумі позовні вимоги Підприємця підлягають задоволенню.
Що ж до стягнення 7 792,86 грн. пені, то слід зазначити таке.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Підпунктом 17.5.4 пункту 17.5 Договору встановлено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов Договору; у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,01% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу, в межах 1% розміру простроченого страхового відшкодування.
Так, Підприємцем у позовній заяві не зазначено періоду нарахування суми пені, проте у судовому засіданні представник позивача зазначив, що початком періоду нарахування суми пені є день, коли Підприємець дізнався або повинен був дізнатися про порушене право щодо виплати суми страхового відшкодування у меншій сумі, а днем закінчення періоду нарахування суми пені є день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Позивач у позовній заяві вказує про те, що 17.03.2016 №1279-ВРСВ Товариство повідомило Підприємця про виплату страхового відшкодування у сумі 629 465,69 грн.
Таким чином, днем початку періоду нарахування пені є 17.03.2016.
За доводами позивача днем закінчення періоду нарахування суми пені є день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків, тобто 18.10.2016, проте позовна заява підписана позивачем 13.10.2016, отже саме вказана дата є закінченням періоду нарахування суми пені, встановлена позивачем.
Разом з тим, позивачем не враховано, що частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.
Отже, за перерахунком суду за період з 17.03.2016 (день, коли Підприємець довідався про порушене право) по 17.09.2016 (останній день шестимісячного строку для нарахування пені у відповідності до вимог статті 232 ГК України) сума пені становить 1 630,79 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 630,79 грн. пені, у решті стягнення суми пені (6 162,07 грн.) слід відмовити.
Крім сум страхового відшкодування і пені, позивач просить стягнути з відповідача 23 378,58 грн. 3% річних, нарахований за той самий період як і сума пені.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних та встановлено, що період визначений позивачем вірно, проте сума 3% річних розрахована невірно.
За перерахунком суду за період з 17.03.2016 по 13.10.2016 сума 3% річних становить 155,52 грн.
Отже, стягненню з відповідача підлягає 155,52 грн. 3% річних, у решті стягнення суми 3% річних (23 223,06 грн.) слід відмовити.
Що ж до стягнення 3 600 грн. вартості проведених експертних товарознавчих досліджень, то слід зазначити таке.
Частиною першою статті 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини шостої статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, судом встановлено, що 28.09.2015 Львівською торгово-промисловою палатою було складено висновок експертного товарознавчого дослідження №19-09/1567 з визначення розміру матеріальної шкоди, яка сталась внаслідок ДТП. За проведене дослідження Підприємцем було сплачено вказаній палаті 3 600 грн., що підтверджується рахунком на оплату від 24.09.2015 №24.
Проте, вказане дослідження було проведено Львівською торгово-промисловою палатою не в рамках розгляду даної справи, проведення такого дослідження не було пов'язане з розглядом справи, тому в розумінні статті 44 ГПК України витрати позивачу у сумі 3 600 грн. не відносяться до складу судових витрат.
У зв'язку з викладеним, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 600 грн. вартості проведених експертних товарознавчих досліджень задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.
Господарський суд міста Києва встановив, зокрема, таке: ОСОБА_2 складено та підписано позовну заяву; поданими 05.12.2016 нормативно-правовим обґрунтуванням позовної заяви і 04.01.207 додатковим обґрунтуванням позовної заяви, складеними та підписаними ОСОБА_2, фактично відтворено зміст позовної заяви; представник позивача брав участь у судових засіданнях 21.11.2016, 05.12.2016 і 10.01.2016.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що витрати з оплати послуг адвоката у сумі 2 000 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам і наданим послугам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на позивача; у решті заявлених до стягнення адвокатських витрат слід відмовити.
За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (01010, м. Київ, Бутишев провулок, буд. 21/17, офіс 2; ідентифікаційний код 20448234) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81400, АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3): 8 967 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 41 коп. заборгованості (страхового відшкодування); 1 630 (одун тисячу шістсот тридцять) грн. 79 коп. пені; 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 52 коп. 3% річних; 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на оплату послуг адвоката і 161 (сто шістдесят одну) грн. 31 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.01.2017.
Суддя О. Марченко