"04" травня 2007 р.
Справа № 13/55-1187
09 год. 50 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
при секретарі судового засідання Касюдик О.О.
Розглянув справу
за позовом: Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтепло-комуненерго", вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, 46000
до відповідача: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, вул. Танцорова, 51, м. Тернопіль, 46000
За участю представників:
позивача: Решетуха А.В. - довіреність №1598/1 від 15.09.2006 р.
відповідача: Житник М.І. - довіреність №01-21-04 від 02.01.2007 р.
Суть справи:
про скасування рішення Виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №1364 від 27.12.2006р. в частині неприйняття до зарахування витрат в сумі 595 грн. 18 коп. та в частині стягнення штрафу в сумі 297 грн. 82 коп.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що матеріалами перевірки встановлено: неправомірне витрачання коштів фонду на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років батькові дитини Салагубу П.В. по жовтень 2006 року, коли мати закінчила навчання в липні 2006 р., в сумі 419,70 грн.; неправомірне витрачання коштів фонду на оплату лікарняних після встановлення групи інвалідності МСЕК таким працівникам в сумі 108,03 грн..
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 в порядку ст. 130 КАС України.
В судовому засіданні оголошувалися перерви до 13.04.2007р., до 20.04.2007р., до 27.04.2007р. та до 04.05.2007р. для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування, заперечення, докази, та можливості примирення.
Представниками сторін подано двостороннє клопотання про те, що спірними питаннями, які залишаються на розгляд суду є виплата допомоги батькові дитини по досягненню нею 3-річного віку в сумі 419,70 грн. та оплата лікарняних за дні хвороби, в яких вже була встановлена інвалідність, працівникам в сумі 108,03 грн. та відповідних санкцій, в чому позивач і підтримав позов, а відповідач в решті позовних вимог їх визнав
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
- відповідачем проведено перевірку діяльності позивача на предмет правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів, по результатах якої складено акт від 20-23.11.2006р. та прийняте рішення №1222 від 27.11.2006р. про донарахування 940,73 грн. неправомірних витрат коштів Фонду та стягнення 470,37 грн. штрафів.
Позивач в досудовому порядку оскаржив рішення №1222 безпосередньо до відповідача і останній рішенням №1364 від 27.12.2006р. відмінив донарахування в сумі 142,50 грн. та відповідних санкцій, не прийнявши до зарахування 800,23 грн. коштів Фонду та застосувавши 400 грн. штрафу.
В процесі розгляду справи в суді позивач підтримав позовні вимоги в частині скасування рішення відповідача по донарахуванню 527,73 грн. коштів фонду та 263,87 грн. штрафних санкцій, в решті вимог позивач фактично їх відкликав, а відповідач по решті вимог їх фактично визнав, що свідчить про домовленість сторін вирішити відкликані вимоги у позасудовому порядку.
Як видно з акту перевірки: позивач виплачував застрахованій особі -Салагубу П.В. (батькові) допомогу по догляду за дитиною по досягненню нею трьох років, а оскільки дружина (мати) в липні 2006р. закінчила навчання в інституті і ніде не працювала, то виплати на думку відповідача за серпень -жовтень 2006р. батькові є неправомірним витрачанням коштів Фонду в сумі 419,70 грн.; позивач, на думку відповідача, в порушення ст. 2 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" лікарняні листи Мартинюк І.С., Кабанова В.Г., Голуб Б.А., Сямро М.С. оплачував за день присвоєння інвалідності, що потягло неправомірне витрачання коштів фонду в сумі 108,03 грн.
Позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи зі слідуючого:
- статтею 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон №2240-ІІІ) передбачає широке коло осіб, які мають право отримувати допомогу по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку і фактично здійснюють догляд. Це один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун. Тобто пріоритетності у отриманні такої допомоги через ступінь родинного зв'язку немає. Важливо щоб хтось з них фактично доглядав за дитиною по досягненню нею трьохрічного віку.
Підставу надання відпустки батькові (Салагубу П.В.) по догляду за дитиною та виплату допомоги взагалі відповідачем не спростовується та правомірність цього не заперечується. Однак робляться висновки, що з моменту закінчення навчання матері дитини і до досягнення дитиною трьох років, а саме в період серпень -жовтень 2006 року, допомога батькові виплачувалась неправомірно. При цьому Закон України №2240-ІІІ (ч.1 абз.2; 3 ст.44) пов'язує припинення виплати такої допомоги лише з фактом виходу на роботу особи, що доглядала за дитиною (чого у випадку позивача не було) та продовження виплати допомоги іншій особі, яка приступила до фактичного догляду тобто в будь-якому випадку (окрім подвійної виплати, тобто двом особам одночасно) неправомірного витрачання коштів фонду не відбувається. Відповідачем безпідставно і необґрунтовано робляться висновки, що батько фактично не доглядає дитину з моменту закінчення навчання матері, оскільки це лише припущення, які нічим не підтверджені і Закон України №2240-ІІІ такої підстави (якщо це було б доведено усіма допустимими та належними доказами) для припинення виплати допомоги не передбачає.
Крім того відповідачем в акті перевірки безпідставно вказано, що позивач порушив п. 2 ст.51 Закону України №2240-ІІІ, коли дана норма стосується допомоги при народженні дитини, а не допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, по чому фактично і виник спір. Таким чином, позивач правомірно виплачував допомогу по догляду за дитиною своєму працівнику. Мати дитини згідно довідки №1605, на яку посилається і відповідач, ніяких соціальних допомог не отримувала, а тому неправомірного витрачання коштів Фонду не було;
- ст. 2 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі - Закон України №2213-ІІІ) передбачає, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам відповідачем починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності.
Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена Наказом Мінохорони здоровя України від 13.11.2001р. № 455 та зареєстрована в Мін'юсті України 04.12.2001р. за №1005/6196 (далі Інструкція), регламентує порядок заповнення лікарняних листів та їх видачу. При цьому контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров'я всіх відомств здійснюють, в тому числі Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а відповідальність за порушення порядку заповнення та видачі лікарняних листів несуть лікарі, навіть до позбавлення лікувального закладу права видавати документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність.
З огляду на п.2.1; 4.3 вказаної Інструкції, лікарняний лист видається на весь період тимчасової непрацездатності до її відновлення або до (а не "по") встановлення інвалідності МСЕК. Тобто лікарняний лист в разі визнання хворого інвалідом закривається днем поступлення документів хворого на МСЕК, а не датою встановлення інвалідності, як у випадку виявленому відповідачем. В будь-якому випадку, хто б не був винним у неправильному заповнення лікарняних листів ототожнюючи надходження документів на МСЕК з фактом та датою встановлення інвалідності, громадянин має право на соціальну допомогу за весь період вказаний у цьому листі як за рахунок роботодавця (перших п'ять днів), так і за кошти фонду (з шостого дня непрацездатності по дату закриття лікарняного листа). Крім того роботодавець не несе відповідальності за правильність складання лікарняних листів і зобов'язаний виплатити допомогу повністю по датах казаних у цих листах.
Таким чином, з огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та базуються на чинному законодавстві.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення КАС України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №1364 від 27.12.2006р. в частині 527,73 грн. неприйнятих до зарахування витрат та 263,87 грн. штрафних санкцій.
3. В решті частині позов залишити без розгляду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 16 травня 2007 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції -Львівського апеляційного адміністративного суду, через суд першої інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя С.Г. Стопник