Дата документу 10.01.2017
Справа № 320/5174/16-ц
Провадження № 2/320/183/17
«10» січня 2017 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Бахаєва І.М.,
при секретарі - Фурсовій Л.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму боргу за договором позики у розмірі 3 000 000 (три мільйона) грн..
Обґрунтовуючи свої вимоги, тим, що в літку 2013 року між ним - ОСОБА_1 та відповідачкою - ОСОБА_2 в усному порядку була досягнута домовленість про договір позики у нього грошей. 01 серпня 2013 року, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 3 000 000,00 гривень, що підтверджується письмовою розпискою від 01.08.2013 року. Відповідно до вказаної розписки відповідачка взяла на себе зобов'язання перед ним, щодо повернення його грошей у повному обсязі до 01 серпня 2016 року. На теперішній час, відповідачка гроші не повертає, вказуючи на те, що, як у Державі, так і в неї економічна криза. Дані обставини та діючі норми Закону прямо вказують на грубе порушення його прав з боку відповідачки та дають йому підставу звернутися з дійсним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
В судовому засіданні відповідачка по справі ОСОБА_2 визнала позов повністю, та не заперечувала проти його задоволення.
Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню за наступними підставами.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що в літку 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в усному порядку була досягнута домовленість про договір позики грошей.
01 серпня 2013 року, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 3 000 000,00 гривень, що підтверджується письмовою розпискою від 01.08.2013 року, про що свідчить її копія, (а.с.8).
Відповідно до вказаної розписки відповідачка взяла на себе зобов'язання перед ОСОБА_1, щодо повернення його грошей у повному обсязі до 01 серпня 2016 року.
На теперішній час, відповідачка гроші не повернула.
Дослідивши заяви представників сторін, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки він відповідає вимогам закону, обґрунтований письмовими доказами, визнається відповідачем.
У зв'язку із наведеним, з урахуванням вимог ч.4 ст. 174 ЦПК України та ч.6 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року, згідно якої за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом, суд вважає за необхідне прийняти визнання відповідачем позову та задовольнити позовні вимоги доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з п.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з п.2 цієї ж статті ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У розписці відповідачка зазначила строк повернення грошей - до 01 серпня 2016 року.
Але до теперішнього часу відповідачка не виконала взяті не себе зобов'язання.
Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, ОСОБА_2 повинна була повернути ОСОБА_2 всі гроші у строк 01 серпня 2016 року.
Згідно п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Як передбачено ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (п.1).
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 23, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 57, 59, 60, 79, 84, 88, 107, 137, 174, 208, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає ІНФОРМАЦІЯ_5, суму боргу за договором позики у розмірі 3 000 000 (три мільйона) грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: І.М.БАХАЄВ