ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.01.2017Справа №910/21401/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ритм"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ"
про визнання частково недійсним договору
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Курбанова С.Р. (дов. б/н від 22.11.2016 року)
від відповідача Степанюк Д.О. (дов. № 2016/55 від 10.05.2016 року)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12 січня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-ритм" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" (надалі по тексту - відповідач) про визнання частково недійсним договору.
Позовні вимоги мотивовано тим, що встановлене пунктом 3.4. розділу 3 Договору поставки № СVS56868 від 18.11.2013 року коригування ціни частини товару, яке має українське походження до долару США є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України, та в силу своєї невідповідності закону є нікчемним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 року порушено провадження у справі № 910/21401/16 та призначено справу до розгляду на 22.12.2016 року.
20.12.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. У поданому відзиві відповідач зазначив, що положення чинного законодавства не містять заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Отже, коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонено та не суперечить чинному законодавству України.
Представник позивача в судове засідання 22.12.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.11.2016 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.12.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.01.2017 року.
У судовому засіданні 12.01.2017 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги. Заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Зважаючи на необґрунтованість доводів позивача, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.01.2017 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечив проти позову.
Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
18.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Ритм" (покупець) було укладено Договір поставки № СVS56868 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно специфікацій до цього договору, надалі пойменовані товар.
Згідно з пунктами 2.1., 3.1. Договору загальна кількість товару, а також ціна товару визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з пунктом 3.4. Договору.
В пункті 3.4.3. Договору сторони передбачили порядок розрахунку за товар у випадку часткової (повної) оплати після поставки Товару, із застосуванням базової ціни товару.
Відповідно до пункту 3.4.3.2. Договору в будь-якому випадку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов Договору, платіжним доручення шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній Специфікації.
Умовами пункту 3.4.3.3. Договору сторони погодили, що базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в Специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж 1 % в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної Специфікації.
В пункті 3.4.3.4.3. Договору зазначено: остаточна ціна товару = К1*((Базова ціна товару/К2 - ОЧ1/К3/К-ть - ОЧ2/К4/К-ть...- ОЧп/Кп/К-ть) - ОЧ1/К3/К-ть*Зм*М-ОЧ2/К4/К-ть*Зм*М...-ОЧп/Кп/К-ть*Зм*М)+ОЧ1/К-ть +ОЧ2/К-ть+...ОЧп/К-ть, де
-Базова ціна товару = ціна товару, вказана в Специфікації;
-К1 = курс банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури для здійснення остаточного розрахунку;
-К2 - курс банку долару США на дату підписання Специфікації;
-К3, К4...Кп = курс банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури для здійснення часткової оплати;
-Зм - коефіцієнт для розрахунку розміру знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній Специфікації;
-М- кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній специфікації;
-ОЧ1, 0Ч2..ОЧп = часткова оплата суми Специфікації;
-К-ть = кількість товару, вказана в Специфікації.
Відповідно до пункту 3.4.3.4.4. Договору у випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком, коригування остаточної ціни здійснюється за наступною формулою:
Остаточна ціна Товару = К1*((Базова ціпа Товару/К2 - ОЧ1/К3/К-ть - ОЧ2/К4/К-ть...- ОЧп/Кп/К-ть)-ОЧ1/К3/К-ть*Зм*М-ОЧ2/К4/К-ть*Зм*М...-ОЧп/Кп/К-ть*Зм*М)+ОЧ1/К-ть+ОЧ2/К-ть+...ОЧп/К-ть, де
-Базова ціна товару = ціна товару, вказана в Специфікації;
-К1 = курс банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури для здійснення остаточного розрахунку;
-К2 - курс банку долару США на дату підписання Специфікації;
-К3, К4...Кп = курс банку долару США на дату фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника;
-Зм - коефіцієнт для розрахунку розміру знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній Специфікації;
-М- кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній специфікації;
-ОЧ1, 0Ч2...ОЧп = часткова оплата суми Специфікації;
-К-ть = кількість товару, вказана в Специфікації.
Згідно з пунктом 3.5. Договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в пункті 3.4 цього Договору чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.
Пунктом 3.6. Договору визначено, що при коригуванні ціни і загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті товару частинами коригування до видаткової накладної надається постачальником після остаточної та повної сплати покупцем на товар.
Згідно з пунктом 3.7. Договору оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, з урахуванням положень цього договору.
Пунктом 4.1. Договору сторонами узгоджено, що поставка товару здійснюється у строк, вказаний в Специфікації, однак не раніше зарахування на банківський рахунок постачальника попередньої оплати в повному обсязі, якщо здійснення попередньої оплати передбачено у відповідній Специфікації.
Відповідно до умов пункту 6.1. Договору сторона, яка порушила умови цього договору, відшкодовує іншій стороні завдані своїми діями чи бездіяльністю збитки в повному обсязі в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Пунктом 7.1. Договору поставки передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що встановлене пунктом 3.4. розділу 3 Договору поставки № СVS56868 від 18.11.2013 року коригування ціни частини товару, яке має українське походження до долару США є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України, та в силу своєї невідповідності закону є нікчемним.
У поданому відзиві відповідач зазначив, що положення чинного законодавства не містять заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Отже, коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонено та не суперечить чинному законодавству України.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частина 2 статті 180 Господарського кодексу України передбачає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При цьому, за змістом частини 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Підставою недійсності правочину (його частини), у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори (певні умови договору) можуть бути визнані недійсними лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів (певних умов договору) недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.
За змістом статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року за №11 за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).
Як зазначено у пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року за №11 у силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.
При цьому не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).
У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо).
Проаналізувавши умови Договору, суд приходить до висновку про погодження його сторонами усіх істотних для даного Договору умов, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про його укладеність.
У силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей).
Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України закріплено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 2 статті 632 Цивільного кодексу України).
Отже, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають зміну, у тому числі збільшення ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену, в даному випадку збільшену, ціну товару, тобто, доплатити суму збільшення ціни товару.
При цьому, законодавство України, у тому числі статті 265, 190 Господарського кодексу України, статті 632 і 655 Цивільного кодексу України, не містять імперативних приписів про те, що ціна товару в договорі повинна бути тільки фіксованою, тобто такою, що не може бути зміненою після укладення договору.
Також, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплено принцип свободи договору, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Пунктом 3.5. Договору сторони погодили вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в пункті 3.4 цього Договору, чинною протягом всього строку дії цього Договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов Договору.
Враховуючи принцип свободи договору та відсутність на це законодавчих обмежень (імперативу), передбачений Договором порядок збільшення ціни товару, в залежності від показників певних курсів валют на певні дати, може передбачатися сторонами в договорах поставок.
Положення чинного законодавства не містять заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.
Отже, коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонено та не суперечить чинному законодавству України.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в позові.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання частково недійсним договору не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод (їх частини) недійсними.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ритм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" про визнання пункту 3.4. розділу 3 Договору поставки № СVS56868 від 18.11.2013 року недійсним.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ритм" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.01.2017 року
Суддя С.В. Стасюк