Кіровоградської області
03 січня 2017 рокуСправа № 912/4126/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4126/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз",
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз",
про стягнення 221221,25 грн,
за участю представника позивача - начальника юридичного відділу Філії УМГ "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" ОСОБА_1, довіреність №2-400 від 28.12.2016.
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (надалі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (надалі - ВАТ "Кіровоградгаз") заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011150/П22 від 28.09.2011 у розмірі 221221,25 грн, з яких: 186419,08 грн - сума основного боргу, 12415,90 грн - пеня, 21248,78 грн - 7% штрафу, 1137,49 грн 3% річних, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.
Ухвалою від 08.11.2016 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі, справу призначив до розгляду у судовому засіданні 08.12.2016 та витребував від сторін необхідні для розгляду справи по суті докази.
Ухвалами господарського суду від 08.12.2016 та 22.12.2016 розгляд справи відкладався в порядку визначеному статтею 77 Господарського процесуального кодексу України до 22.12.2016 та 03.01.2017, відповідно.
Відповідач правом участі у судових засіданнях не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду даної справи. Поряд з цим відповідачем подано до суду відзив на позов, відповідно до якого останній позов в частині нарахування 7 % штрафу в розмірі 21248,78 грн не визнає та просить зменшити розмір нарахованої пені. Також відповідач наголошує на тому, що одночасне стягнення пені та штрафу є подвійним стягненням, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України.
Присутній у судовому засіданні 03.01.2016 представник позивача повідомив про погашення суми основного боргу в розмірі 186419,08 грн, в іншій частині позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, позивач заперечив проти задоволення клопотання про зменшення розміру пені та відмови у стягненні штрафу.
Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, що наведені в обґрунтування підстав позову, заслухавши пояснення присутнього у судових засіданнях представника позивача, господарський суд
28.09.2011 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз" (відповідно до пункту 1.1. Статуту ПАТ "Укртрансгаз") та ВАТ "Кіровоградгаз" укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011150/П22 (далі - Договір, а.с. 17-23).
Згідно пункту 1.1 Договору газотранспортне підприємство зобов'язалося надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби ( далі - підтверджені обсяги).
Пунктом 2.11.1. Договору встановлено, що послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).
У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газу визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС.
Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам.
Пунктом 2.11.2. Договору визначено, що газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства.
Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригінала акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку (пункт 2.11.3. Договору).
Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з газотранспортним підприємством (пункт 2.11.4. Договору).
Згідно з пункту 4.4. Договору вартість послуг по транспортування газу визначається на підставі акту наданих послуг.
Відповідно до пункту 4.5 Договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства (позивача) на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до пункту 10.1. Договору він набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Крім того, сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, а саме: № 1 від 30.09.2011, № 2 від 09.02.2012, № 3 від 13.04.2013, № 4 від 17.01.2013, № 5 від 20.06.2014 (а.с. 24-34), відповідно до яких вносились зміни до Договору.
Договір та додаткові угоди до нього підписано представниками сторін та скріплено печатками.
На виконання умов договору ПАТ "Укртрансгаз" надало відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а саме:
- у квітні 2016 на загальну суму 117462,41 грн;
- у травні 2016 на загальну суму 99953,57 грн;
- у червні 2016 на загальну суму 95303,58 грн;
- у липні 2016 на суму 90787,98 грн;
- у серпні 2016 на загальну суму 95631,10 грн, що підтверджується відповідними актами наданих послуг (а.с. 35-39) та не оспорюється відповідачем.
Однак, відповідачем не в повному обсязі здійснено оплату за надані послуги (а.с.53-54), що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 186419,08 грн, з яких 90787,98 грн за послуги надані у липні 2016 року та 95631,10 грн за послуги надані у серпні 2016 року, та звернення з даним позовом до господарського суду.
Вирішуючи спір у даній справі господарський суд враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частин 2, 3 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За частиною 1 цієї статті до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 5.5. Договору в редакції додаткової угоди №4 оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
У платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідач не оплатив надані позивачем послуги у липні 2016 на суму 90787,98 грн та у серпні 2016 на суму 95631,10 грн, у визначені Договором строки, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 186419,08 грн є обґрунтованими.
Проте, після порушення провадження уданій справі, в ході розгляду даної справи відповідачем погашено суму основного боргу, що підтверджується банківською випискою за 28.11.2016 та (а.с. 66) та Спільним протокольним рішенням №2858/у про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 17.11.2016.
З огляду на вищевикладені обставини, господарський суд припиняє провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 186419,08 грн, з яких 90787,98 грн за послуги надані у липні 2016 та 95631,10 грн за послуги надані у серпні 2016, на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Вирішуючи спір в частині стягнення 12415,90 грн пені, 21248,78 грн 7% штрафу та 1137,49 грн 3% річних, господарський суд враховує положення статті 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.3. Договору в редакції додаткової угоди №4 у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно обґрунтованого розрахунку позивача сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 12415,90 грн.
Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 (із змінами) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Господарський суд враховує, що заявлене відповідачем по справі клопотання щодо зменшення розміру пені, не містить належних і допустимих доказів в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, винятковості обставин, що є підставою для зменшення розміру пені, а тому не підлягає задоволенню господарським судом.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 12415,90 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача 7% штрафу, господарський суд виходить з наступного.
В обґрунтування нарахування 7 % штрафу позивач посилається зокрема на частину 2 статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно з Додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 64 "Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки" позивач належить до підприємств державного сектору економіки.
Таким чином, у зв'язку з простроченням відповідачем понад 30 днів зобов'язань щодо оплати наданих позивачем з квітня 2016 по серпень 2016 року послуг, останнім нараховано 7% штрафу, що складає 21248,78 грн.
Проте, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції передбаченої абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 04.02.2014р. у справі № 3-1-гс14, від 20.12.2010 у справі № 06/113-38 та від 06.12.2010 у справі № 42/562 та постановах Вищого господарського суду України від 06.02.2013 у справі № 5011-19/10975-2012 та від 23.07.2013 у справі № 5006/11/235/2012.
Крім того, пунктом 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Таким чином, наявність прострочення виконання не грошового зобов'язання є однією з умов застосування абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України при визначенні розміру штрафних санкцій.
Однак, оскільки у спірних правовідносинах має місце порушення саме грошового зобов'язання (порушення відповідачем строків оплати отриманих послуг), то підстави для застосування вказаної норми щодо стягнення 7% вартості несвоєчасно оплаченої вартості отриманих послуг відсутні.
Таким чином вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 21248,78 грн задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1137,49 грн суд враховує положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1137,49 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та пункту 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.
З урахуванням вищезазначеного витрати по сплаті судового збору в сумі 318,73 грн покладаються на позивача, в сумі 203,30 грн - на відповідача.
З огляду на припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 186419,08 грн, судовий збір в сумі 2796,29 грн підлягає поверненню з Державного бюджету, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" на підставі клопотання позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (адреса: 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Арсенія Тарковського, 67; ідентифікаційний код 03365222) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) - 12415,90 грн пені, 1137,49 грн 3 % річних, а також 203,30 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення 186419,08 грн припинити.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копію рішення направити відповідачу (м. Кропивницький, вул. Володарського, 67).
Повне рішення складено 10.01.2016.
Суддя О.Б. Шевчук