Справа № 2-а-443/09
09 липня 2009 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого - судді Галічого В.М.
при секретарі - Власенко М.М.
за участю: представника адміністративного позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ВДАІ з
обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та автомобільної
технічної інспекції підпорядкованого У ДАІ УМВС України в Дніпропетровській
області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У липні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В
обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що постановою відповідача від
26.05.2009 р. він був на підставі ст. 14-1 КУпАП притягнутий до
відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення встановленого обмеження
швидкості автомобілем НОМЕР_1, що мало місце у той же день о
08:30 годин в м. Дніпропетровську на Кайдацькому мосту . Зазначену постанову
позивач вважає необґрунтованою, оскільки положення ст. 14-1 КУпАП були
застосовані відповідачем безпідставно, а також з доданої до постанови
фотокартки неможливо встановити, де саме вона знята, чи зафіксована швидкість
руху саме автомобіля позивача, чи дійсно на відповідній ділянці автошляху
наявне будь-яке обмеження швидкості.
У судовому засіданні позивач заявлені вимог підтримав, на їх задоволенні
наполягав.
Відповідач явку свого представника для участі у справі не забезпечив, про день
та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що оскаржуваною постановою відповідача від 26.05.2009 р.
позивач як власник автомобіля НОМЕР_2, був на підставі ст.
14-1 КУпАП притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122
КУпАП за порушення зазначеним автомобілем встановленого обмеження швидкості, що
мало місце у той же день о 08:30 годин в м. Дніпропетровську на Кайдацькому
мосту. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для складання оскаржуваної
постанови стала фіксація правопорушення за допомогою технічного засобу “Візір”
№ 0711198.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить висновку про
наступне.
Так, згідно ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за
правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх
фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними
засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами
фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники)
транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення водіями транспортних
засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як
на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу від
п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України у справах про протиправність рішень, дій,
бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування
правомірності свого рішення, дії бездіяльності покладається на відповідача,
якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, згідно ст. 14-1 КУпАП власник транспортного засобу притягається до
адміністративної відповідальності лише у тому випадку, якщо порушення
зафіксоване спеціальними технічними засобами, які працюють в автоматичному
режимі. В той же час з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити,
чи працював згаданий прилад в автоматичному режимі, а якщо так - то де саме, а
також чи дійсно на відрізку шляху, що контрольований ним, встановлене обмеження
швидкості.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що положення ст. 14-1
КУпАП були застосовані відповідачем безпідставно, а отже відповідно до вимог
закону підлягала притягненню за виявлене правопорушення особа, що фактично
перебувала за кермом автомобіля НОМЕР_2 під час його
вчинення. Втім зазначена особа відповідачем встановлена не була, а факт
правопорушення належним чином не доведений.
За таких обставин, а також приймаючи до уваги зміст ч. 2 ст. 71 КАС України,
суд не вважає обґрунтованість оскаржуваної постанови такою, що знайшла належне
підтвердження, що є підставою для задоволення позову.
Строк оскарження постанови підлягає поновленню, оскільки з матеріалів справи
вбачається, що копія постанови, датованої 26.05.2009 р., була направлена
позивачеві 12.06.2009 р., після збігу строку її оскарження.
Оскільки у справах даної категорії позивачі від судових витрат звільнені,
питання щодо їх розподілу в порядку ст. 94 КАС України судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 158 - 163 КАС України, -
Позов - задовольнити.
Строк оскарження постанови - поновити.
Постанову від 26.05.2009 р. № 187581 про притягнення ОСОБА_2
Володимировича до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП -
скасувати, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у відповідний
строк апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення
такого строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає
чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів
з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної
частин постанови - з дня складення постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про
апеляційне оскарження.
У строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна
скарга може бути подана без попереднього подання такої заяви
Суддя:
ОСОБА_3