Справа: № 712/8560/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Троян Т.Є. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
10 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,
при секретарі - Пономаренко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Черкаси Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в м. Черкаси Черкаської області про визнання рішення щодо відмови в перерахунку пенсії незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Черкаси Черкаської області про визнання дій щодо відмови їй в перерахунку пенсії протиправними; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_2 згідно з довідкою прокуратури Черкаської області № 18/137 вих.16 від 06.06.2016 про заробітну плату відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 80 % від середнього заробітку без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2016 з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до виплати суми.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в місті Черкаси Черкаської області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_2 згідно з довідкою прокуратури Черкаської області № 18/137 вих.16 від 06.06.2016 року про заробітну плату відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 80 % від середньомісячного заробітку без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01.07.2016 з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до виплати суми. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не переглядає постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції позивачем в апеляційному порядку не оскаржується.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 21.02.2011 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугою років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) в розмірі 80% середнього заробітку.
06.07.2016 позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, згідно постанови КМУ від 06.12.2015 № 1013 «Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від суми місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці прокуратури Черкаської області від 06.06.2016 № 18/137 вих.16.
Листом від 11.07.2016 № 212/Є-10 відповідач відмовив ОСОБА_2 в задоволенні її вимог у зв'язку з тим, що з 01.06.2015 скасовані норми щодо призначення пенсії та перерахунку раніше призначених пенсій, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру».
Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною другою вказаної статті (в редакції, чинній на час призначення пенсії) передбачено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Також, положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» було передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Починаючи з 01 січня 2015 року вказану норму викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури, станом на час спірних правовідносин, регулюється правилами статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, згідно частин 13, 20 якої, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Разом із тим, на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії питання такого перерахунку чинним законодавством не врегульоване, в той час як передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.
Водночас, враховуючи, що Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», на підставі довідки Генеральної прокуратури № 18-952зп від 13.06.2016, і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Однак, колегія суддів вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосуються порядку призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Аналогічний висновок викладений Вищим адміністративним судом України, в ухвалі від 19 травня 2016 року у справі №463/2228/15-а (К/800/41001/15).
Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, колегія суддів виходить з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348а13, постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13, від 06 жовтня 2015 року у справі № 21-2432а15.
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачеві відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії.
При цьому, колегія суддів не приймає доводи апелянта про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки ним застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. Крім того, вказані зміни законодавства не містять вимогу щодо перерахунку раніше призначеної пенсії, а тому ця норма до спірних правовідносин не застосовується.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року у справі № К/800/12309/13, від 10 березня 2016 року у справі № К/800/6203/16, від 12 квітня 2016 року у справі № К/800/8027/16.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Черкаси Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Губська Л.В.
Федотов І.В.