Головуючий у 1 інстанції - Іванов О.М.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
11 січня 2017 року справа №419/2836/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:головуючого судді: Шишова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Арабей Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 17 листопада 2016 р. у справі № 419/2836/16-а (головуючий І інстанції Іванов О.М. ) за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
29 вересня 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі -позивач,апелянт) звернулись до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області (далі відповідач,управління) третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області в якому просили визнати незаконними дії УПФУ в Новоайдарському районі та зобов'язати УПФУ в Новоайдарському районі поставити їх на пенсійний облік за матеріалами електронних пенсійних справ, здійснювати виплату пенсій за віком, з урахуванням доплат та надбавок, включаючи надбавку дітям війни.
Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 17 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, третя особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області-було відмовлено.
Постанова мотивована тим, що постановою правління Пенсійного фонду України N 9-1 від 12.05.2015 управління не було наділено функціями призначення (перерахунку) і виплати пенсії, внаслідок чого вирішити питання виплати пенсії з серпня 2014 року управління не може.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017року позовні вимоги за період з 01.08.2014 року по 28.03 2016 рок залишено без розгляду.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції є передчасними та такими, що зроблені на основі неповного та поверхневого дослідження обставин справи.
Також в апеляційній скарзі позивачі зазначають, що вони є громадянами України, проте з 15 січня 2002р. постійно проживають в Ізраїлі. На виконання постанови Слов'яносербського районного суду Луганської області від 01.11.2012 року, справа №2-а-72/012, яка набула чинності, управлінням Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області позивачам відновленні та виплачувались на банківські рахунки пенсії за віком, починаючи з 28.02.2012 р.
З серпня 2014 р. виплата пенсій зупинена, у зв'язку з тим, що смт. Слов'яносербськ знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території та УПФУ в Слов'яносербському районі тимчасово не здійснює свої повноваження. 02 вересня 2016 р. позивачі через своїх представників, які діють на підставі довіреності, у встановленому законом порядку звернулись до відповідача з заявами про відновлення виплати пенсій, включаючи надбавки дітям війни. На звернення позивачів, УПФУ в Новоайдарському районі надало відповідь у якій зазначило, що вони не мають відповідних повноважень щодо взяття позивачів на облік та подальшої виплати пенсії, окрім того чинним законодавством не передбачено механізму, який забезпечує виплату пенсій особам, які не проживають постійно на території України. Апелянти зазначають, що судом першої інстанції не було розглянуто мотиви позову щодо визначення правонаступника УПФУ в Слов'яносербському районі Луганської області.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачі є громадянами України (а.с.18,19), проте з 15 січня 2002 р. постійно проживають в Ізраїлі (а.с.16, 17, 20). Позивач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_3 дійсно є пенсіонерами, що підтверджується копіями пенсійних посвідчень (а.с.27). На виконання постанови Слов'яносербського районного суду Луганської області від 01.11.2012 року, справа №2-а-72/012, яка набула чинності (а.с.22), управлінням Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області позивачам відновленні та виплачувались на банківські рахунки пенсії за віком, починаючи з 28.02.2012 р.
З серпня 2014 р. виплата пенсій зупинена, у зв'язку з тим, що смт. Слов'яносербськ знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території та УПФУ в Слов'яносербському районі тимчасово не здійснює свої повноваження. 02 вересня 2016 р. позивачі через своїх представників, які діють на підставі довіреності (а.с.41,42), у встановленому законом порядку звернулись до відповідача з заявами про відновлення виплати пенсій, включаючи надбавки дітям війни (а.с.30,31,32). На звернення позивачів, УПФУ в Новоайдарському районі надало відповідь у якій зазначило, що вони не мають відповідних повноважень щодо взяття їх на облік та подальшої виплати пенсії, окрім того чинним законодавством не передбачено механізму, який забезпечує виплату пенсій особам, які не проживають постійно на території України (а.с.33).
На підставі вищенаведеного, позивачі просили суд визнати незаконними дії УПФУ в Новоайдарському районі та зобов'язати УПФУ в Новоайдарському районі поставити їх на пенсійний облік за матеріалами електронних пенсійних справ, здійснювати виплату пенсій за віком, з урахуванням доплат та надбавок, включаючи надбавку дітям війни.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія в Україні виплачується в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера на території України.
Іншого чинним законодавством про пенсійне забезпечення не передбачено.
Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.
Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду України N 9-1 від 12.05.2015 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» встановлено, що обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, зокрема здійснення обліку платежів, що надходять на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах АТ «Ощадбанк», прийняття звітності, передбаченої законодавством, зняття з обліку страхувальників в органах Пенсійного фонду України, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 19 пункту 4 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486, здійснювати управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах Донецької та Луганської областей згідно з додатком до цієї постанови.
Колегія суддів зазначає, що відповідно п.п. 7 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, 4. Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Тобто, серед повноважень УПФУ в Новоайдарському районі, повноваження щодо постановки на облік та виплату пенсії, відсутні.
Стаття 46 Консттуції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» 26 червня 2014 року (Заяви № 68385/10 та 71378/10) параграфах 53 - 56 зазначив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Суд зазначає, що в період з квітня по грудень 2006 року Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, яка підлягала виплаті заявникам. Жодного рішення з цього питання не було прийнято.
У цьому випадку відмова держави здійснити певні дії становила втручання в права заявників, передбачені статтею 1 Першого протоколу. Уряд не надав жодних пояснень цієї бездіяльності, яка тримала заявників у невизначеності. Таким чином, Суд не бачить жодних причин, чому органи влади не вжили заходів для визначення розміру надбавки до пенсії заявників і вважає це втручання невиправданим (див., з відповідними змінами, рішення у справі «Клаус і Юрій Кіладзе проти Грузії» (Klaus and Iouri Kiladze v. Georgia), заява № 7975/06, від 2 лютого 2010 року; рішення у справі «Будченко проти України» (Budchenko v. Ukraine), № 38677/06, від 24 квітня 2014 року).
Отже, було порушення права заявників, передбаченого статтею 1 Першого протоколу, за період з 2 квітня по 31 грудня 2006 року.
Тобто, відмова держави здійснити певні дії для визначення розміру надбавки до пенсії становить втручання в права заявників, передбачені статтею 1 Першого протоколу і вважає це втручання невиправданим (див., з відповідними змінами, рішення у справі «Клаус і Юрій Кіладзе проти Грузії» (Klaus and Iouri Kiladze v. Georgia).
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що відсутність повноважень визначених п.п.7 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, відповідно яких відповідач призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства не можуть бути підставою для відмови у виплаті пенсій позивачам.
Також, оскільки повноваження визначені підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 19 пункту 4 Положення передані з Слов'яносербського району Луганської області до УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області, зокрема фонд відповідно п.п.4 п.4 - забезпечує ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), своєчасне внесення відомостей до нього та їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації; п.п.6 п.4 - 6 здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, та враховуючи принцип визначений в частині 7 ст.9 КАС України, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), колегія суддів приходить до висновку що повноваження, щодо призначення та виплати пенсій також повинно виконувати УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області.
Крім відсутності повноважень на здійснення виплат пенсій позивачам, відповідач в обґрунтування відмови на звернення ОСОБА_2, ОСОБА_3, зазначав, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» призначення та продовження виплати, зокрема, пенсій особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Позивачам, для вирішення питання для подовження виплати пенсії було запропоновано звернутися до районного (міського) управління Пенсійного фонду України за місцем проживанням (реєстрації), яке у повному обсязі здійснює свої функції, передбачені пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486.
Із зазначеним колегія суддів погодитись не може, оскільки проведення соціальних виплат особам в районах проведення антитерористичної операції здійснюється з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 1.10.2014 року № 509 "Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції", від 5.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" та від 7.11.2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей".
Даними підзаконними нормативно-правовими актами передбачено припинення фінансування з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування органів державної влади на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, переміщення осіб з району проведення антитерористичної операції, взяття їх на облік та проведення всіх соціальних виплат на контрольованій території за фактичним місцем проживання (перебування).
Однак, вищенаведені акти не регулюють питання відносно виплати пенсій громадянам України, які постійно проживають за кордоном та яким пенсія виплачувалась за місцем останнього проживання в Україні на тимчасово окупованій території України або району проведення антитерористичної операції.
Відповідно пояснень позивачів, вони взагалі здали національні паспорти під час отримання дозволу для отримання постійного місця проживання в Ізраілі.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пічкур проти України" № 10441/06 від 7 лютого 2014 року (пункти 48-49) зазначив, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства" (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV).
Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі "Ван Раалте проти Нідерландів" (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I).
Також Європейський суд з прав людини в даному рішенні зазначив, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 передбачалось, що Верховна Рада України повинна привести у відповідність до Конституції України положення інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області на підставі покладених на нього постановою правління Пенсійного фонду України N 9-1 від 12.05.2015 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» обов'язків, повинно поставити ОСОБА_2, ОСОБА_3 на пенсійний облік за матеріалами електронних пенсійних справ, здійснювати виплату пенсій за віком, з урахуванням доплат та надбавок, включаючи надбавку дітям війни починаючи з 29.03.2016 року.
Вимоги про негайне виконання рішення в повному розмірі підлягають частковому задоволенню на підставі п.1 ч.1 статті 256, яка передбачає, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
При таких обставинах виплата пенсії повинна бути здійснена у розмірі за один місяць.
Щодо вимог позивачів про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області неправомірними, колегія суддів вважає, що в даному випадку дії відповідача формально відповідали вимогам встановленим Постановами ПФУ та враховуючи, що суд апеляційної інстанції задовольняючи вимоги про призначення та виплату пенсії виходив з конституційних принципів та вимог практики ЕСПЛ, тому у задоволенні позовних вимог щодо визнання дій неправомірними необхідно відмовити.
Щодо вимог про зобов'язання провести індексацію, компенсацію, застосовуючи вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає, що такі вимоги є передчасним, оскільки відсутній факт виплати пенсії та її розмір.
Щодо вимог про виплату пенсії в майбутньому відповідно змін в пенсійному законодавстві, то ці вимоги також задоволенню не підлягають у зв'язку з тим, що в теперішній час не можна встановити наявність порушеного права у майбутньому.
Крім того, колегія суддів вважає, що вимога про встановлення контролю за виконанням рішення задоволенню також не підлягає, оскільки відповідно частини 1 статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто встановлення такого контролю є правом суду та підстав вважати, що відповідач не буде виконувати постанову, на теперішній час не має.
Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
При таких обставинах колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови якою позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 17 листопада 2016 р. у справі № 419/2836/16-а - задовольнити частково.
Постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 17 листопада 2016 р. у справі № 419/2836/16-а -скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області поставити ОСОБА_2, ОСОБА_3 на пенсійний облік, здійснювати виплату пенсій за віком, з урахуванням доплат та надбавок, починаючи з 29.03.2016 року.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині призначення та виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
В решті у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: О.О.Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
Т.Г.Арабей