Справа: № 374/209/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Потапенко А.В.
Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
10 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області на постанову Ржищівського міського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулась до Ржищівського міського суду Київської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про визнання дій щодо відмови в переведенні позивача на пенсію відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» протиправними; зобов'язання перевести її на пенсію згідно ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» відповідно до призначеного їй розміру від серпня 2011 року; зобов'язання провести перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2015 року у розмірі 80 % від середньомісячного доходу відповідно до довідки, виданої Виконавчим комітетом Ржищівської міської ради.
Постановою Ржищівського міського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області щодо відмови в переведенні на пенсію відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області перевести ОСОБА_2 на пенсію згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області здійснити ОСОБА_2 з 01 вересня 2016 року перерахунок та виплату раніше призначеної їй пенсії державного службовця у розмірі 80% заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, у зв'язку з підвищенням розміру посадових окладів працюючим державним службовцям з 1 грудня 2015 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013, та довідки Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області № 90 від 16 серпня 2016 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебувала на обліку в УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області з 05 травня 2001 року та отримувала пенсію згідно ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Починаючи з 30 жовтня 2015 року ОСОБА_2 було переведено на пенсію за віком до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В серпні 2016 року позивач звернулась УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області з заявою про переведення її на пенсію відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», однак 06.09.2016 відповідач листом № 37/Щ-2 відмовив їй у такому переведенні та у перерахунку пенсії, мотивуючи рішення тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у переведенні позивача на пенсію згідно ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» та здійсненні перерахунку та виплаті пенсії в підвищеному розмірі не ґрунтується на конституційному принципі верховенства права, вимогах закону, а тому є неправомірною.
Проте, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній станом на дату призначення пенсії позивачу) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» статтю 37 Закону України «Про державну службу» доповнено частиною четвертою такого змісту «тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.
Відповідно до частини п'ятої Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до де яких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» (який набрав чинності 1 квітня 2015 року) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
У зв'язку з тим, що до 1 червня 2015 року не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року органи Пенсійного фонду України не призначають пенсій відповідно до вказаних вище Законів, а призначені до вказаної вище дати - не перераховуються.
Із заявою про переведення на пенсію відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» позивач звернулася після встановленого названим вище Законом України від 2 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до де яких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» терміну, встановленого для прийняття закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах. Зважаючи на те, що такого закону так і не було прийнято, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач на законних підставах відмовив позивачу у задоволенні її заяви стосовно переведення її пенсії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року по справі №К/800/12174/16.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2015 року у розмірі 80 % від середньомісячного доходу відповідно до довідки, виданої Виконавчим комітетом Ржищівської міської ради, колегія суддів зазначає, що вона є пов'язаною з позовними вимогами про визнання дій УПФУ в Кагарлицькому районі Київської області щодо відмови ОСОБА_2 в переведенні на пенсію відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» протиправними та зобов'язання перевести її на пенсію згідно ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» відповідно до призначеного їй розміру від серпня 2011 року, а тому також не підлягає задоволенню.
З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволені позову.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області задовольнити, а постанову Ржищівського міського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області - задовольнити.
Постанову Ржищівського міського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Губська Л.В.
Федотов І.В.