"03" січня 2017 р.Справа № 916/363/16
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Харченко Ж.О.
розглянувши справу №916/363/16
за позовом Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України”
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Котовське зерно”
про зобов'язання повернути майно та стягнення 128760 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №892 від 30.12.2016р.
від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №69 від 15.02.2016р.
Суть спору: ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” звернулося до ТОВ „Котовське зерно” з позовом, в якому просило господарський суд Одеської області зобов'язати ТОВ „Котовське зерно” повернути ПАТ „ДПЗКУ” безпідставно списане зерно пшениці 3 класу у кількості 157 270 кг та стягнути з ТОВ „Котовське зерно” на користь ПАТ „ДПЗКУ” 128760.22 грн., з яких 93414,28 грн. - пеня та 35345,94 грн. - штраф.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.04.2016р. у справі №916/363/16, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016р., ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2016р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016р. та рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2016р. у справі №916/363/16 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
При цьому, згідно з вказівками, що містяться у постанові Вищого господарського суду України, та які в силу вимог ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суди попередніх інстанцій не встановили дійсний обсяг зерна поклажедавця, що залишився на зберіганні у зернового складу станом на дату закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про обґрунтованість виконаного відповідачем розрахунку убутку зерна, що підлягало списанню внаслідок зміни його маси після проведеного комплексу заходів по його доробці.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 18.10.2016р. №872 проведено автоматизований розподіл справи між суддями, згідно з яким для розгляду даної справи визначено суддю Смелянець Г.Є.
Ухвалою від 20.10.2016р. справу прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
У додаткових поясненнях від 07.12.2016р. за вх.№29637/16 позивачем надано інформацію стосовно відвантаження пшениці 3 класу відповідачем позивачу, із зазначенням дат відвантаження та кількості, згідно з якою відповідач відвантажив позивачу 9 142,730 тон пшениці.
У додаткових поясненнях від 28.12.2016р. за вх.№31469/16 позивач посилається на те, що у зв'язку з численними порушеннями, які допущені відповідачем при оформленні акту-розрахунку №8 від 10.07.2016р. позивач не має змоги визначити правильність розрахунку природного убутку, оскільки в акті не зазначено місце зберігання зерна, що має важливе значення від якого залежить застосування коефіцієнту, а саме 0,096 - при зберіганні на складі (природній убуток зерна становить 8770 кг) та 0,065 - при зберіганні на в елеваторі (природній убуток зерна становить 5943 кг).
У відзиві на позов від 07.12.2016р. за вх.№20635/16 відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з посиланням при цьому на те, що відповідно до вимог Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Міністерством аграрної політики України №661 від 13.10.2008р., Інструкції по зберіганню зерна, маслонасіння, борошна і крупи №9-7-88, затвердженої наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 24.06.1988р.відповідачем в період зберігання зерна позивача здійснювалися дії щодо кількісного і якісного зберігання зерна, які входять до технологічного процесу зберігання та не являються окремими послугами з доробки цього зерна. В акті -розрахунку від 10.07.2015р., який складений за весь період зберігання зерна, відповідачем були враховані середні показники якості цього зерна саме за весь період зберігання.
У додаткових поясненнях до заперечень на позовну заяву від 28.12.2016р. за вх.№31442/16 відповідачем здійснений розрахунок убутку у масі зерні внаслідок зменшення смітної домішки, внаслідок зменшення вологості та внаслідок природного убутку. Також відповідач надав посвідчення про якість зерна, які складені відповідачем на кожну відвантажену партію зерна позивача, та які свідчать про покращення якості цього зерна щодо показників смітної домішки та вологості.
Представники позивача у судових засіданнях заперечували проти доводів відповідача, з посиланням при цьому на те, що відповідачем не доведено належними доказами убуток у масі зерна під час його зберігання, оскільки розпорядження -акти на доробку (охолодження) зерна та самі акти доробки (охолодження) зерна не вписані відповідачем в акт-розрахунок №8 від 10.07.2015р. Також позивач вважає, що у відповідача у відповідача були відсутні підстави для освіження та охолодження переданого на зберігання зерна.
Ухвалою від 07.12.2016р. строк вирішення спору у справі продовжений господарським судом на 15 днів до 03.01.2017р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача.
На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.12.2016р., до 03.01.2017р. про що сторони у справі повідомлені належним чином.
На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
14.07.2014р. між ТОВ „Котовське зерно” (Зерновий склад) і ПАТ „ДПЗКУ” (поклажодавець) укладений договір складського зберігання зерна №16/14, згідно з яким поклажодавець зобов'язується передати зерно на Зерновий склад, який зобов'язується прийняти таке зерно пшеницю 2 кл., пшеницю 3 кл., ячмінь 3 кл. для сушіння, очищення, зберігання та відвантаження на визначених цим договором умовах, і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним, як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством.
Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2 Договору № 16/14 Зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної вартості; визначити якість зерна в лабораторії Зернового складу за чинними методиками і показниками, встановленими Державними стандартами; надати додаткові послуги уразі одержання від поклажодавця письмового замовлення на такі послуги; повернути зерно за першою вимогою поклажодавця.
Відповідно до умов п.3.3. договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги; сплачувати послуги з очищення, сушіння, відвантаження зерна та інших послуг відповідно до умов даного договору.
Згідно з умовами п.4.4. договору поклажодавець сплачує вартість фактично наданих послуг не пізніше 10-ти банківських днів після закінчення технологічного процесу (приймання, сушіння, очищення) відповідно виставлених Зерновим складом рахунків згідно тарифів.
Остаточні розрахунки при відвантаженні проводяться з складанням актів-розрахунків згідно наказу №661 від 13.10.2008р. „Про затвердження інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах”.
Відповідно до п.5.5. договору Зерновий склад несе повну матеріальну відповідальність за прийняте зерно та його якість. В разі не обґрунтованого незабезпечення кількісного та (або) якісного зберігання зерна Зерновий склад здійснює його заміну за власний рахунок або відшкодовує його вартість за біржовими цінами.
У додатковій угоді №1 до договору, яка укладена між сторонами 01.03.2015р., сторонами змінені умови п.4.6. договору щодо тарифів за послуги поклажодавця.
Також судом встановлено, що на виконання умов цього договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання зерно пшениці м'якої (3 класу) у кількості 9300 000 кг вологістю 14%, зі сміттєвою домішкою 2%, що підтверджується складськими квитанціями на зерно №133 від 18.07.2014р., №144 від 23.07.2014р., №145 від 23.07.2014р., №162 від 15.08.2014р., в яких також встановлений строк зберігання зерна відповідачем 01.05.2015р. та умови зберігання зерна - знеособлено.
Під час дії укладеного між сторонами договору відповідач надав позивачу послуги із зберігання та відвантаження пшениці, що підтверджуються відповідними актами надання послуг № 115 від 31.08.2014, № 143 від 30.09.2014, № 185 від 31.10.2014, № 227 від 30.11.2014, № 251 від 31.12.2014, № 7 від 31.01.2015, № 8 від 31.01.2015, № 39 від 28.02.2015, № 40 від 28.02.2015, № 71 від 31.03.2015, № 70 від 31.03.2015, № 90 від 16.04.2015, № 103 від 30.04.2015, № 102 від 30.04.2015, № 154 від 31.05.2015, № 155 від 31.05.2015, № 196 від 30.06.2015, № 195 від 30.06.2015, № 207 від 10.07.2015, № 208 від 10.07.2015, згідно з якими відповідач відвантажив позивачу пшеницю у загальній кількості 9 142 730 кг, а саме у листопаді 2014р. у кількості 2742,19 тон, у грудні 2014р. - 1222,25 тон, у квітні 2015р. - 1999,99 тон, у червні 2015р. - 347,35 тон, у липні 2015р. - 2830,95 тон.
Такі дані щодо надходження та відвантаження зерна містяться і у книзі кількісно-якісного обліку ф.36.
При цьому, у копіях посвідчень про якість зерна, які надані відповідачем до суду на кожну відвантажену партію зерна, наявні відомості щодо вологості цього зерна - 12,3%,13% та сміттєвої домішки - 2%, 1,8%, 1,7%.
Окрім того, наявні у справі розпорядження -акти на доробку (охолодження) зерна №8 від 03.09.2014р., №9 від 03.09.2014р., №10 від 03.09.2014р., №11 від 01.10.2014р., №12 від 01.10.2014р., №14 від 01.10.2014р., №15 від 04.11.2014р., №16 від 04.11.2014р., №17 від 04.11.2014р, самі акти доробки (охолодження) зерна, та картки аналізу зерна свідчать, що під час зберігання переданого позивачем зерна пшениці відповідачем у вересні-листопаді 2014р. здійснювалося освіження цього зерна шляхом переміщення пшениці зі складу в склад, та охолодження шляхом пропущення зерна через зерносушарку ДСП-32 з використанням зовнішнього повітря.
Також наявні у справі розпорядження -акти на доробку (дегазацію) зерна №18 від 03.03.2015р., №19 від 03.03.2015р., №20 від 05.05.2015р., самі акти доробки (охолодження) зерна, та картки аналізу зерна свідчать, що відповідачем під час зберігання переданого позивачем зерна пшениці здійснювалася дегазація цього зерна.
У період з 19.01.2015р. по 26.01.2015р. були проведені роботи з газової дезінсекції зерна пшениці, яке позивач переридав на зберігання відповідачу, про що свідчать наявні у справі акт попередньо обстеження на проведення фумігації зерна й продукції від 14.01.2015р. та приймально-здавальний акт на виконані роботи з дезінсекції №141 від 27.02.2015р.
При цьому, у приймально-здавальному акті на виконані роботи з дезінсекції №141 від 27.02.2015р. містяться умови, які зобов'язують відповідача забезпечити дегазацію всіх знезаражених партій зерна шляхом пропуску пшениці через конвеєри складських ємностей.
10.07.2015р. комісією у складі директора ОСОБА_4, начальника ВТП ОСОБА_5, головного бухгалтера ОСОБА_6, старшого майстра ОСОБА_7 на підставі договору №16/14 від 14.07.2014р. проведено перевірку результатів операцій з зерном, відповідності кількісних і якісних облікових даних, втрат та кількості зерна і відходів, що підлягають поверненню, внаслідок якої виявилося надходження зерна у кількості 9300000 кг вологістю 14% смітною домішкою 2%, видано зерна у кількості 9142730 кг вологістю 12,78 %, смітною домішкою 1,79%. Різниця між надходженням і видатками становить 157270 кг вологістю 1,22% та смітною домішкою 0,21%. Строк зберігання становить 7 міс. 12 днів.
Також в акті здійснений розрахунок убутку у масі, згідно з яким убуток у масі становить 157270 кг, в т.ч. за рахунок зниження вологості убуток у масі становить 129900 кг (1.40%), за рахунок зниження смітної домішки убуток у масі становить 18600 кг (0,20%), природній убуток при зберіганні зерна становить 8770 кг (0.096%).
Листом від 10.07.2915р. №130-4-12/3459 позивач повідомив відповідача про те, що за партіями зерна, що не підлягали доопрацюванню чи переміщенню механізмами в процесі зберігання списання за рахунок зниження смітної домішки не допускається та просив повернути необґрунтовано списано зерно у кількості 157,270 т.
У листі від 08.09.2015р. №30-4-12/4623 позивач просив відповідача надати довідку про наявність на зберіганні відповідача зернових культур, що належать позивачу станом на 01.09.2015р.
У листі від 10.09.2015р. №388 відповідач повідомив позивача про відсутність на зберіганні відповідача належного позивачу зерна.
13.10.2015р. позивач надіслав відповідачу лист від 09.10.2015р. №130-4-12/3321 в якому повідомив про те, що позивач не визнає списання по вологості, смітній домішці, природному убутку та вимагає від відповідача повернути необґрунтовано списане зерно у кількості 157,270 т., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 13.010.2015р.
В подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, окрім зобов'язання відповідача повернути позивачу зерно пшениці 3 класу у кількості 157270 кг, просить суд стягнути з відповідача 128760,22 грн., з яких 93414.28 грн. - пеня та 35345,94 грн. - штраф, що нараховані відповідачу на підставі ч.2 ст.231 ГК України, з посиланням при цьому на порушення відповідачем свого зобов'язання щодо строків повернення позивачу зерна пшениці.
При цьому, вартість зерна пшениці 3 класу у кількості 157,270 т встановлена позивачем в сумі 504942,07 грн., тобто за ціною 3210,67 грн./т виходячи при цьому з розрахунку середньозакупівельної ціни зерна в Україні у період з 10 по 17 липня.
Нарахування пені здійснено позивачем з 18.07.2015р. по 18.01.2016р., виходячи з розміру пені 0,1% вартості зерна пшениці. Штраф у розмірі 7% також нарахований позивачем виходячи із вартості зерна пшениці.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних мотивів.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір складського зберігання зерна, згідно з яким позивач зобов'язався передати зерно відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти зерно для сушіння, очищення, зберігання та відвантаження.
Умовами цього договору також встановлено зобов'язання позивача оплачувати надані відповідачем послуги, із проведенням остаточних розрахунків зі складанням актів -розрахунків згідно наказу №661 від 13.10.2008р. „Про затвердження інструкції про ведення в обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах”.
10.07.2015р. відповідачем складений акт-розрахунок №8, згідно з яким під час зберігання переданого позивачем на виконання умов вищевказаного договору зерна пшениці 3 класу у кількості 9 300 000 кг убуток у масі склав 157270 кг, в т.ч. за рахунок зниження вологості 129900 кг, за рахунок зниження смітної домішки 18600 кг, та за рахунок природного убутку 8770 кг.
Згідно з п.10 ст. 1 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
За приписами ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Статтею 32 вказаного Закону встановлений обов'язок зернового складу повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
Частиною першою ст. 33 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.
З метою ведення належного обліку та оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 затверджено Інструкцію про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 1.1 розділу ІІІ вказаної Інструкції після прийняття зерна на зберігання підприємство проводить технологічні операції щодо забезпечення його кількісного та якісного зберігання.
Основними операціями із доробки зерна в елеваторах (складах) є його очищення, сушіння, вентилювання, знезараження. Послідовність проведення доробки визначається можливостями технологічної схеми (п. 1.3 розділу ІІІ Інструкції).
За змістом п. 1.6 розділу ІІІ Інструкції розрахунки за надані послуги проводяться за кожен фактично знятий тонно-процент або планову тонну сирого, вологого та засміченого зерна, виходячи з фізичної маси зерна по надходженню. При надходженні зерна з вологістю та смітною домішкою вище базисних кондицій, що зазначені в договорі складського зберігання, але при цьому зерно не потребує сушіння та очищення і ці послуги не надаються, розрахунки не проводяться.
Згідно з п. 1.11 розділу VIII Інструкції обґрунтованість втрати встановлюється відповідно до досягнутого при зберіганні та доопрацюванні поліпшення якості та норм природного убутку при зберіганні. Проведені операції з очищення і доопрацювання зерна підтверджуються актами встановленої форми (форма № 32, форма № 34).
Пунктом 1.12 розділу VIII Інструкції встановлено, що обґрунтованість зміни маси зерна і продукції залежно від зміни їх якості встановлюється таким чином:
а) розмір убутку у масі від зниження вологості не повинен перевищувати різниці, що виходить при зіставленні показників вологості за надходженням і видатком зерна з перерахуванням цієї різниці за формулою:
100 х (а - б)
XW = ________________ , (3)
100 - б
де а - вологість при надходженні, %;
б - вологість за видатком, %;
XW - убуток у масі, %;
б) убутки в масі від зниження смітної домішки понад списані за актами доробки придатні та непридатні відходи не повинні перевищувати різниці, що одержана при зіставленні показників смітної домішки за надходженням і видатком зерна з перерахуванням за формулою:
(в - г) х (100 - XW)
Xc = ___________________ , (4)
100 - г
де Xc - убуток у масі, %
в - смітна домішка при надходженні, %;
г - смітна домішка за видатком, %;
XW - розмір убутку від зниження вологості, в %, вирахуваний за формулою, наведеною у пункті "а"
Відповідно до п. 1.14 розділу VIII Інструкції природний убуток зерна при зберіганні розраховується згідно з нормами природного убутку, затвердженими постановою Державного комітету СРСР по матеріально-технічному забезпеченню від 07.01.1986 № 4 та введеними в дію наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 28.01.1986 № 23 "Об утверждении норм естественной убыли зерна, продуктов его переработки, семян трав, кормов травяных, искусственно высушенных и семян масличных культур при хранении на предприятиях системы Министерства хлебопродуктов СССР".
Як вище встановлено господарським судом, під час зберігання переданого позивачем зерна пшениці відповідачем у вересні-листопаді 2014р. здійснювалося освіження цього зерна шляхом переміщення пшениці зі складу в склад та його охолодження шляхом пропущення зерна через зерносушарку ДСП-32 з використанням зовнішнього повітря, про що складені і підписані відповідні розпорядження -акти на доробку (охолодження) зерна, самі акти доробки (охолодження) зерна та картки аналізу зерна.
Також позивачем проведені роботи з газації та дегазації переданого позивачем на зберігання зерна пшениці, про що також складені відповідні акти.
Внаслідок надання таких послуг була знижена вологість та сміттєва домішка переданого на зберігання зерна пшениці, що в свою чергу призвело до убутку у масі цього зерна, який розрахований відповідачем за відповідними формулами, наведеними у в Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах.
При цьому, як у розрахунку убутку у масі від зменшення смітної домішки, так і у розрахунку убутку у масі від зниження вологості використовуються показники смітної домішки та вологості за видатком, середні показники яких встановлені у формі 36 за весь період зберігання зерна, із врахуванням кількості відвантаженої продукції.
За таких обставин господарський суд визнає обґрунтованим здійснений відповідачем розрахунок убутку у масі переданого на зберігання зерна внаслідок зниження вологості, смітної домішки та природного убутку.
Посилання позивача на те, що розпорядження -акти на доробку (охолодження) зерна, самі акти доробки (охолодження) зерна не вписані відповідачем в акт-розрахунок №8 від 10.07.2015р. не приймаються до уваги господарським судом, оскільки відсутність цих актів в акті -розрахунку не спростовує їх наявності, а також не спростовує обставин зменшення вологості та сміттєвої домішки переданого відповідачу на зберігання зерна. Більш того, про зменшення показників вологості та сміттєвої домішки переданого на зберігання зерна було відомо і самому позивачу, оскільки на кожну партію відвантаженого за весь період зберігання зерна відповідачем видавалися посвідчення про якість зерна, в яких зазначено показники, як вологості, так і сміттєвої домішки на момент відвантаження.
Посилання позивача на те, що у відповідача були відсутні підстави для освіження та охолодження переданого на зберігання зерна господарський суд також до уваги не приймає, з наступних мотивів.
На виконання ст.11 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" наказом Мінагрополітики України від 15.06.2004р. №228, затверджений Технічний регламент зернового складу”, який зареєстровано в Мінюсті 05.07.2004р. за №835/9434, який безпосередньо і через посилання містить обов'язкові для виконання вимоги до зернового складу, що надає послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки власникам зернових, зернобобових, олійних культур та насіння (далі - послуги). Регламент є одним з основних документів для організації державного регулювання ринку зерна в Україні, зокрема сертифікації послуг зернових складів із зберігання зерна та продуктів його переробки, і поширюється на юридичні особи, що мають на праві власності зерносховища, на власників зерна, органи сертифікації послуг зернових складів, на інші суб'єкти підприємницької діяльності, що діють на ринку зерна.
Згідно з п.6.11.3. Регламенту для ефективного надання послуг зерновий склад повинен забезпечити режими зберігання зерна: а) у сухому стані; б) в охолодженому стані; в) у герметичних умовах.
Зберігання зернової маси в сухому стані дає змогу знизити фізіологічну активність біологічних компонентів, у якій: а) практично не розвиваються мікроорганізми; б) зупиняється розвиток кліщів; в) скорочується життєдіяльність шкідників зерна. Рекомендована вологість зерна злакових і зернобобових культур має бути 12-14%, олійних культур (з умістом жиру 25-30%) - 10-11%, а при кількості жиру 40-50% їх вологість повинна бути в діапазоні 6-8% . Сухий стан зернової маси дає змогу: а) забезпечити зберігання зерна до 3-4 років; б) перевозити зерно залізничним, автомобільним і водним транспортом на значні відстані; в) довгостроково, з мінімальною кількістю переміщень, зберігати зерно в силосах 2-3 роки, у складах 4-5 років; г) гарантувати (особливо при охолодженні сухого зерна до +5-10 град. C) практично не змінну якість зерна. (п.6.11.4.)
Згідно з п. 6.11.5. Регламенту зберігання зернових культур в охолодженому стані також значно збільшує строки збереження партій зерна. Зернові маси з температурою в усіх шарах насипу від 0 до +10 град. C уважають охолодженими першого ступеня, а з температурами нижче 0 град. C - другого ступеня. Не рекомендується зерно охолоджувати до низьких (-15-20 град. C) температур. Охолоджують сире та вологе зерно і для тимчасового (30-180 діб, вологість 16-19%) зберігання, і перед подачею на сушіння.
Технологію активного і пасивного охолодження зерна застосовують, використовуючи: а) холодне повітря в осінньо-зимовий період; б) засоби кріогенної техніки. Пасивне охолодження зернових мас проводять провітрюванням та з використанням вентиляційних каналів у зерносховищі. При активному охолодженні зернових культур: а) зерно переміщують за маршрутами конвеєрно-норійного циклу зернового складу; б) пропускають зернові маси крізь сепаратори, зерносушарки, пристрої з установленими вентиляторами; в) використовують установки активного вентилювання зерна (п.6.11.6.). Забезпечення зберігання зернових мас у герметичних умовах досягається: а) природним накопиченням у ємностях зерносховищ вуглекислого газу і втратою кисню при аеробному диханні органічних компонентів зернової маси; б) уведенням у зернову масу інертних газів, що витісняють з неї повітря з киснем (п.6.11.7.).
Поряд з цим згідно з Інструкцією №9-7-88 по зберіганню зерна, маслонасіння, борошна і крупи, затвердженої наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 24.06.1988 року, зерно що надходить на підприємство піддають обробці (очищенню, сушінню, охолодженню, знезараженню та ін.) в терміни, що забезпечують зберігання його якості.
З настанням осіннього похолодання на підприємствах проводяться роботи з переводу зерна на зимові умови зберігання з використанням всіх технічних засобів підприємства у відповідності до раніше розробленого плану. Черговість охолодження партій зерна встановлюється в залежності від їх стану по вологості, температурі та забрудненості.
Охолодження зерна проводять: на стаціонарних чи переносних установках активного вентилювання, шляхом пропуску зерна через зерноочищувальні машини, зерносушарки, шляхом провітрювання приміщень. Охолодженим першого ступеня вважаються партії зерна, що мають температуру зернової маси від +10 до 0С, охолодженим другого ступеня - партії зерна з температурою нижче 0С по всіх прошарках зернової маси.
Таким чином, вищенаведені вимоги Регламенту, що були чинними під час освіження та охолодження зерна відповідачем у вересні-жовтні 2014р. (вказаний Регламент втратив чинність 10.10.2014р. на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.07.2014р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2014р. за №1153/25930) та вимоги Інструкції №9-7-88 від 24.06.1988р. свідчать, що охолодження та освіження зерна пшениці є обов'язковим для зернового складу з метою забезпечення зберігання зерна.
Посилання позивача на те, що проведення дегазації зерна шляхом його переміщення зі складу на склад не передбачено вимогами Інструкції по боротьбі з шкідниками хлібних запасів №9-1-80, затвердженої наказом Міністерства заготівель СРСР №41 від 13.02.1980р. спростовуються приймально-здавальним актом на виконані роботи з дезінсекції №141 від 27.02.2015р., в якому вставлений обов'язок відповідача забезпечити дегазацію всіх знезаражених партій зерна шляхом пропуску пшениці через конвеєри складських ємностей.
Посилання позивача на те, що при оформленні акту-розрахунку №8 від 10.07.2016р. відповідачем не зазначено місце зберігання зерна, що в свою чергу унеможливлює здійснення розрахунку зниження маси зерна внаслідок природного убутку, господарський суд до уваги не приймає, оскільки у книзі кількісно-якісного обліку ф.36 зазначено, що зерно зберігається на складі, а тому при розрахунку зменшення маси зерна внаслідок природного убутку застосовується саме коефіцієнт 0,096.
На підставі ст.ст.44,49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Публічному акціонерному товариству „Державна продовольчо-зернова корпорація України” у задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 10 січня 2017 р.
Суддя Г.Є. Смелянець