"27" квітня 2007 р.
Справа № 13/64-1345
15 год. 30 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
при секретарі судового засідання Касюдик О.О.
Розглянув справу
за позовом: Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46000
до: Закритого акціонерного товариства "Меркурій", вул. Тернопільська, 19а, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47500
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Гурко З.Т. - голова правління
Гребнєва Т.В. - довіреність № б/н від 05.01.07 р.
Суть справи:
про стягнення 96268,50 грн. санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що: розмір плати за утримання одного торгівельного місця, облаштованого ринком та обладнаного суб'єктом господарювання, встановлено в межах 2,5 грн. за 1 день розпорядженням голови облдержадміністрації №582 від 04.12.2003 р., ним ніколи не перевищувався і відповідно плата за бронювання місць, виходячи з таких ставок, бралась в межах норм. Враховуючи, що позивачем застосовані неправильні граничні розміри плати як за необлаштовані місця, до яких торгові палатки не відносяться, твердження про порушення ціноутворення є помилкові.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 в порядку ст.130 КАС України.
В засіданні оголошувались перерви до 20.04.2007 р. та до 27.04.2007 р. в зв'язку з клопотанням відповідача та для надання можливості сторонам надати додаткові обґрунтування, заперечення та докази.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
- позивачем проведено перевірку діяльності відповідача на предмет дотримання вимог розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації від 04.12.2003 р. №582 "Про граничні розміри плати за послуги, що надаються ринками з продажу продовольчих та непродовольчих товарів" по результатах якої складено акт від 06.03.2006 р. та прийняте рішення №29 від 16.03.2006 р. про вилучення у відповідача 32089,5 грн. необґрунтовано одержаної виручки та стягнення 64179 грн. штрафу.
Як видно з акту перевірки, відповідачем бралась плата за утримання торгівельних місць в період березень 2005 -березень 2006 р. 2 грн.; 3,86 грн.; 4,26 грн. та 1,98 грн. в день за 3 торгових місця та плата за бронювання торгівельного місця в 2005 р. -10 грн. (3 торгівельні місця), 1 кв. 2006 р. -20 грн. в місяць (3 торг. місця), а оскільки на думку позивача, торгівельні місця надавались на відкритих місцях ринку без столів і відповідного обладнання, плата не повинна перевищувати 0,50 грн. на 1 день, а з 3 місць (як надавалось) -1,50 грн. Щодо бронювання торговельних місць, то плата не повинна перевищувати у випадку відповідача 10 грн. в місяць. Крім того, відповідач брав одноразові плати у розмірі 50,4 грн. за надані в оренду торгові місця, що незаконно, оскільки в оплаті за утримання торговельного місця передбачено усі витрати.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи зі слідуючого:
- згідно розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації №582 від 04.12.2003 р. плата за бронювання торговельного місця не повинна перевищувати 30% плати за утримання такого місця в місяць, а не 10 грн. як вказує позивач, але не менше 10 грн. на місяць. Оскільки по вказаному розпорядженню одне торговельне місце для торгівлі в палатках дорівнює 2 кв.м, а у відповідача палатками зайняті 6 кв. м., що дорівнює трьом торговим місцям, то плата за бронювання ніколи меншою, ніж 10 грн. за одне місце не буде, а разом у випадку відповідача - 30 грн., коли останнім плата за бронювання бралась в 2005 р. - 10 грн. в місяць з 3-х торговельних місць, а за І кв. 2006 р. -20 грн. Тобто відповідач в даному випадку недоотримував плату за бронювання і констатація позивачем отримання необґрунтованої виручки в даному випадку взагалі недоречна і безпідставна.
- у відповідача на ринку торгівля проводиться з палаток, що вказує і позивач в акті перевірки (стор.3). Відповідачем представлено докази (договори, дозволи, акти) в підтвердження, що ринок облаштований водопостачанням, електроенергією (освітлення), твердим покриттям, розмітками, автостоянкою, огорожею та регулярним вивезенням твердих побутових відходів. Тобто облаштування з огляду на вимоги Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, МВСУ, ДПА України, Держкомстандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. №471, зареєстрованого в Мін'юсті України 22.03.2002 р. за №3123-ІІІ для такого виду ринку (торгівля непродовольчими товарами) у відповідача в наявності є.
Таким чином, згідно розпорядження голови облдержадміністрації №582 від 04.12.2003р. (п.1) гранична плата за послугу, що надається відповідачем за утримання одного торговельного місця не повинна перевищувати 2,50 грн. в день. При цьому столами, лотками, стелажами, прилавками тощо, обладнує торгівельне місце сам суб'єкт господарювання. Тобто у випадку відповідача плата з палатки, що займає 3 торгових місця в день не повинна перевищувати 7,5 грн., а не 1,5 грн., як вказує позивач. Оскільки відповідачем плата бралась в перевірений період по різному: 3,86 грн., 4,26 грн., 2 грн. та 1,98 грн. в день за 3 торговельних місця, констатація отримання необґрунтованої виручки в даному випадку також безпідставна.
- отримання відповідачем одноразових платежів в розмірі 50,4 грн. за надані в оренду торгові місця, на думку суду, не мають нічого спільного з витратами по утриманню торговельних місць, за що береться плата відповідно до вимог п.1 розпорядження голови облдержадміністрації №582 від 04.12.2003 р. Відносити цю плату до плати за надані послуги також сумнівно взагалі. Це може бути купівля права на оренду торгового місця, часткова компенсація затрат по влаштуванню ринку тощо. Якщо ці платежі все-таки відносити до платежів за надані послуги, то, на думку суду, слід керуватися п.2 розпорядження №582, яким позивач не керувався і розрахунків обґрунтованих не проводив.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем документально не підтверджено і не доведено порушень дисципліни цін з боку відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення КАС України, суд
1. В позові відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 14 травня 2007 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції -Львівського апеляційного адміністративного суду, через суд першої інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя С.Г. Стопник