Справа: № 739/1829/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Іващенко А.І. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
11 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України призначити їй пенсію за віком відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2016 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що вона має право на призначення пенсії за віком відповідно ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в той час як суд першої інстанції при вирішенні справи керувався Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2016 року - без змін.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд встановив, що ОСОБА_2 звернулася до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою, у якій просила призначити їй пенсію за віком відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 16 вересня 2016 року № 68/03/К-11 відповідач повідомив ОСОБА_2, що пенсія буде призначена їй після досягнення віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Не погоджуючись із таким рішенням Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що із 01 січня 2004 року Закон України «Про пенсійне забезпечення» застосовується виключно у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.
Умови та особливості призначення пенсії за віком окремим категоріям працівників визначені у ст.ст. 12-18 вказаного Закону. Вказані норми права передбачають призначення пенсії за віком на загальних підставах; пенсії за віком на пільгових умовах; особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, пенсії громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських; пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства, а також пенсії за віком окремим категоріям громадян.
З 01 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 13 грудня 2005 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений новою нормою, згідно з якою положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таким чином, на даний час Закон України «Про пенсійне забезпечення» застосовується виключно у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, що закріплене у ст. 12, та права на пенсію за вислугу років, що закріплене у ст.ст. 51-63.
Натомість ОСОБА_2 просить суд зобов'язати призначити їй пенсії за віком на загальних підставах, визначених у ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тобто, вимоги позивача ґрунтується на нормі права, яка з 01 січня 2004 року не застосовується у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Згідно вказаної норми права ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 набуває право на пенсію за віком після досягнення 59 років. На час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, позивачу виповнилося 56 років.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 не ґрунтуються на вимогах закон, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 30 листопада 2016 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2016 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.
Постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді І.Л. Желтобрюх
Я.С. Мамчур
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Мамчур Я.С