01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Справа: № 810/3278/15 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
11 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря: Лісник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, Голови Правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності та дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач-1), Голови Правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 16.06.2016 р., просив:
- визнати протиправними дії/бездіяльність Пенсійного фонду України та Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича за відмову надати об'єктивну відповідь позивачу на його звернення відповідно до ст.ст. 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати відповідачів надати позивачу обґрунтовану та вмотивовану відповідь відповідно до ст.ст. 15, 16, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» з викладенням мотивів відмови;
- зобов'язати відповідачів притягнути до адміністративної відповідальності та звільнити з посади начальника Управління пенсійного фонду України в м. Броварах ОСОБА_5 за невиконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. та за надання до виконавчої служби листів з повідомленням про повне виконання рішення суду, в той час коли перерахунок пенсії позивачу в повному обсязі не зроблений до цього часу;
- визнати протиправними дії відповідачів за відмову повідомити позивачу, які закони набрали законної сили з 01.11.2011 р. та які всупереч ст. 58 Конституції України були застосовані до позивача при нарахуванні пенсії;
- зобов'язати відповідачів повідомити позивача про зміни в пенсійному законодавстві України та Конституції України з 01.11.2011 року, згідно з якими було зроблено перерахунок пенсії позивачу;
- визнати протиправними дії відповідачів за відмову виконувати рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 р., яка до цього часу не виконана, не здійснено перерахунок пенсії позивачу відповідно рішення судів та не виплачено заборгованість по пенсійним виплатам;
- визнати протиправними дії відповідачів за відмову виконувати рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 згідно із заявленими принципами пропорційності і справедливості при нарахуванні пенсії позивачу та за відмову виконувати рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008;
- визнати протиправними дії відповідачів за здійснення перерахунку пенсії позивачу з 01.11.2011 року всупереч ст. 58 Конституції України;
- визнати протиправними дії відповідача, який підвередив узурпацію прав позивача Управлінням пенсійного фонду України в м. Бровари та здійснив дискримінаційне переведення позивача на пенсію відповідно до заробітної плати без його заяви та згоди;
- визнати протиправними дії відповідачів за незабезпечення перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2014 року відповідно до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» із розміру 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідачів забезпечити отримання пенсійних виплат з 01.01.2014 року відповідно до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» із розміру 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком та як постраждалому від ЧАЕС III категорії;
- зобов'язати відповідачів забезпечити виконання рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 та заявленим принципам пропорційності підпорядкованими йому органами при нарахуванні пенсії позивачу та іншим особам, а також виконання рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008;
- зобов'язати відповідачів забезпечити отримання позивачем пенсійних виплат відповідно до ст. 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із розміру 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком та як постраждалим від ЧАЕС III категорії з 01.11.2011 р.;
- зобов'язати відповідачів, відшкодувати матеріальні збитки позивачу в розмірі триста тисяч гривень (300000 грн.), які підтверджуються безпідставним переведенням позивача з 01.11.2011 р. з пенсії відповідно до ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» із розміру 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, та призначенням йому пенсії на власний розсуд без його заяви та без повідомлення про правові підстави для переводу на іншу пенсію;
- зобов'язати відповідачів відшкодувати моральні збитки позивачу в розмірі сто тисяч гривень (100000 грн.), які зазнав позивач, отримуючи біля половини належної йому пенсії. При цьому позивач зазнав тяжких моральних страждань, через нестачу коштів на лікування та утримання сім'ї;
- зобов'язати відповідачів компенсувати втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати згідно із законом.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року адміністративного позов в частині позовних вимог, що стосуються призначення, обчислення та перерахунку пенсії позивача, було залишено без розгляду, а в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду першої інстанції, а також скасувати ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року про роз'єднання позовних вимог та передачу справи за підсудністю, від 01 червня 2016 року про повернення позивачу заяв про збільшення та доповнення позовних вимог і розглянути його заяву про збільшення позовних вимог від 08 вересня 2016 року та позовні вимоги, викладені в заяві від 16 червня 2016 року, і ухвалити нову постанову про їх задоволення в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_2, заявлені в адміністративному позові у даній справі, з урахуванням заяви про їх уточнення та збільшення, складаються з позовних вимог щодо перерахунку і виплати його пенсії та щодо оскарження дій/бездіяльності відповідачів при розгляді звернення позивача в порядку ЗУ «Про звернення громадян», притягнення до відповідальності посадової особи за невиконання судового рішення.
Щодо позовних вимог стосовно перерахунку і виплати пенсії позивача:
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 р., залишеною без змін ухвалою КААС від 28.01.2016 р. позовні вимоги ОСОБА_2 роз»єднані у самостійне провадження та передано на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області.
Отже, в провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться адміністративна справа № 810/5763/15 за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України та Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в межах якої судом розглядаються ті ж самі позовні вимоги стосовно перерахунку та виплати пенсії позивачу, що й заявлені ОСОБА_2 у цій адміністративній справі ( з урахуванням заяви про їх збільшення та уточнення), тобто в цій частині предмет і підстава позову є тотожними.
Щодо іншої частини позовних вимог:
19.05.2015 р. позивач звернувся до Пенсійного фонду України в порядку ЗУ «Про звернення громадян» зі скаргою, в якій просив:
- зобов'язати УПФУ у м. Броварах нараховувати йому пенсію відповідно до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» із розміру 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування» або зобов'язати УПФУ у м. Броварах перевести його на пенсію відповідно до ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі в два рази більшому за пенсію інваліда війни III групи. Відповідно рішення Конституційного суду від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 та заявленим принципам пропорційності і справедливості пенсія інваліда війни II групи має бути в два рази більшою за пенсію інваліда війни III групи;
- зобов'язати УПФУ у м. Броварах виконати рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. та здійснити перерахунок пенсії за жовтень 2011 року відповідно рішення суду;
- притягнути до відповідальності ОСОБА_5 за невиконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. за надання до виконавчої служби листів з повідомленням про повне виконання рішення суду, в той час, коли перерахунок пенсії позивачу в повному обсязі не зроблений;
- притягнути до відповідальності ОСОБА_5 за відмову перевести його на пенсію відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» без пояснення причин;
- компенсувати завдані йому збитки через неправомірні дії ОСОБА_5, яка з 2007 року нараховувала та сплачувала заявнику зменшену пенсію, за рахунок ОСОБА_5;
- повідомити ким та коли внесені зміни до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб»;
- повідомити, чому розмір нарахованої йому пенсії суперечить рішенню Конституційного Суду України від 25.01.2012 р.;
- пояснити, чому заборгованість по пенсії не сплачена у вересні 2011 року;
- роз'яснити, на яких підставах представник УПФУ під час розгляду апеляційної скарги 02.12.2014 р. в Київському апеляційному адміністративному суду в адміністративній справі № 361/3909/2014-а, щоб уникнути покарання, повідомив, що УПФУ неодноразово зверталося до казначейства з приводу сплати боргу, але ОСОБА_5 повідомила, що не зверталася до казначейства за сплатою боргу.
- роз'яснити, чи діють всі рішення Конституційного Суду України на території м. Бровари та чому ОСОБА_5 відмовляється виконувати ці рішення та не перераховує пенсію позивачу пропорційно та справедливо.
Позивач, вважаючи, що відповідачі протиправно не надали йому об'єктивну відповідь на вказане звернення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо перерахунку і виплати пенсії позивача, суд першої інстанції керувався п. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України та виходив з того, що в провадженні іншого суду перебуває справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що скарга позивача була розглянута відповідачами з дотриманням вимог чинного законодавства, в його присутності, на особистому прийомі і за результатами її розгляду йому надано ґрунтовну та мотивовану відповідь, а також з того, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень притягнути до відповідальності та звільнити його працівника не належить до завдань адміністративного судочинства у розумінні ст.ст. 2, 17 КАС України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), Інструкцією з діловодства у Пенсійному фонді України, затвердженою наказом Пенсійного фонду України від 03.07.2012 р. № 107 (далі - Інструкція № 107), Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в Пенсійному фонді України, затвердженою наказом Пенсійного фонду України від 16.10.2003 р. № 101 (далі - Інструкція № 101).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР закріплено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 15, ч. 1, 2 ст. 16 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Пунктом 5 Інструкції № 107 передбачено, що в разі звільнення працівника, відповідального за діловодство, а також разі його відпустки, відрядження чи тривалої відсутності з інших причин усі не виконані, не закриті справи та не передані до архіву службові документи за вказівкою його безпосереднього керівника передаються особі, що його заміщує, з відповідної відміткою в реєстраційно-контрольних довідниках.
У п. 4.4, 6.1 Інструкції № 101 закріплено, що звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги Героїв Рядянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, Героїв України, інвалідів Великої Вітчизняної війни, народних депутатів України розглядаються Головою Правління Фонду (начальниками регіональних і територіальних управлінь).
Якщо Голова Правління Фонду (начальник регіонального і територіального управління) тимчасово відсутній (відрядження, відпустка тощо) розгляд таких звернень здійснює особа, яка виконує його обов'язки.
Облік особистого прийому громадян ведеться на реєстраційно-контрольних картках або в журналах.
Згідно з п. 13, 30, 48, 154, 159, 161, 207, 208, 222 Інструкції № 107 документ повинен містити обов'язкові для певного його виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування установи - автора документа, назву виду документа (крім листів), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис.
Індексація документів полягає у присвоєнні їм умовних позначень - індексів, які надаються документам під час їх реєстрації.
Для вихідних документів реєстраційний індекс складається з порядкового номера і доповнюється індексом структурного підрозділу, що підготував документ до відправлення.
Документи підписуються посадовими особами Пенсійного фонду України в межах своїх повноважень, визначених у Положенні про Пенсійний фонд України, положеннях про структурні підрозділи, посадових інструкціях, наказі про функціональні повноваження Голови правління та заступників Голови правління Пенсійного фонду України. У зазначених документах визначається також порядок підписання документів іншими особами у разі відсутності керівника та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати.
Реєстрація документів полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів провадиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації.
У Пенсійному фонді України застосовується автоматизована форма реєстрації документів (з використанням спеціальної комп'ютерної програми АСЕДО).
При автоматизованій реєстрації документів виготовляється реєстраційно-контрольна картка, яка разом з документом передається виконавцеві, а діловодна служба, яка здійснює контроль за виконанням документів замість контрольної картотеки формує перелік документів, взятих на контроль.
Для реєстрації документів застосовується єдина реєстраційно-контрольна картка, придатна для оброблення на персональному комп'ютері.
Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.
Для відправки кореспонденції через поштові відділення зв'язку складається реєстр відправлень в двох примірниках, де зазначаються адреса та повне найменування адресата, вага, вартість та вихідний номер відправлення.
Не допускається надсилання або передача документів без їх реєстрації у службі діловодства.
До номенклатури справ включаються назви справ, що формуються та відображають усі ділянки роботи, яка документується в структурних підрозділах центрального апарату Фонду. До номенклатури справ вносяться також назви справ, що ведуться лише в електронній формі.
У п. 227, 235 Інструкції № 107 визначено, що під час формування справ слід дотримуватися таких загальних правил: вміщувати у справи тільки виконані документи від заголовків справ в номенклатурі; групувати у справи документи, виконані протягом одного календарного року, за винятком перехідних справ (ведуться протягом кількох років), особових справ; вміщувати у справи лише оригінали або у разі їх відсутності засвідчені в установленому порядку копії документів; не допускати включення до справ чорнових, особистих розмножених копій та документів, що підлягають поверненню; окремо групувати у справи документи постійного і тимчасового зберігання.
Листування групується за змістом та кореспондентською ознакою і систематизується в хронологічному порядку: документ-відповідь розміщується за документом-запитом.
Згідно з п. 2.3, 3.1, 3.2, 4.2, 7.1 Інструкції № 101 звернення, оформленні належним чином і подані до Пенсійного фонду України та його органів у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли до центрального апарату і органів Пенсійного фонду України, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження на реєстраційно-контрольних картках персонального комп'ютера або в журналі.
Конверти, в яких надійшли звернення по пошті (вирізки з них), збігаються разом з пропозицією, заявою, скаргою.
Журнальна форма реєстрації пропозицій, заяв і скарг та обліку особистого прийому громадян допускається в регіональних і територіальних управліннях Фонду з річним обсягом надходження до 600 пропозицій, заяв та скарг і такою ж кількістю звернень громадян, поданих на особистому прийомі.
Після попереднього розгляду звернення громадян в день їх надходження, реєструються.
Документи щодо розгляду звернень громадян розміщуються у справах у хронологічному або алфавітному порядку. Кожна пропозиція, заява, скарга з усіма документами щодо її розгляду і вирішення становлять у справі самостійну групу і вміщуються у м'яку обкладинку.
На зверненні громадян після його розгляду та вирішення повинен бути напис «До справи» та підпис посадової особи, яка приймає рішення.
Отже, законодавством регламентовано порядок розгляду суб'єктами владних повноважень звернень громадян і надання їм відповідей, яким зокрема передбачено право особи, що звертається, знати про дату, час та місце розгляду її звернення, бути присутньою під час його розгляду, особисто викладати свої аргументи особі, яка здійснює перевірку порушених в ньому питань, та право на отримання відповіді на її звернення у межах строків, визначених законодавством.
При цьому, з викладених правових норм вбачається, що ПФУ повинен вести облік громадян, які були на особистому прийомі в уповноважених осіб під час розгляду їх звернень, відповідь на звернення має бути складена у письмовій формі, документ повинен містити всі необхідні реквізити, включаючи дату його складання та підпис уповноваженої особи, та після реєстрації як вихідної кореспонденції - направленим особі, яка звертається.
Крім того, оригінал або належним чином завірена копія відповіді, яка направляється особі, повинна бути долучена до її особової справи.
Колегія суддів встановила, що позивач є інвалідом війни 2 групи та перебуває на обліку УПФУ у м. Бровари Київської області /Т. 1 а.с. 6/.
19.05.2015 р. позивач звернувся до ПФУ зі скаргою на дії УПФУ у м. Бровари Київської області /Т.3 а.с.126-127/.
Крім іншого, у вказаній скарзі позивач просив повідомити його про час та місце її розгляду, бажаючи бути присутнім.
Разом з тим, як в позовній заяві , так і в ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 наполягав, що він не повідомлявся та не був присутнім під час розгляду його звернення взагалі.
При цьому, ані до суду першої інстанції, ані на виконання ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та від 05 грудня 2016 року /Т.3 а.с. 102-105, 185-187/ ПФУ не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач дійсно був повідомлений про дату, час та місце розгляду його скарги від 19.05.2015 і що він був присутнім під час її розгляду, як на цьому наполягав відповідач - ПФУ, що ставить під сумнів факт щодо дотримання прав ОСОБА_2, передбачених статтею 19 Закону № 393/96-ВР.
Водночас, частиною 2 статті 71 КАС України регламентовано презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі, на важливості та необхідності застосування якої неодноразово було наголошено в рішеннях Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення від 10.02.1995 р. у справі «Алене де Рібемон проти Форанції», від 09.03.1999 р. у справі «Лука проти Італії»).
На підтвердження своїх доводів щодо присутності ОСОБА_2 16.06.2015 р. ПФУ подав копії реєстраційних карток /Т.3 а.с. 167-169/ .
Однак, такі докази підтверджують доводи позивача про те, що він у 16.06.2015 р. лише приходив з власної ініціативи до пенсійного органу для реєстрації чергового звернення, а не для участі у розгляді його попередньої скарги від 19.05.2015 року, оскільки саме таке вбачається з копій вказаних електронних документів.
Допитана в ході апеляційного розгляду свідок - заступник директора департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України ОСОБА_10 зазначила, що вона не може назвати точної дати, коли саме і за яким зверненням позивач був у неї на прийомі та чи був взагалі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачі не довели перед судом дотримання права позивача бути обізнаним про дату, час та місце розгляду його звернення від 19.05.2015 р. і на участь у його розгляді.
Крім того, дослідивши оригінал особової справи ОСОБА_2, наданої ПФУ на вимогу суду /копії якої долучені до матеріалів справи Т.3 а.с. 110-159, Т. 4 а.с. 77-86/, апеляційний суд встановив, що матеріали не підшиті, не пронумеровані, та взагалі не містять відповіді на вказану скаргу позивача, а відповідь, на яку посилаються відповідачі /Т.4 а.с. 78-80/, виготовлена на чернетці, не завірена підписом уповноваженої особи, не містить відомостей про дату звернення позивача та про те, на яке саме звернення вона надана, не має відповідей на всі питання, поставлені ОСОБА_2 у скарзі від 19.05.2015 р., що суперечить вищенаведеним вимогам Інструкцій №№ 101, 107 та виключає наявність достатніх і необхідних правових підстав вважати, що ПФУ було належним чином виконано обов'язки, покладені на нього ст. 19 Закону № 393/96-ВР при розгляді спірного звернення позивача.
При цьому, доводи представника ПФУ про те, що в особовій справі повинні міститися лише копії відповідей, які не потребують наявності підпису, а оригінали завжди надсилаються заявникам, колегія суддів вважає не обґрунтованими і такими, що суперечать п.п. 13, 227 Інструкції № 107 , де чітко визначено, що всі документи повинні містити, зокрема підпис уповноваженої особи і у справі мають зберігатися виключно їх оригінали, а в разі їх відсутності - належним чином завірені копії.
Колегія суддів також звертає увагу й на те, що зазначена особова справа ОСОБА_2 не прошита, не пронумерована і сформована з порушенням хронологічного порядку, як таке передбачено Інструкціями №№ 101, 107, що унеможливлює встановлення дійсної періодики її формування і долучення до неї спірних документів, а рішення суду, у відповідності до вимог ст. 159 КАС України, повинно бути законним та обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.
Більш того, відповідачами не було виконано ухвалу КААС від 14.12.2016 р. /Т.3 а.с. 183-185/ та не надано суду доказів, які б підтверджували, що позивачу надсилалась письмова відповідь № 5559/Л-100 на його скаргу від 19.05.2015 р. саме 16.06.2015 р., як про таке стверджував представник ПФУ у судовому засіданні. При цьому, відповідь № 5559/Л-100, оригінал якої було оглянуто судом і копія якої міститься у матеріалах справи /Т. 1 а.с.12-13/, датований 26.06.2015 р., що вказує на пропуск ПФУ місячного строку розгляду звернення позивача, регламентованого ст. 20 Закону № 393/96-ВР.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали особової справи документу від вказаної дати взагалі не містять, а на відповіді за вказаним номером ручкою проставлено іншу дату - 16.06.2015 р. /Т.3 а.с.111/.
Таким чином, вищезазначені обставини у їх сукупності виключають правові підстави вважати, що скарга позивача від 19.05.2015 р. була розглянута із наданням позивачу письмової відповідні у порядку, визначеному ст.ст. 18-20 Закону № 393/96-ВР та Інструкціями №№ 101, 107.
Враховуючи вищевикладене та перевіряючи оскаржувані дії/бездіяльність відповідачів у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що дії ПФУ при розгляді звернення позивача (скарга від 19.05.2015 р.) були вчинені не у спосіб, визначений чинним законодавством, недобросовісно, нерозсудливо та без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, а отже, є протиправними, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.
Приходячи до такого висновку, колегія суддів також враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену в рішенні від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у своєму адміністративному позові ОСОБА_2, окрім іншого, просив суд визнати протиправними дії/бездіяльність відповідачів за відмову надати об'єктивну відповідь на його звернення і зобов'язати їх надати обґрунтовану і вмотивовану відповідь. Однак, з огляду на встановлені вище обставини та з метою повного і всебічного захисту прав і законних інтересів позивача, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, колегія суддів вважає доцільним вийти за межі позовних вимог та задовольнити його адміністративний позов в цій частині шляхом визнання протиправними дій ПФУ щодо розгляду звернення позивача від 19.05.2015 р. з порушенням порядку, визначеного законодавством, та зобов'язати ПФУ повторно розглянути таке звернення позивача, з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині даного рішення суду.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні зазначених позовних вимог було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 202 КАС України, є правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови суду в цій частині.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання відповідача притягнути до адміністративної відповідальності та звільнити з посади начальника територіального УПФУ в м. Бровари, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Правовідносини, що виникли між позивачем і вказаною посадовою особою, виходять за межі даного адміністративного спору і, як було правильно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до положень ст.ст. 2, 17 КАС України, виявлення адміністративних правопорушень, встановлення осіб, винних у їх вчиненні, притягнення їх до адміністративної і дисциплінарної відповідальності не належить до завдань адміністративного судочинства і компетенції адміністративного суду та не є способом захисту прав особи в розумінні КАС України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо перерахування і виплати пенсії позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, вказані позовні вимоги з тих самих підстав і з тим самим предметом спору на момент вирішення даної справи у суді першої інстанції розглядалися Броварським міськрайонним судом Київської області у справі № 810/5763/15, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України є правовою підставою для залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду, як таке і було встановлено судом першої інстанції.
При цьому, доводи апелянта про те, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 р. було неправомірно роз'єднано його позовні вимоги шляхом виділення вимог щодо перерахунку і виплати пенсії в окреме провадження, колегія суддів вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки такі вимоги не є нерозривно пов'язаними з вимогами щодо оскарження дій/бездіяльності ПФУ при розгляді скарги позивача та підсудні місцевому загальному суду як адміністративному. Крім того, правомірність їх роз'єднання також встановлена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 р., яка ухвалена за результатами перегляду вищевказаної ухвали КОАС від 26.11.2015 р. в частині передачі справи за підсудністю та набрала законної сили /Т. 1 а.с. 182-185/, а отже, встановлені нею обставини у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України мають преюдиційне значення.
Посилання апелянта на неправомірність ухвал Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 р. про відмову в забезпечення доказів та про повернення заяви про збільшення і доповнення позовних вимог є не обґрунтованими, оскільки обставини та вимоги, щодо яких позивач просив суд забезпечити докази, є предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № 810/3278/15, яка перебуває у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області, а вимоги, викладені в його заяві про збільшення та доповнення позовних вимог збігаються з предметом позову у вказаній справі.
Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо притягнення до відповідальності посадової особи УФПУ в м. Бровари і залишення без розгляду вимог щодо перерахунку і виплати пенсії позивача, а судом першої інстанції при ухваленні судового рішення в цій частині було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 200 КАС України, є правовою підставою для залишення його без змін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, постанова Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій/бездіяльності відповідачів за відмову надати відповідь на звернення та зобов'язання вчинити відповідні дії - скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню частково; в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій/бездіяльності Пенсійного фонду України та Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича за відмову надати ОСОБА_2 об'єктивну відповідь на його звернення відповідно до ст.ст. 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» та зобов'язання Пенсійного фонду України та Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича надати ОСОБА_2 обґрунтовану та вмотивовану відповідь відповідно до ст.ст. 15, 16, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» з викладенням мотивів відмови - скасувати.
Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо розгляду звернення ОСОБА_2 від 19.05.2015 р. з порушенням порядку, визначеного законодавством.
Зобов'язати Пенсійний фонд України повторно розглянути звернення ОСОБА_2 від 19.05.2015 р. у порядку, визначеному законодавством, з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині даного судового рішення.
В задоволенні іншої частини зазначених позовних вимог - відмовити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року в іншій частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 12 січня 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Карпушова О.В.