11 січня 2017 року м. Київ К/800/385/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_1 Визнано протиправною діяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо не здійснення нарахування і виплати судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків з 01 по 30 вересня 2016 року. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків з 01 по 30 вересня 2016 року. В задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Судами встановлено, що Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області.
Наказом в.о. голови Лисичанського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2013 року №7 позивача зараховано до штату суду із посадовим окладом згідно з штатним розписом та одночасно встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, як такому, що має стаж роботи на посаді судді станом на 30 жовтня 2013 року 0 років 0 місяців 0 днів.
Указом Президента України від 14 лютого 2015 року №81/2015 "Про переведення суддів" позивача переведено на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області.
Наказом голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 березня 2015 року №03-ос.с позивача призначено на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області в порядку переведення у межах п'ятирічного строку з 06 березня 2015 року, встановлено оклад згідно з штатним розписом та щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 06 березня 2015 року, в зв'язку з наявністю стажу роботи станом на 06 березня 2015 року 01 рік 04 місяці 07 днів.
Наказом в.о. голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року № 04-ос.с відповідно до пункту 5 статті 133 та статті 135 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" позивачу припинено виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року, в зв'язку з наявністю стажу роботи станом на 28 квітня 2016 року 1 рік 4 місяці 29 днів.
Наказом голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року № 10-ос.с відповідно до статті 22 Конституції України та Рішення Ради суддів України від 22 липня 2015 року №73 скасовано попередній наказ від 03 квітня 2015 року №04-ос.с в частині припинення ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років з 28 квітня 2015 року та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 19 серпня 2015 року.
22 квітня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату заборгованості із щомісячної доплати та подальше її нарахування, однак доплата за вислугу років з розрахунку 15 відсотків посадового окладу йому нараховано не було.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав, що судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше трьох років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, із набуттям чинності вказаним законом не втрачають право на отримання такої доплати та мають право на її отримання до набуття ними стажу роботи на посаді роботи судді до трьох років.
Апеляційний суд, приймаючи протилежне рішення, виходив з того, що 29 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII (далі - №192-VIII), яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453 викладено в новій редакції, та, зокрема, частиною 5 його статті 133 передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків посадового окладу.
Прикінцеві та перехідні положення Закону №192-VIII не містять застережень стосовно збереження за суддями, які на момент набрання ним чинності мали стаж роботи на посаді судді менше 3 років, щомісячної доплати за вислугу років, яку вони отримували відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом №192-VIII
Згідно зі статтею 147 Конституції України, єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.
На сьогодні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»), щодо визначення суддівської винагороди не визнані неконституційними, відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України.
За цих обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки стаж роботи позивача на посаді судді є меншим ніж три роки, відсутні підстави для виплати щомісячної доплати за вислугу років відповідно до частини п'ятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить його судове рішення і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Скаргу мотивує тим, що положення Закону №192-VIII щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у взаємозв'язку із статтею 58 Конституції України застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набуття ним чинності. Вважає безпідставним посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду України від 01 листопада 2016 року у справі № 812/627/15, оскільки предметом її розгляду були не порушені трудові права особи, а конституційні та бюджетні правовідносини.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, з огляду на практику Верховного Суду України у даній категорії справ, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.К. Черпак