Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
13 січня 2017 року Справа № 805/397/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконним рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (Далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Далі - Відповідач) з вимогами:
визнати незаконним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Приватного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про визнання договору №1/10/6м/0079 від 12.09.2014 року банківського вкладу нікчемним;
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Приватного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» щодо не включення інформації про вкладника ОСОБА_1 (договор №1/10/6м/0079 від 12.09.2014 року) в повний список вкладників банку, які мають право на відшкодування засобів по вкладах у Банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 20000,00 грн.;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести інформацію про вкладника банку ОСОБА_1 (договор №1/10/6м/0079 від 12.09.2014 року) в повний список вкладників банку, які мають право на відшкодування засобів по вкладах у Банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 20000,00 грн. і надати до Фонду;
зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_1 суму депозитного вкладу, що гарантується, в розмірі 20000,00 грн. згідно з угодою №1/10/6м/0079 від 12.09.2014 року.
Відповідно до частини 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, в порядку частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим, як визначено пунктом 4 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство - це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Так, частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Положеннями статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання предметної підсудності адміністративних справ.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати незаконним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Приватного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про визнання договору банківського вкладу нікчемним та визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Приватного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» щодо не включення інформації про вкладника ОСОБА_1 (договор №1/10/6м/0079 від 12.09.2014 року) в повний список вкладників банку, які мають право на відшкодування засобів по вкладах у Банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 20000,00 грн., а також зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести інформацію про вкладника банку в повний список вкладників, які мають право на відшкодування засобів по вкладах у Банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 20000,00 грн. та зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити суму депозитного вкладу, що гарантується, в розмірі 20000,00 грн.
З підстав викладеного суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З огляду на те, що в порядку статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
У свою чергу, статтею 1 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
В свою чергу, суд вважає необхідним звернути увагу позивача у даній справі, що при вирішенні розглядаємого питання, крім зазначених вище норм законодавства, суд враховує позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові № 21-4846а15 від 16.02.2016 року та постанові № 21-286а16 від 15.06.2016 року.
Адже частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Отже, в силу приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновки Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права, викладені у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16, є обов'язковими для застосування і під час розгляду заявленого позову.
Підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду України відсутні.
Таким чином, спір, який виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку що у відкритті провадження в адміністративній справі доцільно відмовити.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що в порядку частини 5 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 1, 2, 3, 17, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконним рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що заявлений спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в загальному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Молочна І. С.