Справа № 826/3659/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
11 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Бужак Н.П. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представників позивача Савчув М.Ю., Заболоцький О.О., представника відповідача Мороз О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» до Міжрегіонального Головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Бершка Україна» (далі - Товариство) є юридичною особою та перебуває на обліку в Міжрегіональному Головному управлінні ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників. позивач є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах.
У 2013 та 2014 роках Товариство здійснювало виплату дивідендів на користь учасника - юридичної особи-нерезидента, у зв'язку із чим у кожному році сплачувало авансовий внесок з податку на прибуток: сума авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого Товариством у зв'язку із виплатою дивідендів у серпні 2013 року, становить 5 700 000 гривень, сума авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого Товариством у зв'язку із виплатою дивідендів у березні 2014 року, становить 1 193 828 гривень.
17 вересня 2013 року Товариство звернулось до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - Інспекція) із заявою щодо зарахування суми авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого Товариством у зв'язку із виплатою дивідендів у 2013 році у розмірі 5 700 000 (п'ять мільйонів сімсот тисяч) гривень у зменшення авансових внесків з податку на прибуток. Листом від 08.10.2013 №4086/10/26-59-20-04-28 Інспекція відмовила у задоволенні вищезазначеної заяви Товариства із посиланням на те, що «зменшення нарахованих зобов'язань з податку на прибуток на суму авансового внеску при виплаті дивідендів відбувається виключно за підсумками звітного року».
16 червня 2014 року Товариство звернулось до Інспекції із заявою щодо зарахування суми авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого Товариством у зв'язку із виплатою дивідендів у 2014 році у розмірі 1 193 828 (один мільйон сто дев'яносто три тисячі вісімсот двадцять вісім) гривень у зменшення авансових внесків з податку на прибуток. У відповідь на вказаний лист Інспекція запропонувала Товариству подати окремі заяви щодо зарахування суми авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого у зв'язку із виплатою дивідендів у березні 2014 року, у зменшення авансових внесків з податку на прибуток, що підлягали сплаті у 2014 році, частинами, що не перевищують 49 000 гривень. Товариство надало Інспекції такі заяви 15 липня 2014 року.
18 травня 2015 року Інспекцією проведена камеральна перевірка податкової звітності Товариства щодо своєчасності сплати авансового внеску з податку на прибуток за червень-грудень 2014 року, за результатами якої Інспекція склала Акт камеральної перевірки №256/26-59-15-06-94 від 18 травня 2015 року, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за червень-грудень 2014 року.
На підставі вказаного акта Інспекція винесла Податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №0030091506 та №0030101506, якими до Товариства застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 937 514,99 гривень.
Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2015 року у справі №826/23904/15, яка набрала законної сили 04 лютого 2016 року, позов було задоволено:
- визнано протиправною відмову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві у зарахуванні авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 5 700 000 грн., сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» у 2013 році у зменшення авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна»;
- визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві від 29 травня 2015 року № 0030091506 та №0030101506;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві зарахувати авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 5 700 000 грн, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» у 2013 році у зменшення авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті позивачем, з червня 2014 року та здійснити відповідне коригування у картці особового рахунку.
Не зважаючи на це, 02.02.2016 Міжрегіональним Головним управлінням ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників прийнято податкову вимогу №12-23, згідно якої станом на 01.02.2016 сума податкового боргу ТОВ «Бершка Україна» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 7 615 051,72 грн, з якої: за основним платежем 5 818 202, 24 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1 181 765, 66 грн., пеня - 615 083, 82 грн.
03.02.2016 Міжрегіональним Головним управлінням ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників прийнято рішення №2328/10/28-10-23-26 про опис майна ТОВ «Бершка Україна» у податкову заставу.
Не погоджуючись із такою вимогою та рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 02.02.2016 року №12-23, надіслану Міжрегіональним Головним Управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників Товариству з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна»;
- зобов'язати Міжрегіональне Головне Управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників здійснити коригування даних у картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу, визначеного у податковій вимозі від 02.02.2016 року №12-23, надісланій Міжрегіональним Головним Управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників Товариству з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіонального Головного Управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03.02.2016 №2328/10/28-10-23-26 про опис майна у податкову заставу, надіслане Міжрегіональним Головним Управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників Товариству з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна»;
- зобов'язати Міжрегіональне Головне Управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників зарахувати авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 5 700 000 (п'ять мільйонів сімсот тисяч) гривень, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» у 2013 році, у зменшення авансових внесків з податку на прибуток, що підлягали сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна», з червня 2014 року та здійснити відповідне коригування даних у картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна недоїмка виникла у ТОВ «Бершка Україна» на підставі податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.05.2015 № 0030091506 та №0030101506, які були скасовані рішенням суду.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний податковий борг виник у зв'язку із відмовою Інспекції зарахувати суми авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого Товариством у зв'язку із виплатою дивідендів у 2013 та 2014 роках у зменшення авансових внесків з податку на прибуток. У зв'язку із цим, Інспекцією було винесено податкові повідомлення-рішення від 29.05.2015 № 0030091506 та №0030101506.
Пунктом 54.3 ст. 54 ПК передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, що передбачені пп.пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК.
За змістом п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до абз. 1, 4 п. 56.18 ст. 56 ПК, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Як зазначалося, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2015 року у справі №826/23904/15 вказані податкові повідомлення-рішення було скасовано та зобов'язано Інспекцію зарахувати відповідні суми авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого Товариством у зв'язку із виплатою дивідендів у зменшення авансових внесків з податку на прибуток.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, у згаданому рішенні суд вказав, що Інспекцією безпідставно відмовлено у зарахуванні авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 5 700 000 грн., сплаченого позивачем у 2013 році у зменшення авансових внесків з податку на прибуток.
Згідно з наказом ДФС від 01.10.2015 (тобто під час розгляду та до винесення рішення в адміністративній справі № 826/23904/15) № 743 «Про забезпечення виконання пункту 64.7 статті 64 глави 6 розділу ІІ Податкового кодексу України» з позивача з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві переведено на податковий облік до Офісу великих платників (відповідача).
Як зазначає відповідач, разом із переходом до нього на облік позивача були передані інтегровані картки ТОВ «Бершка Україна», у яких за позивачем обліковувався податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств, що і стало безпосередньою підставою для винесення оскаржуваної вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що Офіс великих платників податків не є стороною у справі № 826/3659/16, а відтак, позбавлений можливості створити ID-проект електронних карток зазначеної справи в БД АІС «Суди» ІС «Податковий блок».
Проте, на думку апеляційного суду наявність технічних перешкод у веденні баз даних податкового органу не може бути підставою для покладення на платника податків додаткового податкового навантаження та збільшення його податкових зобов'язань.
Окрім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до доповідної записки від 19.05.2016 №5389/28-10-42-2-17 начальнику Міжрегіонального Головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників Бамбізову Є.Є., з метою виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2015 просять надати доручення: управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем: відобразити зменшення суми нарахованих авансових внесків з податку на прибуток у зв'язку із виплатою девидендів у розмірі 5 700 000 грн. по декларації за 2013 рік від 03.03.2014 №9091076345 в ІКПП; управлінню погашення боргу щодо відкликання податкової вимоги від 02.02.2016 №12-23 та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 03.02.2016 №2328/10-28-10-23-26. Проте до суду не було надано доказів виконання зазначеного доручення.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, у випадку несплати у встановлені законом строки узгодженого податкового зобов'язання, у платника податків виникає податковий борг, а податковий орган при цьому приймає податкову вимогу.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач необґрунтовано обліковує за позивачем податковий борг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування оскаржуваної податкової вимоги.
Відповідно до пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 ПК, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Пунктом 89.3 ст. 89 ПК встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Таким чином, враховуючи те, що як зазначено вище, позивач не має податкового боргу, то право податкової застави у цьому випадку не виникає, а тому рішення відповідача про опис майна у податкову заставу також є безпідставним та підлягає скасуванню.
Щодо решти позовних вимог, то апеляційний суд звертає увагу на таке.
Спосіб захисту порушеного права має бути ефективним з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що «спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».
Враховуючи, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали відомості електронних баз даних відповідача, які, не зважаючи на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2015 року у справі № 826/23904/15, не були змінені, та, враховуючи необхідність ефективності способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог також в частині зобов'язання відповідача зарахувати авансовий внесок з податку на прибуток та здійснити відповідні коригування у картці особового рахунку ТОВ «Бершка Україна».
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року - без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Н.П. Бужак
Суддя Є.О. Сорочко
Повний текст рішення виготовлений 12.01.2017.
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Бужак Н.П.
Сорочко Є.О.