Справа № 826/9435/16 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
11 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Бужак Н.П. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Подільської районної у місті Києві державна адміністрація про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила визнати незаконною відмову відповідача у присвоєнні поштової адреси будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача присвоїти даному будинку поштову адресу - будинок АДРЕСА_1.
Відмовляючи відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
У частині 1 статті 3 КАС визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно абзацу 7 частин 1 статті 3 КАС суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.
Містобудівний кадастр ведеться уповноваженими органами містобудування та архітектури, які можуть утворювати для цього служби містобудівного кадастру.
Згідно з ст. 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до пп. 2 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема: організація роботи, пов'язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів.
Пунктом 30 Положення про містобудівний кадастр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 559 передбачено, що на міському рівні в систему містобудівного кадастру вводяться відомості про реєстр адрес на території міста на підставі топографічних планів та рішень органів місцевого самоврядування про присвоєння та зміну адрес об'єктів на території міста.
Згідно з п. 4.1 Положення про реєстр адрес у місті Києві, затверджений рішенням Київської міської ради 22.05.2013 № 337/9394 присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпорядчих документів Департаментом містобудування та архітектури або районними в місті Києві державними адміністраціями з подальшим їх внесенням до Реєстру адрес.
Таким чином, здійснюючи функції щодо ведення реєстру адрес, у тому числі і щодо видання розпорядчих документів про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна, відповідач діє на виконання делегованих повноважень як суб'єкт владних повноважень, а отже спори з цих питань належать до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі необґрунтованим, а оскаржувану ухвалу такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2016 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що вимоги апеляційної скарги в частині, що стосується розгляду справи в суді першої інстанції у новому складі, не підлягають задоволенню, оскільки норми КАС таких повноважень суду апеляційної інстанції не передбачають.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2016 року скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту постановлення є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Н.П. Бужак
Суддя Є.О. Сорочко
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Бужак Н.П.
Сорочко Є.О.