"03" січня 2017 р.Справа № 916/2962/16
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ”
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „АРХІТЕКТУРА СТИЛЮ”
про визнання договору недійсним
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ ) „АРХІТЕКТУРА СТИЛЮ” про визнання недійсним Агентського договору №20150511-2 від 11.05.2015р., укладеного між ТОВ „УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ” та ТОВ „АРХІТЕКТУРА СТИЛЮ”.
Позивач про місце та дату судових засідань був повідомлений належним чином, але , представник позивача в судові засідання не з'являвся. 30 листопада 2016р. до суду надійшло клопотання позивача щодо розгляду справи за відсутністю його представника , за наявними у справі матеріалами.
Відповідач про місце та дату судових засідань був повідомлений належним чином, але, представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. За таких обставин, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:
11 травня 2015р. між ТОВ „УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ” (Принципал) та ТОВ „АРХІТЕКТУРА СТИЛЮ” (ОСОБА_1) був укладений Агентський договір №20150511-2, згідно умов якого Принципал доручає, а ОСОБА_1 приймає на себе зобов'язання здійснювати від імені, за дорученням та за рахунок Принципала пошук організацій, зацікавлених у продажі на території України (Постачальники) для Принципала природного газу. При цьому, права та обов'язки з купівлі-продажу природного газу у Постачальників виникають безпосередньо у Принципала.
Додатком до Договору є зразок ОСОБА_1 до Агентського договору №20150511-2 від 11.05.2015р.
Позивач у справі вважає, що даний Договір має бути визнаний судом недійсним, адже, відповідно до вимог ч.ч.2-3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони повинні у будь-якому разі погодити предмет , ціну та строк договору. Згідно ст. 297 Господарського кодексу України агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Але, зі змісту Агентського договору №20150511-2 не можливо встановити строк дії цього договору, у Договорі не зазначено вимоги щодо місцевості, на якій ОСОБА_1 повинен здійснювати пошук потенційних постачальників, що, на думку позивача, може призвести до порушення прав ТОВ „УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ” у випадку неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, адже, визначення вимог щодо території є істотною умовою договору .
Позивач також зазначив, що у Договорі не прописано порядок надання повноважень ТОВ „АРХІТЕКТУРА СТИЛЮ”, що необхідні йому для належного виконання своїх договірних зобов'язань, зокрема, при проведенні попередніх переговорів, рекламуванні, дослідженні стану та перспективи розвитку ринку природного газу; не передбачено порядок та строки надання відповідачу відповідних документів, які відображали б його повноваження при виконанні договірних зобов'язань. Виходячи з цього, неналежне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, на думку позивача, призводить до таких негативних наслідків для нього, як неможливість визначення остаточної вартості послуг ТОВ „АРХІТЕКТУРА СТИЛЮ”; неможливість визначення обсягу дій та послуг, що повинні бути надані ТОВ „АРХІТЕКТУРА СТИЛЮ”; необхідність підтримання залишків грошових коштів на розрахункових рахунках для забезпечення операційної діяльності; можливість незапланованого збільшення вартості послуг в залежності від обсягу надання таких послуг.
З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що Агентський договір №20150511-2 від 11.05.2015р. суперечить вимогам законодавства, що відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України є підставою для визнання такого договору недійсним.
Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.
Розглянув матеріали справи, на підставі норм чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку :
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. При цьому, відповідно до ст..1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності , мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
У п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” ( із змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За матеріалами справи, 11 травня 2015р. між ТОВ „УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ” (Принципал) та ТОВ „АРХІТЕКТУРА СТИЛЮ” (ОСОБА_1) був укладений Агентський договір №20150511-2, згідно умов якого Принципал доручає, а ОСОБА_1 приймає на себе зобов'язання здійснювати від імені, за дорученням та за рахунок Принципала пошук організацій, зацікавлених у продажі на території України (Постачальники) для Принципала природного газу. При цьому, права та обов'язки з купівлі-продажу природного газу у Постачальників виникають безпосередньо у Принципала.
Відповідно до ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.
За умовами п.7.1 Договору його укладено без визначення терміну закінчення його дії і він набуває чинності з моменту підписання сторонами. При цьому, кожна із сторін має право в будь-який час відмовитися від виконання цього Договору шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні.
Згідно ч.1 ст. 304 Господарського кодексу України агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі: відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє.
Отже, законодавець передбачив можливість укладання агентського договору без визначення строку його дії.
Крім того, згідно ст.296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження. Отже, законодавець передбачив можливість існування агентських відносин без зазначення у агентському договорі повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій. У такому випадку, за приписами ст..298 Господарського кодексу України комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду. Угода, укладена від імені суб'єкта, якого представляє комерційний агент, без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб'єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб'єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.
З урахуванням зазначеного, на думку суду, відсутні підстави вважати, що наявні підстави для визнання недійсним Агентського договору №20150511-2 від 11.05.2015р. укладеного між ТОВ „УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ” та ТОВ „АРХІТЕКТУРА СТИЛЮ”.
У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ” - відмовити повністю .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10 січня 2017 р.
СУДДЯ РОГА Н.В.