ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а тел. 61-72-21
11.01.2017 р. Справа № 907/268/16
Суддя господарського суду Пригара Л.І.
розглянувши заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельного підприємства „Гофротара - Закарпаття”, м. Мукачево б/н, б/д (вх. № 02.5.1-14/1677/16 від 28.12.2016 року) про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2016 року у справі № 907/268/16 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ОСОБА_2", м. Київ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВТП "Гофротара - Закарпаття", с. Павшино Мукачівського району про стягнення 289 136 грн. 98 коп., в тому числі 197 645 грн. 49 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № LC4050-07/10 від 02.08.2010 року, 84 611 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань та 6 880 грн. 45 коп. три проценти річних, з участю представників сторін: від заявника (боржника, відповідача) - не з'явився, від стягувача (позивача) - ОСОБА_3, довіреність № 19-12/16-42 від 19.12.2016 року,
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.06.2016 року у справі № 907/268/16 позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ОСОБА_2" було задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВТП „Гофротара-Закарпаття”, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, вул. Волошина, 8 (код ЄДРПОУ 32513926) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Райффайзен ОСОБА_2”, м. Київ, просп. Московський, 9, корпус 5 (код ЄДРПОУ 34480657) суму 289 136 грн. 98 коп., в тому числі 197 645 грн. 49 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № LC 4050-07/10 від 02.08.2010 року, 84 611 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань та 6 880 грн. 45 коп. три проценти річних, а також суму 4 337 грн. 06 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2016 року у справі 907/268/16 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення було видано наказ від 02.11.2016 року у справі № 907/268/16.
28.12.2016 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВТП „Гофротара-Закарпаття” звернулось до суду із заявою б/н, б/д про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2016 року у справі № 907/268/16, в якій просить суд розстрочити виконання рішення суду рівними щомісячними частинами на 12 місяців. В обґрунтування поданої заяви посилається на важке фінансове становище товариства, що склалося внаслідок критичної ситуації на ринку упаковки - гофротари, скорочення реалізації продукції та затримки оплати контрагентами поставленої їм продукції, що призвело до недотримання відповідачем графіку лізингових платежів та утворення заборгованості перед позивачем. З посиланням на звітність товариства, зазначає, що у нього, крім заборгованості перед позивачем, наявні і інші зобов'язання, а саме, заборгованість з оплати праці працівникам підприємства на суму 216 980 грн. 48 коп., заборгованість за довгостроковими кредитами банків, недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску на суму 85 996 грн. 55 коп., дебіторська заборгованість за продукцію, роботи, товари, послуги на суму 525 102 грн. 12 коп., розстрочене грошове зобов'язання по сплаті ПДВ в сумі 75 476 грн., заборгованість за енергоносії в розмірі 153 965 грн. 54 коп. Покликається також на відсутність коштів на рахунку товариства в банківських установах, на підтвердження чого до заяви долучено довідку ПАТ “Креді ОСОБА_4” № 51202-05/362 від 26.12.2016 року та ПАТ “Акціонерний банк “Південний”. З врахуванням наведених обставин стверджує, що негайне примусове стягнення суми боргу на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ОСОБА_2" згідно рішення суду у даній справі призведе до зупинки діяльності товариства, що буде мати наслідком його неплатоспроможніcть як платника податків, звільнення працівників підприємства та банкрутство товариства.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29.12.2016 року заяву ТОВ ВТП „Гофротара - Закарпаття” про розстрочку виконання рішення у даній справі призначено до розгляду на 06.01.2017 року.
В судовому засіданні 06.01.2017 року брали участь представники сторін: від заявника (боржника, відповідача) - ОСОБА_5, довіреність б/н від 03.01.2017 року, від стягувача (позивача) - ОСОБА_3, довіреність № 19-12/16-42 від 19.12.2016 року, оголошувалась перерва за згодою сторін у відповідності до ст. 77 ГПК України до 11.01.2017 року.
Представник боржника в засіданні 06.01.2017 року вимоги заяви підтримав та просив суд задоволити її шляхом розстрочення виконання рішення суду рівними щомісячними частинами на 12 місяців.
В судове засідання після оголошеної перерви представник боржника не з'явився.
Представник стягувача в судовому засіданні після оголошеної перерви, подала суду заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення, якими просить суд відмовити в її задоволенні. В обґрунтування поданих заперечень покликається на те, що відповідачем належним чином не обґрунтовано необхідності надання йому розстрочки виконання рішення у даній справі, а долучені до заяви документи не є беззаперечними доказами неплатоспроможності боржника та не підтверджують об'єктивність зазначених боржником обставин на підтвердження його важкого матеріального становища.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельного підприємства „Гофротара - Закарпаття”, м. Мукачево б/н, б/д (вх. № 02.5.1-14/1677/16 від 28.12.2016 року) про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2016 року у справі № 907/268/16, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 06.01.2017 року, дослідивши подані сторонами в обґрунтування своїх тверджень документи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про розстрочку виконання рішення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною ОСОБА_5 України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також, не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Приписами п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013 за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання належать, окрім іншого, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Конституційний Суд України також зазначив, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Виходячи з аналізу положень статтей 116, 121 Господарського процесуального кодексу України і статті 36 Закону України „Про виконавче провадження”, Конституційний Суд України констатував висновки про наявність підстав вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Відтак, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне її надання на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує принципи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Зазначеної позиції притримується і Вищий господарський суд України у постановах № 5023/2408/11 від 08.11.2012 року, № 907/167/13-г від 20.11.2014 року.
Матеріалами справи підтверджується скрутний фінансовий стан товариства відповідача (боржника). Як вбачається з фінансового звіту товариства за 9 місяців 2016 року, товариство є збитковим, у нього наявна заборгованість з оплати праці працівникам товариства, заборгованість за довгостроковими кредитами банків, недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску, розстрочене грошове зобов'язання по сплаті ПДВ, заборгованість за енергоносії.
Заявником подано докази відсутності достатньої суми коштів на рахунках відповідача у ПАТ “Креді ОСОБА_4” (залишок коштів станом на 26.12.2016 року 0 грн. 31 коп.) та ПАТ “Акціонерний банк “Південний” (залишок коштів станом на 27.12.2016 року - 19 грн. 96 коп.).
Враховуючи те, що у відповідача (боржника, заявника) існують обставини щодо винятковості фінансової та господарської ситуації, пов'язаної з неможливістю негайного виконання рішення, розстрочка виконання рішення дозволить підприємству провести реальну оплату боргу без знищення підприємства, як такого.
Визначаючи термін розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суспільне значення товариства, яке є одним з останніх виробничих підприємств в регіоні, а також те, що сума, яка присуджена до стягнення за рішенням суду в значній мірі складається з трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, тобто додаткових нарахувань, з метою задоволення господарських інтересів обох сторін та недопущення можливих негативних наслідків примусового виконання рішення суду у встановлені законодавством строки та реального виконання рішення.
За таких обставин, заява відповідача (боржника, заявника) про розстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню частково, шляхом надання розстрочення виконання рішення рівними частинами на 6 місяців.
Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України,
суд ухвалив:
1. Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство „Гофротара - Закарпаття”, м. Мукачево б/н, б/д (вх. № 02.5.1-14/1677/16 від 28.12.2016 року) про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2016 року у справі № 907/268/16 задоволити частково.
2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2016 року у справі № 907/268/16 на 6 (шість) місяців відповідно до наступного графіку:
до 11 лютого 2017 року - 48 189 (Сорок вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень) грн. 50 коп., а також 4 337 (Чотири тисячі триста тридцять сім гривень) грн. 06 коп. судового збору;
до 11 березня 2017 року - 48 189 (Сорок вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень) грн. 50 коп.;
до 11 квітня 2017 року - 48 189 (Сорок вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень) грн. 50 коп.;
до 11 травня 2017 року - 48 189 (Сорок вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень) грн. 50 коп.;
до 11 червня 2017 року - 48 189 (Сорок вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень) грн. 50 коп.;
до 11 липня 2017 року - 48 189 (Сорок вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень) грн. 48 коп.
3. Копію ухвали надіслати учасникам спору.
4. Ухвала набирає законної сили з дня її винесення.
Суддя Пригара Л.І.